Connect with us

З життя

Повернення чоловіка на 3 дні раніше: все ваші здогадки підтвердились, але стало ще гірше…

Published

on

Сергій повернувся на три дні раніше. Всі подумали про найгірше, але було навіть гірше…

Пара Козачуків подобалася всім. Вона – красива натуральна блондинка, з ногами, наче модель, але водночас напрочуд добра і привітна. Це те, чим зазвичай красиві жінки часто не відзначаються. Він – статний, підтягнутий, мужній капітан-лейтенант, теж не обділений чоловічою привабливістю. Сім’я жила в гармонії, не даючи приводу для пліток. По магазинах Стас і Лариса ходили, тримаючись за руки, як школярі, їх майже ніколи не бачили окремо, і їхня пара випромінювала ауру кохання та благополуччя. Одним словом – ідилія.

З роками їхні почуття лише зміцнювалися, змушуючи заздрити оточуючих. За сім років між ними ні разу не пробігла чорна кішка. Єдине, що Стас, поглядаючи навколо злегка, глибоко в собі почав відчувати ревнощі. Його характер витриманий, і він не дозволяв підозрам вириватися назовні, пригнічуючи всі сумніви всередині себе.

Корабель вирушив у море на перевірку. Стандартний режим. Десять днів тривоги та безсонних ночей. Рано вранці Стас попрощався з дружиною, поцілував сплячого сина й обіцяв повернутися через десять діб, вирушивши виконувати свої обов’язки. Море було неспокійним, техніку часто підводила. Стас служив у механічній частині і дуже страждав від ремонту техніки вдень і вночі.

Ще більше засмутила звістка від командира дивізії про те, що через технічні проблеми з кораблем вони мусять повернутися до бази на сьомий день. Його грів лише факт, що він побачить дружину на три дні раніше. Контрольна поїздка завершилася пізно ввечері. Після завершення формальностей на кораблі, не скидаючи фуражку, Сергій поскакав додому.

Коли він піднявся на третій поверх перед своєю дверима, було вже за другу ночі. Думаючи, що всі сплять, він тихенько відчинив двері. Замок не підвів, бо був завжди змащеним. І на його розчарування, Лариса не спала. Крізь двері спальні просівався промінь світла, і чувся якісь звуки. Сергій нечутно підійшов ближче.

З його очей не міг спасти жах сцени, що розгорталася. На подружньому ложі розкиданням волосся лежала жінка, а над нею виразно виднілося чоловіче тіло. Жінка стояла голосом, що раніше не чувалося з нею. Сергій був приголомшений. Життя розвалилося вмить. Коли він нарешті отямився від шоку, за його вчинки вже відповідальності не брав.

Озлоблений зараненою гордістю, він кинувся шукати зброю. Не знайшовши пістолета, він метнувся на кухню. Першою під руку потрапила срібна виделка, подарована на весілля. Озброївшись нею, Сергій увірвався до спальні. Заявившись туди, він, ударивши виделькою прямо поміж рухливих стегон зрадника. Після цього крик почули всі сусіди.

Старий сусід-ветеран, який прожив блокаду та штурм Берліна, прокинувся від крику “Бомби!” і розбудив усю сім’ю. Пояснення, що ніяких бомб немає, вони подавали чотири десятки хвилин і навіть після цього він не був переконаний. Діти в сусідів зверху від переляку описалися, тоді як собака інших сусідів вив до ранку.

Кинувши вилку, Сергій вийшов зі спальні і твердим кроком з’явився у вітальні, маючи лише одну думку: залишити цей будинок і вранці зібрати речі. На диво, у коридорі вже горіло світло, де стояла Лариса в халаті з рушником на голові. Для Сергія це був шок.

— А там хто? — з труднощами сказав Сергій, вказуючи назад.
— Та ж твій брат Сергій з дружиною, — відповіла вона.
Старі панічні крики були нічим, порівняно з Сергіївським обличчям. Коли брат переїжджав до них, коли у брата також була блондинка-дружина, на жаль, він забув.

Врешті-решт, все закінчилося лише кумедним жахом. За Сірожу прийнялися в госпіталі, лікар хвалив офіцерську руку, а потім усміхнувшись пообіцяв спокій щодо можливих проблем. Сергій з труднощами вмів сидіти рівно, але все позаду. Ліна, його дружина, кілька місяців позалягала від неочікуваного сусідства з востанньою виделкою й уникла довготривалого заїкання.

Усі змінилось на краще. Стас і Лариса продовжували триматися за руки, а кораблі так само вирушали в море. Лише Лариса тепер все гостре прибрала, а Стас при візитах додому довго дзвонив у двері. Що стосується Сергія та його дружини, вони хоч і пробачили Стаса, більше ніколи не залишалися в нього ночувати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − 13 =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Больше не идеальна для всех

**Запись в дневнике** В шумной Москве, где суета сливается с ритмом метро, моя жизнь в 27 кажется идеальной только со...

З життя1 годину ago

«Как мальчик нашёл семью, обойдя закон: блестящая идея с подругой»

Дом пионеров в маленьком городишке под Воронежом был хоть и потрёпанный, но уютный. Ребятишки толпились в зале, уставившись на сцену....

З життя2 години ago

Возвращение домой

Возвращение Иринки Ирина замерла перед дверью квартиры Дмитрия, сжимая в руках ремешок сумки. Два с половиной года назад она ушла...

З життя3 години ago

«Зависть и навязчивость: Почему я порвала с семьёй мужа»

В небольшом городе под Калугой, где старинные дома хранят тепло прошлого, моя жизнь в 35 лет превратилась в настоящую битву...

З життя3 години ago

Он приглашает меня в родной дом, но я не хочу становиться служанкой.

Он тащит меня в родительский дом, а я не желаю быть прислугой для его родни. Меня зовут Полина, мне двадцать...

З життя4 години ago

Предательство ради счастья: внук оставил деда без дома

Счастье на пепелище: как внук обманул деда Меня зовут Татьяна Петровна, живу в тихом дворе на окраине Казани. Здесь все...

З життя4 години ago

Наглые сваты пытаются разрушить мою жизнь, и я хочу захлопнуть дверь им в лицо

Сегодня снова накатило — прямо перед носом этих назойных сватов хочется захлопнуть дверь навсегда. Их бесцеремонность съедает меня по кусочкам....

З життя4 години ago

Неожиданный визит в доме

Ну послушай, вот какая история приключилась. Светлана и Дмитрий сидели во главе стола, сияя от счастья – их свадьба была...