Живу з мамою, якій 86 років.

Живу з мамою. Моя мама має 86 років.

Так склалось, що я не вийшла заміж і дітей у мене немає. Моє життя виявилось доволі незвичним. Наразі мені 57 років. Нещодавно я відзначила день народження. Святкували ми лише разом з мамою. Немає кого запросити в гості — у мене немає подруг, друзів та інших родичів.

Ми з мамою підтримуємо одна одну. Мамі 86 років. Я не знаю, що робитиму, коли її не стане.

Моя мама чудова, я не маю жодних претензій до неї! Не зважаючи на свій вік і те, що її здоров’я з кожним роком погіршується, вона не здається. Щодня тихесенько виходить на прогулянку.

Я вже на пенсії, але продовжую працювати, бо мамина пенсія не вистачає для нас обох для нормального життя.

Проте я не втрачаю оптимізму і радію, що вона в мене є. Зрештою, іншим людям живеться набагато гірше. Деякі не мають житла, рідних або грошей.

Моя мама і я живемо в мирі та спокої. Увечері п’ємо чай, в’яжемо та дивимося улюблені фільми й програми. На вихідні я печу пироги та запрошуємо сусідів до нас. Вони розповідають новини про своїх близьких. Так ми з мамою отримуємо розвагу. Тішуся, що в наших сусідів усе гаразд. Молюся, щоб і нас з мамою обминали всі негаразди.

Так і живемо: тихо, спокійно та в безпеці. Я бажаю, щоб наше життя тривало якомога довше…