Connect with us

З життя

Ти повернулася?

Published

on

Вона повернулася?

Марина стояла перед дверима.

Рука тремтіла. Ключі в сумці – ось вони, всього за кілька сантиметрів від пальців. Але чому серце так шалено б’ється?

Вона не була тут майже рік.

Глибокий вдих. Поштовх.

Двері піддалися, і Марина переступила поріг.

Нічого не змінилося. Ні шпалери, ні диван, ні навіть пил на книжковій полиці. Все здавалося таким самим, як і раніше. Але тепер це не був її дім.

Олексій не прийшов за нею тоді.

Раніше приходив. Раніше сумував. Шукав очима, тягнувся руками, повторював: «Як же я скучив».

Але востаннє – ні.

Він не дзвонив, не писав, не шукав зустрічей.

Вона бачила його лише краєм ока, коли він приходив за Софійкою. Мовчки. Без слів, без емоцій. Просто брав доньку за руку і йшов.

І ось вже інший чоловік наполегливо доглядає за нею, визнається в любові, пропонує стати його дружиною.

Але Марина не спить. Не може.

Щось не так.

Вона підійшла до шафи, відкрила дверцята.

Документи лежали на місці. Вона сама акуратно склала їх тут перед відходом.

І раптом – рух у кімнаті.

Марина різко обернулася.

На дивані… він.

Олексій.

Він спав глибоко, втомлений, з небритим обличчям і темними колами під очима.

Перше бажання було піти.

Але ноги, ніби прикипіли до підлоги.

Вона дивилася на нього, і щось усередині переверталося.

Коли він став таким? Втомленим, чужим, похмурим?

Де той Олексій, в якого вона колись закохалася?

Де його усмішка – світла, хлопчача, сяюча, як сонце?

Марина сіла поруч.

Її пальці мимоволі торкнулися фотографії, яка лежала під його рукою.

Весільний альбом.

Фотографії з шелестом посипалися на підлогу.

Олексій відкрив очі.

Кілька секунд він просто дивився на неї, не моргаючи.

А потім раптом прошепотів:

— Маринко… ти повернулася?

І вона зрозуміла, що ще півгодини тому могла піти.

Безповоротно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 1 =

Також цікаво:

З життя51 хвилина ago

Чи це лише уявлення, або ми знову разом? – Настя притиснулась до нього

— Це мені здалося, чи ми знову разом? — Соломія притиснулася до Тарасика. — Ну як? Вроді нічого, правда? —...

З життя52 хвилини ago

Ти – моя всесвітня радість

Ти — мій світ Дмитро й Олеся жили в одному будинку, в одному під’їзді, на п’ятому поверсі. Дмитро перейшов у...

З життя2 години ago

Повернення додому

**Повернення** — Оленко! Де ти? Оленко! — Марійка вбігла в хату, оглянула порожню кімнату й вискочила на ґанок, стукотять підборами...

З життя3 години ago

Зустрівши її вперше, разом іди, – промовив Ігор до собаки. – Я буду сумувати

— Ти зустрів її першою, з нею й іди, — сказав Тарас псові. — Я буду сумувати. Електричка почала гальмувати....

З життя4 години ago

Крізь бурі підліткового віку

У спадкові часи Оксана йшла додому, виснажена й порожня. В одній руці тримала торбинку, в іншій — пакет із продуктами,...

З життя5 години ago

Не забудь про мене, коли поїдеш…

**Щоденник** Зупинив машину біля високого металевого паркану, я замислився. Раніше тут був дерев’яний тин. Невже помилився? Ні, другий будинок перед...

З життя6 години ago

Я віддала тебе їй, а вона просто взяла.

“Я сама віддала тебе їй, власними руками. А вона не погребувала, взяла…” — Галю, привіт. Навіщо я тобі так терміново...

З життя7 години ago

Вона залишила його та їхніх близнючок, не здогадуючись, що згодом ті стануть мільйонерками.

Давним-давно, у гарячий літній день, коли сонце немилосердно палило, а вулиці Києва були заповнені гамором, сестри Марія й Наталя стояли...