Connect with us

З життя

Чоловік на відпочинку, а вагітна дружина копає город у свекрухи. Щасливий фінал.

Published

on

Олексій вирішив, що він втомився на роботі і йому потрібна відпустка біля моря. Про свою вагітну дружину він навіть не подумав, збирав речі тільки для себе.

— Олю, не починай. Ти прекрасно знаєш, що я втомився і хочу відпочити.

— На твою думку, мені це не потрібно? Я ж на 6-му місяці, а ти кажеш мені їхати до твоєї мами копати город!

— І що тут такого? Мама тобі допоможе, а свіже повітря буде плюсом.

Оля промовчала, нічого не відповіла, бо знала, сперечатися з чоловіком марно. У селі свекруха зустріла її не надто привітно.

— Загнала мого синочка, що він утік від тебе на море! Так тобі й треба.

— Він не втік, я його сама відпустила. Вам би не знати, тітко Галино?

Оля копала той город цілий день. Сонце було гарячим, спина дуже боліла, а від запаху землі постійно нудило. Ноги у дівчини безперервно набрякали, вона не могла швидко рухатися. Коли ставало зовсім тяжко, вона просто сідала і нічого не робила, окрім як гладила свій живіт. Увечері вона чула, як свекруха обговорювала її з сусідками.

— Лінива, до жаху! Ноги у неї набрякли! Раніше наші жінки в полях народжували, вставали і далі копали! Не невістка у мене, а цариця!

Через кілька тижнів Олексій повернувся відпочилий, задоволений і засмаглий.

— Привіт, Олю! Ти навіть уявити собі не можеш, які там креветки я їв! А пляж який! Обов’язково поїду туди наступного року, тільки з тобою.

— Олексій, нікуди ми не поїдемо. Я йду.

— Куди? У тебе справи?

— Ти не зрозумів. Від тебе йду.

— Це жарт такий? Ти ж без мене пропадеш, кому ти потрібна?

— От зараз і перевіримо.

Вперше за роки життя з чоловіком, Оля зрозуміла, що таке свобода. Так, вона не знала, куди їй йти, що робити далі, але в одному була впевнена, без Олексія їй буде краще. В кишені у неї було трохи грошей, а ось за дитячою валізою вона вирішила не повертатися в квартиру. Прийняла до себе вагітну Олю найкраща подруга Наталя.

— Олю, у мене є вільна кімната, можеш жити стільки, скільки тобі потрібно! І навіть не думай про погане, все вийде!

Олексій ніяк не міг повірити, що дружина його залишила. Він дзвонив їй по тисячі разів на день, приходив на поріг квартири Наталі з квітами, але подруга його не впустила, Оля так сказала.

— Олексій, йди і забудь дорогу в наш бік. Оля – не служниця. Ти сам винен.

Хлопець писав листи, які Оля іноді читала. В них він просив прощення, казав, що був дурнем, сумує і любить. Заради майбутнього малюка просив пробачити його і повернутися в сім’ю.

Пологи у Олі були важкими, але коли вона взяла на руки сина, то про все забула. Поступово життя у неї налагоджувалося, було важко, але друзі допомагали. Олексія вона не пробачила, але з сином бачитися дозволяє.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім − 7 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Kicked His Daughter Out in the Cold, Only to Realise Too Late…

Dad, Im hungry and I want to go out! little Emily squeaks again, climbing onto her fathers lap. Andrew Clark,...

З життя36 хвилин ago

Mother, I Forgive You!

Hey love, youve got to hear this its a wild, heartbreaking tale I just heard and Im still shaking. Mum,...

З життя37 хвилин ago

The Irreplaceable One

Hey love, let me tell you the whole thing its a proper rollercoaster. It all started when Poppy Hartley first...

З життя9 години ago

We’re Planning to Celebrate the New Year at Your Cottage. ‘I’ve Come for the Keys,’ said My Brother-in-Law’s Sister.

Were thinking of spending NewYears at your cottage. Im here for the keys, my sisterinlaw said. Why bother going up...

З життя9 години ago

You Can’t Be Serious, Kiera! You’re Thirty, Yet Living Like a Granny,” She Said, Plonking Herself Beside Her Daughter.

31October Its a cold night and Im sitting by the kitchen window, watching the faint glow of street lamps flicker...

З життя10 години ago

They Stole My Clothes, Cowboy! Save Me!” pleaded the Apache Woman at the Lake!

Steal my clothes, cowboy! Save me! the desperate woman shrieked from the fogshrouded pond, her voice echoing like a broken...

З життя11 години ago

The Handwriting of History

My morning began exactly as it always had for years. I, Andrew Sinclair, was already up a minute before the...

З життя11 години ago

Mum, I Forgive You!

Mother, I forgive you, Lucy whispered. Margaret Ellis lay still. One quiet evening she called her daughter over. Lucy, my...