Життя в злиднях: свекруха та чоловік засуджували Світлану, але пошкодували після розлучення.

На Світлану часто кидали жарти свекруха та чоловік через те, що та виросла в дитбудинку. Проте після розлучення їм довелося гірко пошкодувати про свої слова.

Чи можуть діти з інтернатів бути щасливими? Світлана потрапила до дитячого будинку у віці 13 років, коли її батьки загинули в аварії, а родичі відмовилися від неї. Розумна, красива та чемна Світлана одразу припала до душі одній з виховательок. Коли їй виповнилося 18 років, вихователька видала її заміж за свого старшого сина Олега.

Це був холодний розрахунок. Квартиру, яку Світлана отримала від держави, продали та переоформили на себе. Думка Світлани нікого не цікавила.

— Ти мусиш щодня дякувати за те, що стала частиною нашої родини, — заявила Галина Петрівна.

Життя з нею було гіршим, ніж в дитбудинку. Після школи їй не дозволили навчатись і влаштували посудомийкою в кафе. У Галини Петрівни були впливові зв’язки в місті. Свекруха забирала всі гроші Світлани. Їй доводилося доношувати одяг свекрухи і її подруг.

— Чому ти така безгосподарна, невдаха, жаба, — постійно дорікала свекруха.

Знайомі жаліли Світлану й приносили їй одяг та взуття.

Через кілька років Світлана народила доньку Алісу. Але ніхто в родині не був задоволений її зовнішністю. Галина Петрівна щодня відправляла Світлану на роботу і часто казала:

— Вона зовсім не схожа на мого сина. Він красивий, а це якась вередлива мавпочка.

Світлана продовжувала мити посуд, а її маленька донька спала поруч в колясці. Коли Світлана була зайнята, її колеги із задоволенням бавились з її донькою.

— А що я маю робити? Ця невдячна жінка завжди забирає дитину з собою. Вона нам зовсім не довіряє. Це ж моя онука, я б теж хотіла з нею побавитися, — казала всім свекруха.

Катерина, бухгалтер в кафе, збиралася знову йти в декрет. Перед відходом вона підійшла до Світлани й сказала:

— Досить мучити себе і доньку. Залиш свого чоловіка і переїжджай до мене. У нас багато місця. Мій чоловік і його мама живуть у будинку, а ви поживете у прибудові, адже там є гостьовий дім з усіма зручностями і невеликою кухнею. Не бійся, ти не залишишся сама.

Очі Світлани наповнилися слізьми.

— Катерина Василівна, я не можу так жити. Навіть без нас у вас велика сім’я. А ми з донькою — це лишні роти.

— Так, сім’я у нас немаленька. Але мама вже в роках, їй складно самій. Ти будеш допомагати, ми добре тобі платитимемо.

Світлана довго вагалась, адже це була важлива зміна в її житті. Але бачити свою маленьку доньку в старому одязі змушувало її серце стискатися. Тому вона вирішилася на цей крок.

Вона швидко зібрала кілька своїх речей. Серед них були дитячі речі, підгузки і іграшки. Світлана поспішала, щоб свекруха не встигла повернутися.

Катерина Василівна відвезла Світлану з Алісою до себе. Вони оселилися в невеликому будинку. Сім’я Жені дуже добре прийняла Світлану, діти постійно намагалися грати з малечею.

Коли свекруха з чоловіком дізналися про всі обставини, вони дуже злякалися. Вони боялися, що Світлана поверне частину квартири чи навіть більше.

Тому свекруха вирішила, що треба розлучити доньку з Світланою. Вона пішла до опікуна і повідомила, що Світлана в алкогольному сп’янінні викрала дитину, не годує, б’є і навіть привела свідків. Галина Петрівна була суворою і жорстокою жінкою. Вона нічого не шкодувала на адвоката, щоб відібрати дитину у Світлани.

Навіть зв’язки Катерини Василівни виявились безсилими у цій боротьбі. Але одного чудового дня все змінилося…

Хтось наполегливо дзвонив у двері. Відчинила мати Жені. На порозі стояв високий солідний чоловік у костюмі з портфелем. Чоловік був в літах.

— Тут живе Світлана Пилипенко?

— Хто ви? — Критично поставилася жінка, можливо, вирішивши, що це ще один адвокат від свекрухи Світлани.

— Мені терміново потрібно з нею поговорити.

Мама Жені впустила чоловіка в дім і покликала Світлану.

Світлана саме прополювала грядки, а діти гралися з її маленькою донькою.

— Добрий день, Світлано. Я Сергій, — представився чоловік і розплакався.

Виявилося, що Сергій — біологічний батько Світлани. Колись у нього був курортний роман з її мамою. Коли дівчина дізналася про вагітність, надіслала листа Сергію, але його мама перехопила його і заховала. Після того, як мама пішла з життя, Сергій перебираючи старі речі, знайшов цей лист.

Сергій не зміг знайти родину, проте дізнався, що має дочку. І нарешті вони зустрілися віч-на-віч.

Сергій був заможним, тому допоміг розірвати шлюб і відстояти права Світлани на доньку. Він забрав їх з собою в інше місто, в великий дім, забезпечивши всім необхідним для щасливого життя.

Коли чоловік дізнався про всі деталі, спробував відновити стосунки з колишньою дружиною, але вона змінила номер телефону і більше не поверталася в місто.