Повернення чоловіка на 3 дні раніше: все ваші здогадки підтвердились, але стало ще гірше…

Сергій повернувся на три дні раніше. Всі подумали про найгірше, але було навіть гірше…

Пара Козачуків подобалася всім. Вона – красива натуральна блондинка, з ногами, наче модель, але водночас напрочуд добра і привітна. Це те, чим зазвичай красиві жінки часто не відзначаються. Він – статний, підтягнутий, мужній капітан-лейтенант, теж не обділений чоловічою привабливістю. Сім’я жила в гармонії, не даючи приводу для пліток. По магазинах Стас і Лариса ходили, тримаючись за руки, як школярі, їх майже ніколи не бачили окремо, і їхня пара випромінювала ауру кохання та благополуччя. Одним словом – ідилія.

З роками їхні почуття лише зміцнювалися, змушуючи заздрити оточуючих. За сім років між ними ні разу не пробігла чорна кішка. Єдине, що Стас, поглядаючи навколо злегка, глибоко в собі почав відчувати ревнощі. Його характер витриманий, і він не дозволяв підозрам вириватися назовні, пригнічуючи всі сумніви всередині себе.

Корабель вирушив у море на перевірку. Стандартний режим. Десять днів тривоги та безсонних ночей. Рано вранці Стас попрощався з дружиною, поцілував сплячого сина й обіцяв повернутися через десять діб, вирушивши виконувати свої обов’язки. Море було неспокійним, техніку часто підводила. Стас служив у механічній частині і дуже страждав від ремонту техніки вдень і вночі.

Ще більше засмутила звістка від командира дивізії про те, що через технічні проблеми з кораблем вони мусять повернутися до бази на сьомий день. Його грів лише факт, що він побачить дружину на три дні раніше. Контрольна поїздка завершилася пізно ввечері. Після завершення формальностей на кораблі, не скидаючи фуражку, Сергій поскакав додому.

Коли він піднявся на третій поверх перед своєю дверима, було вже за другу ночі. Думаючи, що всі сплять, він тихенько відчинив двері. Замок не підвів, бо був завжди змащеним. І на його розчарування, Лариса не спала. Крізь двері спальні просівався промінь світла, і чувся якісь звуки. Сергій нечутно підійшов ближче.

З його очей не міг спасти жах сцени, що розгорталася. На подружньому ложі розкиданням волосся лежала жінка, а над нею виразно виднілося чоловіче тіло. Жінка стояла голосом, що раніше не чувалося з нею. Сергій був приголомшений. Життя розвалилося вмить. Коли він нарешті отямився від шоку, за його вчинки вже відповідальності не брав.

Озлоблений зараненою гордістю, він кинувся шукати зброю. Не знайшовши пістолета, він метнувся на кухню. Першою під руку потрапила срібна виделка, подарована на весілля. Озброївшись нею, Сергій увірвався до спальні. Заявившись туди, він, ударивши виделькою прямо поміж рухливих стегон зрадника. Після цього крик почули всі сусіди.

Старий сусід-ветеран, який прожив блокаду та штурм Берліна, прокинувся від крику “Бомби!” і розбудив усю сім’ю. Пояснення, що ніяких бомб немає, вони подавали чотири десятки хвилин і навіть після цього він не був переконаний. Діти в сусідів зверху від переляку описалися, тоді як собака інших сусідів вив до ранку.

Кинувши вилку, Сергій вийшов зі спальні і твердим кроком з’явився у вітальні, маючи лише одну думку: залишити цей будинок і вранці зібрати речі. На диво, у коридорі вже горіло світло, де стояла Лариса в халаті з рушником на голові. Для Сергія це був шок.

— А там хто? — з труднощами сказав Сергій, вказуючи назад.
— Та ж твій брат Сергій з дружиною, — відповіла вона.
Старі панічні крики були нічим, порівняно з Сергіївським обличчям. Коли брат переїжджав до них, коли у брата також була блондинка-дружина, на жаль, він забув.

Врешті-решт, все закінчилося лише кумедним жахом. За Сірожу прийнялися в госпіталі, лікар хвалив офіцерську руку, а потім усміхнувшись пообіцяв спокій щодо можливих проблем. Сергій з труднощами вмів сидіти рівно, але все позаду. Ліна, його дружина, кілька місяців позалягала від неочікуваного сусідства з востанньою виделкою й уникла довготривалого заїкання.

Усі змінилось на краще. Стас і Лариса продовжували триматися за руки, а кораблі так само вирушали в море. Лише Лариса тепер все гостре прибрала, а Стас при візитах додому довго дзвонив у двері. Що стосується Сергія та його дружини, вони хоч і пробачили Стаса, більше ніколи не залишалися в нього ночувати.