Connect with us

З життя

Таке теж трапляється

Published

on

Накипіло

— Все, досить, наковталася. Подаю на розлучення! — з серцем кричала Петрівна.
— Та подавай, подавай, налякала. Може, я все життя лише про це й мріяв, — затягуючись цигаркою, махав рукою підпитий Семенович.
— І подам, думаєш, не подам? Завтра ж піду в суд і віддам особисто Валентині Іванівні.
І вони розлучилися.
Написали оголошення про обмін трикімнатної квартири.
Петрівна була на пенсії.
Семенович ще працював і заробляв непогано.
Наступного дня після розлучення він прийшов, як завжди, на обід додому.
І тільки вдома згадав, що вони ж розлучені, а він собі обіду, звісно, не приготував.
— Дай поїсти, — по-товариськи сказав він.
— А хто ти такий, щоб тебе годувати? — з гордістю відповіла вона.
— Ну, хоча б старий знайомий.
— Ой, може, у мене старих знайомих не один десяток. То що ж, звелиш мені їх усіх годувати, так чи що? Насмішив.
— Ну, а якщо я тобі заплачу, нагодуєш?
— Заплатиш? — не очікувала такого повороту Петрівна. — А що, сама, мабуть, не все з’їм, краще я тобі продам, ніж викину за так. Тільки ціни будуть ресторанні. Я не гірше них готую.
— Ресторанні, так ресторанні. Наливай, тільки швидше, бо час іде.
— А, що це ви мені тикаєте, громадянине?
— Та годі, зовсім вже розійшлася, — сказав Семенович, швидко уплітаючи суп, який чомусь здався набагато смачнішим, ніж раніше, може, тому що заплатив за нього.
Так він і приходив щодня додому обідати і платив, як у ресторані. І йому було добре — не треба возитися з продуктами, каструлями.
І їй добре — все додаткові гроші. А готувати все одно треба, що для однієї, що для двох — яка різниця.
Окрім обіду, він користувався кухнею-рестораном і вранці, і ввечері.
Добре, що гроші водилися…
Петрівну все більше захоплювала ідея домашнього ресторану.
Вона спеціально сходила до єдиного ресторану в їхньому невеликому містечку. Подивилася, як оформлені столи, написано меню, як подають, у що вдягнені офіціантки.
В загальному, запам’ятала все, що могла.
Одного разу Семенович прийшов додому і завмер у дверях на кухню.
На столі білі скатертини, ваза з квітами, біля тарілки лежать серветка і ще якийсь папірець.
Він підійшов до столу, взяв папірець і прочитав: “Меню”.
— Тьху ти, ну вигадала баба.
Однак прочитав його, і на останньому рядку погляд зупинився: горілка -100 грам – 40 гривень.
— Що будемо їсти? — запитала Петрівна, увійшовши на кухню.
Семенович підняв очі і трохи оторопів, не впізнавши своєї жінки.
Нарядне плаття облягало звідкись взявшуся фігуру, поверх був надітий акуратний білий фартух, волосся зібране у “зачіску”.
А головне, обличчя її осяяла усмішка.
— Мені, будь ласка, все саме дороге і, мабуть, горілки 100 грамів, ні 200 грамів.
Але Петрівна довго не могла витримати своєї нової ролі.
— Ого! — зраділа вона, — значить, все-таки не кинув, а я вже подумала: невже схаменувся, дай, думаю, перевірю.
— Перевірю. Ох ти! Знову за своє — починаєш заводитися. А я, може, з тобою на брудершафт хотів.
— Ой, стала б я з тобою на брудершафт пити. Більше мені нічого робити.
А самій чомусь стало трохи шкода Семеновича.
Якось раз Семенович прийшов додому, але на кухні його ніхто не зустрічав.
Петрівна захворіла.
Увечері вона говорить:
— Хоч би спину натер.
— За гроші, будь ласка.
— О, звір. Добре, заплачу. На, помаж.
— А що це ви мене на “ти” називаєте, громадянко?
— Смієшся?
Так вони й жили.
По оголошенню про обмін квартири ніхто не звертався.
Увечері вони дивилися телевізор, а на ніч розходилися по своїх кімнатах.
Одного разу довгим зимовим вечором вони сиділи і грали у карти.
Семенович говорить:
— Послухайте, Петрівно, а що це ви все одна та одна?
— А вам, Семеновичу, не нудно — все один та один?
— Та, нуднувато трохи.
— Та й мені, наче, як теж трохи нуднувато.
— Слухай, Петрівно, а виходь ти за мене заміж.
— А що, треба подумати, — кокетливо відповіла вона.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − одинадцять =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Дві душі в одному серці

**Одна душа на двох** Коли в сімї зявилися дві донечки, такі схожі, що й не було між ними різниці, Марію...

З життя47 хвилин ago

Свекруха дзвонила щодня о 2:00 ночі: ми не висипалися через неї і шаленіли, доки не дізналися справжню причину цих дзвінків

Після весілля ми з чоловіком Олегом Коваленком насолоджувалися тихим, затишним життям у нашій хрущовці у Львові. Все було чудово поки...

З життя48 хвилин ago

Я вигнала свою свекруху з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

ЩоденникТоді мені не вистачало часу на довгі роздумки. Рішення прийшло раптово, але воно зроджувалося не з гніву, а з багаторічного...

З життя2 години ago

Загадкові обставини весілля: багатий хлопец, після болючого розстану, одрує першу жінку, яка погодиться, але в день весілля стається неочікуване

Записи в щоденникуБагатий хлопець, Олег Коваленко, після болісного розриву вирішив одружитися з першою жінкою, яка погодиться. Розбитий, він провів цілий...

З життя2 години ago

В’язень серед лісу: вівчарка, прив’язана до дерева так, що не могла ні сісти, ні лягти

Липневе сонце пекло Львів, ніби розпечений ковальський молот по бруківці, випаровуючи останні краплі прохолоди. Повітря тремтіло над землею, наче самі...

З життя2 години ago

Ти неймовірна жінка

Наталка збиралася до санаторію. Вона на пенсії, старший син Богдан купив їй путівку й сказав: Мамо, маєш поїхати та відпочити....

З життя3 години ago

У 65 років я переспала з незнайомцем… і наступного ранку мене вразила шокуюча правда…

Того року, коли мені виповнилося 65, моє життя здавалося спокійним. Чоловік помер давно, діти вже мали свої родини й рідко...

З життя3 години ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала документи…

Коли наречена підписувала шлюбний сертифікат, щось рухнуло під її сукнею Зал весілля був наповнений радісним гомоном. Крізь високі вікна лилося...