Connect with us

З життя

Скандал: свекруха планує передати старі меблі синові і придбати нові для себе. “Моя мати ніколи б так не вчинила,” – заявила невістка.

Published

on

Свекруха хоче віддати старі меблі синові і купити нові для себе. “Моя мама ніколи б так не вчинила”, – сказала невістка.

– Я запропонувала синові забрати до нової квартири наші меблі – спальню і кухонні, – розповідає Ганна, шістдесят років. – У них там ще нічого немає, зовсім нічого! Сплять на надувному матраці. Кажу, візьми наші, а ми з батьком купимо нові. Але моїй невістці це не сподобалося! «Моя мама каже, що ніколи б так не вчинила. Навіть на думку б їй не спало купити собі нові і віддати мені свої старі речі!» – каже невістка.

Меблі Ганни зовсім не старі – все було куплено відносно недавно, якихось дванадцять років тому, в добрих меблевих салонах. Вона і її чоловік заможні люди і можуть собі дозволити все найкраще.

Але іноді це “найкраще” може зіграти проти них. Схоже, вони стомилися від старих меблів, зараз є стільки нових, оригінальних, очі розбігаються. Ганна з радістю придбала б зовсім нові, і є добра нагода.

Але змінювати старі меблі немає жодної потреби – все у відмінному стані. Високоякісні речі, спроектовані якщо не на століття, то на десятиліття. Ну, не викидати ж їх! Та й продавати – лише задарма.

Однак продаж завдає клопотів. Де фотографувати, як це все виставити, відповідати на дзвінки, пускати в дім чужих людей, які будуть на все заглядати – кому це потрібно…

Можливість віддати меблі молодій родині, щиро кажучи, радувала Ганну.

– Найголовніше, я роблю для них добру справу! – говорить обурена свекруха. – У них зовсім нічого немає. Порожні кімнати! Я дарую їм гарні речі задарма, а вони ще й роздратовані!

Свекруха дуже допомогла сину та його дружині з облаштуванням житла. Продала свою квартиру, використала всі свої заощадження. Молода пара зібрала всі гроші, які мала жінка. Вони вирішили одразу купити двокімнатну квартиру, щоб на багато років жити комфортно. Зараз є місце, і якщо навіть народиться дитина, цього буде достатньо.

Але грошей не вистачило, свекруха позичила у сестри двадцять тисяч на ремонт.

– Але нічого, це не так багато. Ми погасимо це з двох або трьох заробітних плат! – каже Ганна.

Вона з чоловіком не шкодували грошей – ще перед весіллям відкрито висловили думку, що сина виховали, тепер житимуть для себе. На всі підказки невістки на тему «а моя мама думає інакше» лише зводять плечі – «а ми лише попереджали. Що думає твоя мама – це не наша справа».

Ремонт у квартирі був дуже ощадливим і бюджетним – стіни пофарбували, постелили лінолеум на підлогу… На жаль, на меблі вже нічого не залишилося. Син відмовився приймати що-небудь від свекрухи – уже досить, вона багато допомагала. Десь знайшли кілька табуреток, столик, на підлозі кинутий надувний матрац. І так там живуть досі. Це не страшно, вони молоді, всі колись так починали.

Планували заощаджувати і поступово купувати меблі, але тоді Ганна запропонувала допомогу.

– У мене є вбудована кухня, але її можна розібрати і встановити у них так само! – каже Ганна. – Так чи інакше, це було б для них дешевшим, ніж покупка нової. Хоча деякі шафи не підійдуть, але мене це не хвилює! Завжди можна щось змінити. Я б їм ще й духовку та плиту віддала. Не знаю, коли вони отримають щось інше! А до спальні ще й гарний набір мебели. Його ж на новий життя вистачить, поки самі назбирають.

Засмучує реакція єдиної невістки Ганни на її ініціативу. Син задоволений і, здається, навіть щасливий, але Олена явно незадоволена, і Ганна відчуває, що в молодій сім’ї це обговорюється з обуренням.

– Невістці здається, що старшим людям не потрібні нові меблі, якщо старі ще стоять! – з обуренням говорить Ганна. – У її картині світу ми повинні купити їм нові меблі для квартири! Вони молоді, життя попереду…

Може, невістка має рацію? Свекрусі та свекру не дуже потрібні нові меблі. Якби вони не купили квартиру, то жили б зі своїми меблями і не збиралися б нічого змінювати найближчим часом.

А може, невістка нахабна, мала б дякувати і радіти?

Що ви думаєте?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

The thunder of engines drowned out the pounding of the boy’s heart. As the sun set, casting golden shadows along the English high street, a young boy dashed

The thunder of engines drowned out every other sound, eclipsed only by the pounding of my own heart. As dusk...

З життя35 хвилин ago

“‘When can we move into your new house?’ the mothers‑in‑law demanded. ‘Not getting it?’ Irina snapped. ‘Now that you’ve wrapped everything up, we’re sure you’ll be inviting us over soon.’

When can we move into your new house? the inlaws asked straight away. Not clear? Poppy snapped, her nerves suddenly...

З життя2 години ago

— Gail raves about your home, “I’m keen to see what you splurged on,” she says with a smug smile, declares Mrs. Lawrence.

Gillian is raving about your house; I want to see what youve splashed so much cash on, Eleanor Whitaker says,...

ES2 години ago

Lucas se quedó inmóvil, con la mitad del pan aún en la mano, como si de pronto pesara demasiado

“No estaba preparada para lo que escuché después… y aún hoy, cuando lo recuerdo, se me humedecen los ojos sin...

ES2 години ago

Mateo sintió que el corazón le golpeaba demasiado fuerte, como si por fin hubiera recordado algo que llevaba años intentando olvidar

La niña ya tenía el aire de respuesta en los labios cuando algo la detuvo. No fue miedo. Fue una...

ES2 години ago

La niña se quedó a mitad de la frase, como si las palabras se le hubieran quedado atascadas en la garganta

“Mi nombre…” La niña se quedó a mitad de la frase, como si las palabras se le hubieran quedado atascadas...

ES2 години ago

Como si esa pregunta hubiera tocado un lugar que nadie tocaba desde hacía mucho tiempo

—…“¿Cómo te llamas…? ¿Tu madre alguna vez te dijo quién era?” La niña abrió la boca para responder… pero se...

З життя2 години ago

I thought I had already reached the point where nothing in life could surprise me anymore

I thought I had already reached the point where nothing in life could surprise me anymore. Where pain becomes familiar,...