Connect with us

З життя

Як я за три години поставила собаці п’ять смертельних діагнозів, посивіла, оплакала, похоронила

Published

on

Як я за три години поставила собаці п’ять смертельних діагнозів, посивіла, оплакала, поховала… А потім відкрилася ветеринарка. Історія зі щасливим кінцем.

Гектор розбудив мене посеред ночі довгим виттям. Треба зазначити, у доберманів іноді трапляються легкі приступи співів. Мамкині вокалісти можуть видати ля-бемоль о третій ночі просто так, від нудьги. Але частіше через пронос, звичайно. А ця штука, взагалі, – особливість породи.

Отже, я не дуже здивувалася звукам собачої арії і, все ще дивлячись сонно, почала звично вдягати спортивний костюм. Зі словами “йдемо, йдемо, не плач” я відкрила праве око. І жахнулася.

Картина, що постала переді мною, більше скидалася на екранізацію бюджетного хорору – на мене дивилася залита білою піною паща. Піна була повсюди: на підлозі, килимах, диванах.

Сказ! Перше, що спало мені на думку, незважаючи на те, що собака щеплена. Але вакцина, звісно, була прострочена – подумалося мені вдруге. Бо ніщо не може стати на заваді анастасійної параної.

Далі за списком у мене йшли – піроплазмоз (хвороба, викликана укусом кліща) та отруєння щурячою отрутою. Від кліщів Гектор оброблений, а звідки в моїй уяві взялася отрута, взагалі незрозуміло.

Але до ранку ми дожити не планували. У стані повного відчаю я диктувала чарівній ветеринарці Олені симптоми наближення смерті. Олена, спросоння, прониклася моїми риданнями настільки, що відправила нас у клініку на іншому кінці міста. Бо, за моїми описами, її кабінет просто не справиться. Там немає сучасного обладнання для таких жахливих випадків.

Чи треба казати, що на відкриття клініки я чекала вже на корвалолі. Періодично втираючи агонію піни з пащі, я думала, як донести п’ятдесятикілограмову помираючу собаку до машини.

На диво Гектор пішов сам. Доїхали ми дуже швидко. Перепрошую у поста патрульної поліції, повз якого ми промчали, як вітер.

На вході в клініку нас чекала команда в рукавичках і зі скальпелями. Жартую, але було помітно, що до нашого приїзду готувалися. Чутка про добермана зі сказом, піроплазмозом і укусом чорної мамби приїхала раніше нас.

Прийом тривав п’ятнадцять секунд. Десять з них ми вмовляли Гектора “відкрити ротик”. Протягом решти п’яти, ветеринарка Ірина з віртуозністю фокусника витягла з собачої пащі шматочок дерева.

Заноза.

Гриз гілочку, бобер клятий.

Зі страшним діагнозом “стороннє тіло в ротовій порожнині”, нас відпустили. І поки я відмивала підлогу від піни і корвалолу, доберман заснув з головою на журнальному столику. Знесилений, смертельно хворий 😊.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × два =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Якось вийшло незручно

Це було дуже незручно… — Як то я його дружина? — У самому прямому сенсі. Принаймні, юридично — можу навіть...

З життя1 годину ago

Чому ти зрадила мене у спині?

— Привіт, Мар’яно. Скільки вже ми з тобою не бачились? П’ятнадцять років? Або більше? — Мабуть, більше. Але ти жодної...

З життя2 години ago

Життя в атмосфері незавершеності

— Мам, а де мої м’які іграшки? — Сола бегло оглянула кімнату, яка за лічені години перетворилася з затишного гніздечка...

З життя3 години ago

Хитрий пророк

– Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу поскаржилась на шум і крики з вашої квартири, – на порозі стояв дільничний, –...

З життя4 години ago

Ваш кіт дуже гучний!

— Вимкніть цю диявольську машину! Я через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав бити...

З життя5 години ago

Ти знайшла своє місце у світі

— Хоча комусь ти виявилася потрібна. — Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зламає. — Неправда, Маріє Григорівно....

З життя5 години ago

Відбитки долі

Сьогодні знову поганий день. — Тарасе, ну що тобі бракує? Дивись – українська – двійка, алгебра – ледве трійка, а...

З життя6 години ago

Це все через тебе

— Оленко Петрівно, там на дитячому майданчику якийсь незнайомий чоловік до вашої Соломійки чіплявся. — Як то — чіплявся? Ганнусю,...