Connect with us

З життя

Ти повернулася?

Published

on

Вона повернулася?

Марина стояла перед дверима.

Рука тремтіла. Ключі в сумці – ось вони, всього за кілька сантиметрів від пальців. Але чому серце так шалено б’ється?

Вона не була тут майже рік.

Глибокий вдих. Поштовх.

Двері піддалися, і Марина переступила поріг.

Нічого не змінилося. Ні шпалери, ні диван, ні навіть пил на книжковій полиці. Все здавалося таким самим, як і раніше. Але тепер це не був її дім.

Олексій не прийшов за нею тоді.

Раніше приходив. Раніше сумував. Шукав очима, тягнувся руками, повторював: «Як же я скучив».

Але востаннє – ні.

Він не дзвонив, не писав, не шукав зустрічей.

Вона бачила його лише краєм ока, коли він приходив за Софійкою. Мовчки. Без слів, без емоцій. Просто брав доньку за руку і йшов.

І ось вже інший чоловік наполегливо доглядає за нею, визнається в любові, пропонує стати його дружиною.

Але Марина не спить. Не може.

Щось не так.

Вона підійшла до шафи, відкрила дверцята.

Документи лежали на місці. Вона сама акуратно склала їх тут перед відходом.

І раптом – рух у кімнаті.

Марина різко обернулася.

На дивані… він.

Олексій.

Він спав глибоко, втомлений, з небритим обличчям і темними колами під очима.

Перше бажання було піти.

Але ноги, ніби прикипіли до підлоги.

Вона дивилася на нього, і щось усередині переверталося.

Коли він став таким? Втомленим, чужим, похмурим?

Де той Олексій, в якого вона колись закохалася?

Де його усмішка – світла, хлопчача, сяюча, як сонце?

Марина сіла поруч.

Її пальці мимоволі торкнулися фотографії, яка лежала під його рукою.

Весільний альбом.

Фотографії з шелестом посипалися на підлогу.

Олексій відкрив очі.

Кілька секунд він просто дивився на неї, не моргаючи.

А потім раптом прошепотів:

— Маринко… ти повернулася?

І вона зрозуміла, що ще півгодини тому могла піти.

Безповоротно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя48 хвилин ago

ДОCHКА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ

**ЩОДЕННИК** Навіщо дівчат одних відпускають? Ще зовсім діти, а вже автостопом подорожують. Леонід пригальмував, побачивши, як відчайдушно махають руками підлітки....

З життя49 хвилин ago

В 70 я зрозуміла, що найбільший страх — це не порожня квартира, а переповнений дім чужих людей.

У сімдесят років я зрозуміла, що найстрашніше не порожня квартира, а будинок, повний людей, які в тобі не потребують. Ви...

З життя3 години ago

Щастя не знайдеш у самотності

Щастя не в самотності Не дуже молода, але зі блиском у очах Оксана Михайлівна після сніданку вимила чашку з-під чаю,...

З життя5 години ago

Я побачив маленького хлопчика босого й плачуть на парковці… але ніхто його не знав

**Щоденник**Я побачив маленького хлопчика, який стояв босоніж на парковці й ридав. Він тримався за дверцята чорного седана, його тіло тремтіло...

З життя6 години ago

Зрада, повернення до початку

Щоденник: Зрада, друга спроба В робочих справах подруги Віра та Тетяна завжди разом. Тетяна за кермом відповідальна, серйозна, гарна. Віра...

З життя6 години ago

Донька заборонила мені навіть торкатися їжі у їх холодильнику, хоча я цілими днями доглядала за її дитиною

Коли моя донька Наталя народила сина, моє серце сповнилося щастям. Але радість швидко змінилася тривогою вона мала важливу роботу в...

З життя7 години ago

Я спіймала чоловіка з моєю найкращою подругою… але вони й не підозрювали, яку помсту я для них приготувала – вони цього ніколи не забудуть!

Схопила свого чоловіка з моєю найкращою подругою але вони й гадки не мали, що їх чекає помста, яку вони ніколи...

З життя8 години ago

Лікарі забрали пса до палати, щоб він попрощався з господарем. Але пес зробив те, що здивувало всіх

**Щоденниковий запис**Лікарі тихо провели собаку до палати, щоб він міг попрощатися зі своєю господинею. Вони очікували сумного розставання, але пес...