Свекруха хоче віддати старі меблі сину й купити нові для себе. “Моя матір ніколи б цього не зробила”, – сказала невістка.

Свекруха вирішила передати свої старі меблі синові і придбати нові для себе. “Моя мама ніколи б так не зробила”, – сказала невістка.

– Я запропонувала синові забрати наші меблі до своєї нової квартири – спальню та кухонні меблі, – розповідає Ганна, шістдесяти років. – Вони ж там нічого не мають, зовсім нічого! Сплять на надувному матраці. Я кажу, візьми наші, а ми з батьком купимо нові. А невістці це не сподобалося! «Моя мама каже, що ніколи б так не зробила. Навіть на думку їй не спало б, щоб купити нові і віддати мені свої старі речі!» – каже невістка.

Меблі Ганни аж ніяк не старі – вони були куплені відносно недавно, десь дванадцять років тому, в хороших меблевих салонах. Вона і її чоловік досить заможні люди і можуть дозволити собі найкраще.

Однак це «найкраще» іноді грає проти них. Виглядає так, ніби вони втомилися від своїх старих меблів, адже зараз є стільки нових, оригінальних, що очі розбігаються. Ганна з радістю б придбала нові і є для цього хороша нагода.

Але заміни старих меблів немає причини – все в прекрасному стані. Речі якісні, якщо не на століття, то на десятиліття точно. Ну, не викине ж їх! Продає – хоч і за копійки.

Хоча продаж – досить клопітна справа. Фотографії, розміщення оголошень, прийом дзвінків, ведення в дім чужих людей, які будуть дивитися скрізь – кому це все треба…

Можливість подарувати меблі молодій родині, чесно кажучи, радувала Ганну.

– Але насамперед, я роблю для них добро! – говорить обурено свекруха. – У них нічого немає. Порожні кімнати! Даю їм хороші речі за ніщо, а вони ще й ображаються!

Свекруха дуже допомогла синові та його дружині в облаштуванні їхньої квартири. Продала свою квартиру, взяла всі свої заощадження. Молода пара зібрала кожну копійку, яку мала жінка. Вирішили одразу придбати двокімнатну квартиру, щоб жити в комфорті багато років. Тепер є місце, навіть якщо народиться дитина, вистачить всього.

Однак грошей не вистачило, тож свекруха позичила у сестри двадцять тисяч на ремонт.

– Але це нічого, не так вже й багато. Виплатимо за дві-три зарплати! – каже Ганна.

Вона з чоловіком не економили в витратах – перед весіллям публічно заявили, що їхній син виріс і тепер вони житимуть для себе. На всі натяки невістки на тему «моя мама думає інакше» просто піднімають руки – «а ми тільки казали, попереджали. Що думає твоя мама – це не наша справа».

Ремонт квартири був досить економним – пофарбували стіни, постелили килими… На жаль, на меблі вже нічого не залишилось. Син відмовився приймати що-небудь від свекрухи – досить того, що вона вже багато допомогла. Здобула десь кілька табуретів, столик, на підлозі надувний матрац. Отак вони і живуть досі. Але не страшно, вони молоді, всі колись так починали.

Планували економити і купувати меблі поступово, але тоді Ганна запропонувала допомогу.

– Кухню маю вбудовану, але можна розібрати і встановити у них так само! – каже Ганна. – Все одно, було б для них дешевше ніж купувати нову. Ну, можливі якісь невідповідності, але не переймаюся! Завжди є щось, що можна змінити. Я б також віддала витяжку та плиту. Не знаю, коли їм вдасться здобути щось інше! А в спальні так взагалі гарний комплект – як новий! Бо аж заощадять на власний, то пройде півжиття.

Тривожить реакція єдиної невістки Ганни на її ініціативу. Син задоволений і здається навіть щасливий, але Аліна явно незадоволена, і Ганна відчуває, що в молодій родині з цього приводу йдуть серйозні дебати.

– Невістці здається, ніби старшим людям нові меблі не потрібні, якщо старі ще стоять! – каже з обуренням Ганна. – В її баченні світу ми маємо купити їм нові меблі до квартири! Вони молоді, все життя попереду…

Може, невістка права? Свекруха і свекор не дуже потребують нових меблів. Якби вони не купили квартиру, то жили б собі зі своїми меблями і не скоро почали б щось змінювати в домі.

А може, невістка нахабна, має дякувати і тішитися?

Що ти думаєш?