Connect with us

З життя

Брат не хоче відправити матір у будинок для літніх людей і не може прийняти її до себе через брак місця!

Published

on

Брат не бажає відправляти матір до будинку для літніх людей і не хоче взяти її до себе, бо не має місця!

Останні три місяці мій брат поводиться так, що це не дає мені спокою. Після того, як мама пережила інсульт, виявилося, що вона потребує постійного догляду. Вона забувала дорогу додому, хтось мусив бути поруч з нею. Насправді вона потребувала постійного контролю, як дитина. Я працюю, у мене свій дім і родина. Як це з усім поєднати? Я запропонувала розмістити маму в будинку для літніх людей, але брат звинуватив мене в бездушності. Водночас він не хотів забирати її до себе, бо начебто немає місця, а ще мешкає у квартирі дружини.

Колись ми були дуже близькою родиною з чотирьох осіб. Між нами з братом різниця в один рік, і мама народила нас пізно. Мені зараз 36 років, а братові 35. Нашій мамі зараз 72 роки. Все було добре, доки не помер тато.

Після цього брат поїхав на навчання до іншого міста, там і залишився, одружився, а я лишилася в рідному місті. Спочатку жили з батьками, потім з чоловіком перебралися на орендоване житло. Планували згодом купити власне житло і народити дітей.

Два роки тому помер батько, і мама почала сумувати за ним. Наче раптом постаріла на багато років. Її здоров’я похитнулось, а шість місяців тому вона пережила інсульт. Лікарі майже врятували її від смерті. Спочатку вона погано говорила і не могла рухатися. Згодом все трохи покращилося, але проблеми з психікою не минули.

Лікарі говорять, що це незворотні наслідки, тому хтось мусить піклуватися про маму. Мій чоловік і я переїхали до моєї матері. Я змінила роботу, перейшла на дистанційну, щоб бути поруч. Не можна було залишити маму наодинці, коли вона могла ходити, ситуація лише ускладнювалася.

Вона починала говорити, губилася, розгублена йшла кудись, ми бігли за нею і не могли вмовити її повернутися додому. Вона плакала і говорила, що ніби батько десь чекає на неї. Коротко кажучи, гірше, ніж з дитиною. Я почала погано спати, боюсь, що вона кудись піде. Через цю ситуацію я не можу навіть працювати, маю проблеми з концентрацією. Чоловік запропонував відправити її до будинку для літніх людей.

Це дуже дорого, але якби ми працювали нормально, то вистачило б. Я відчуваю, що брат також має долучитися. Це було б справедливо.

Довго не могла наважитися, але зрозуміла, що іншого виходу не має. Як довго це триватиме? Врешті-решт, саме там для неї буде цілодобовий догляд і медична підтримка. Я відвідала заклад, дізналася все. Це дуже дорого, але не бачу іншого рішення.

Потім я зателефонувала братові і розповіла все як є. Сподівалася на його розуміння. Але натомість він почав сердитися.

– Здуріла? Як можна відправити власну маму до будинку для літніх людей? Всі там для неї чужі люди. Звідки ти знаєш, як там будуть ставитися до неї? Ти безсердечна! – кричав він у слухавку. – Може, ти просто хочеш заволодіти її будинком?!

Я намагалася пояснити, але він не хотів чути. Я зневірилася і відчула, що більше не маю сили. Розмова повторилася, думка брата не змінилася.

– Я не хочу так зрадити маму. Адже вона народила і виростила нас. Ми жили в її домі, вона не жалілася, що з нами важко. Ми обоє їй цим зобов’язані, але тільки я мушу це зносити. Якщо тобі моя пропозиція не до душі, можеш забрати маму до себе, покажи свою добру натуру – сказала я.

– Знаєш, я живу з дружиною в її квартирі. Як я можу вимагати, щоб вона доглядала за своєю свекрухою?

– Тобто, мій чоловік може доглядати за своєю тещею, а твоя дружина ні?

– Ти і твій чоловік живете в домі нашої мами, тому його це хвилює.

Я сказала братові, що залишу маму. Нехай вони з дружиною переїжджають і виконують свій синовий обов’язок. Брат вагався, сказав, що працює і не зможе переїхати. Але сказав це лише, щоб позбавитися відповідальності.

Живу, як у кошмарі. З одного боку, розумію, що просто мушу її віддати до будинку для літніх людей, це спростить усім життя, але боюся почуватися невдячною дочкою. Чоловік підтримує мене і теж хоче, щоб мама переїхала. Там за нею доглядатимуть, а ми повернемо своє життя.

Вирішила почекати тиждень. Якщо брат не прийде, мушу діяти сама. Це буде краще для всіх. Зареєструю її у будинку для літніх людей. Кожен може давати поради, але лише я знаю, як важко доглядати за хворим родичем. Нехай брат сам виправдовується перед родиною – втомилася від його відмовок.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 − два =

Також цікаво:

PL15 години ago

Żółte róże od Nikodema

Żółte róże na Bielanach Korporacyjna choinka w firmie męża zawsze wypadała w trzeci piątek grudnia. W tym roku wynajęli cały...

PL15 години ago

Obcy pod moim dachem

Nigdy nie sądziłam, że napiszę coś takiego o kobiecie, z którą dzieliłam kanapki w podstawówce. Ale prawda jest taka, że...

PL15 години ago

Sześćdziesiąta wiosna Haliny

Obudziłam się o szóstej rano, chociaż mogłam spać dłużej. W sobotę nigdzie się nie spieszy. Ale organizm ma swoje przyzwyczajenia...

PL15 години ago

Zamki w Radomiu, które ona sama kupiła

Mam trzydzieści sześć lat i wiem, że mój spokój kosztował mnie jedenaście lat pracy. W Radomiu, na osiedlu Ustronie, mam...

PL15 години ago

Zapach detergentu do dywanów w recepcji hotelu Cristal we Wrocławiu.

Zapach detergentu do dywanów w recepcji hotelu Cristal we Wrocławiu. Zapamiętam go już do końca życia, bo to właśnie tam,...

PL1 день ago

Zegar z kukułką na stacji w Kutnie

Deszcz padał od trzech dni. Rzęsy Urszuli jeszcze nie wyschły po tym, jak wypadła z autobusu na przystanku przy Warszawskiej,...

PL1 день ago

Kobieta, która nalewała herbatę w pokoju numer siedem

Pracuję w kancelarii notarialnej przy ulicy Długiej w Gdańsku od jedenastu lat. Codziennie przez moje biurko przechodzą dziesiątki dokumentów —...

PL1 день ago

El Ternero de Sam Crane

La primera carta de Tobias Crane no se parecía a ninguna de las que había recibido antes. Los otros hombres...