Connect with us

З життя

Святкуємо завершення робіт під суботній гриль з близькими та родичами.

Published

on

Після завершення робіт ми вирішили відзначити це з нашими друзями. На суботнє барбекю запросили близьких друзів і родичів. Прийшло близько двадцяти людей. Ми чудово відпочили, грали пісні на гітарі, сміялися і згадували минулі часи. Узагальнюючи, я був радий, що нам вдалося повністю облаштувати наш простір, а наші близькі розділили з нами радість святкування.

У нас є невеликий будинок у селі під Львовом – спадок моєї дружини. Багато років, з настанням весни, ми їздимо туди і живемо ціле літо, поки не прийдуть перші заморозки. Звісно, можна залишитись на зиму, але в місті нам все ж таки комфортніше. Ми любимо жити ближче до природи, дихати свіжим повітрям. У нас є бажаний спокій і тиша.

Там ми маємо невеликий садок, де вирощуємо помідори, огірки, полуницю, вишні, порічки, малину, цибулю, кабачки, зелень, моркву, буряки та аґрус. Дружина цим займається, а я потихеньку приводжу до ладу будинок і доглядаю за бройлерами, яких вирощуємо щоліта.

А минулого року я вирішив збудувати альтанку, щоб мати місце для відпочинку в спекотні дні та для барбекю.

Звичайно, важко зробити все самому. Дружина допомагає, як може, але вона також має займатися садом і хатніми справами. Ми вирішили попросити друзів про допомогу, обдзвонили майже всіх, але виявилося, що вони зайняті, навіть на пенсії. Навіть на вихідні ніхто не мав кілька вільних годин. Це було неприємно, але вони нічого нам не пообіцяли і не були зобов’язані допомагати.

Після завершення робіт ми вирішили відзначити це з нашими друзями. На суботнє барбекю запросили близьких друзів і родичів. Прийшло близько двадцяти людей. Ми чудово відпочили, грали пісні на гітарі, сміялися і згадували минулі часи.

Узагальнюючи, я був радий, що нам вдалося повністю облаштувати наш простір, а наші близькі розділили з нами радість святкування.

– Я дуже задоволений, що ми з дружиною змогли вас сьогодні прийняти у гості, але вже час завершувати святкування!

Ну, от і почалося. Майже протягом усього минулого літа у нас були гості. Дехто приїжджав з онуками на два дні, а залишався значно довше. Ми могли одночасно приймати п’ять людей. Одні приїжджали, інші їхали. Звісно, вони дещо привозили, купували трохи їжі, але всі їхали як гості та на відпочинок.

Ми хотіли побути самі, були втомлені від постійних візитів. Дружина соромилася прямо сказати про це, адже це були друзі, а не чужі. Тим більше в такій ситуації навіть не знаєш, що сказати. Ми втомилися від вас, повертайтеся додому? Звісно, ніхто цього не скаже.

Тоді я вирішив взяти все в свої руки. Якось увечері, коли в вітальні було багато людей, я розповів їм про плани. Я сказав, що хочу зробити ставок і описав весь план робіт, потім додав:

– Оскільки наш будинок ніколи не порожній, мені не потрібно шукати помічників. Ми все зробимо разом. Думаю, розпочнемо наступного тижня. Ви плануєте провести у нас відпустку, тож нас вже кілька людей, а хто приїде, той і допоможе. Приємно буде відпочивати ввечері біля води.

Після моїх слів у домі запанувала тиша. Всі з натягнутою усмішкою казали, що, звісно, приїдуть і допоможуть, але за мить дім спорожнів.

Аж наступного дня приїхав син найближчого друга. Почув про наші плани і добровільно зголосився допомогти, адже працює віддалено. Отож ми з ним потроху і зробили той ставок.

Тепер у нас тиша. Друзі з якоїсь причини навіть не приїжджають на свята. І все ж таки в них є совість.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 + 8 =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Свекровь нарушает границы, но я вспомнила, кто в доме главная

Было так, что свекрови пришлось переехать ко мне. Не от радости, конечно — просто мой муж, Иван Сергеевич, упросил помочь:...

З життя21 хвилина ago

Заздрість, нахабство та нав’язування думок: я розірвала зв’язок з сім’єю чоловіка

У маленькому містечку під Львовом, де старі вулички дихають історією, моє життя в 35 років перетворилося на боротьбу за власну...

З життя25 хвилин ago

Їхня нахабність руйнує моє життя, і я інколи мрію грюкнути дверима перед носом сватів.

У мене інколи хочеться просто перед носом у родичів чоловіка захлопнути двері — їхня нахабність руйнує моє життя У невеликому...

З життя30 хвилин ago

«Ні, твоя мама з нами жити не буде» — я поставила чоловіку ультиматум

«О, ні, Олежан, твоя мати з нами жити не буде» — я поставила чоловікові ультиматум У невеликому містечку під Вінницею,...

З життя39 хвилин ago

Я припинила спілкуватися з матір’ю через її рішення з спадщиною, і тепер вона здивована

У маленькому містечку під Житомиром, де старі вишневі сади шепочуть спогади минулих літ, моє життя в 52 роки перекреслено зрадою,...

З життя42 хвилини ago

Жодних компромісів: моя умова для чоловіка щодо свекрухи

“Ой, ні, Олежу, твоя мама з нами жити не буде” — я поставив чоловікові ультиматум У невеликому містечку під Вінницею,...

З життя1 годину ago

Брат отримав все спадок, і тепер я не навідую маму, а вона дивується

У маленькому містечку під Житомиром, де старі яблуневі сади шепочуть історії минулих літ, моє життя у 52 роки затьмарене зрадою,...

З життя1 годину ago

Ось як я потрапила в халепу — стала рабинею в родині чоловіка

**Щоденник Олесі Коваль** Сьогодні я зрозуміла одне: стала рабинею в родині чоловіка. У глухому селі під Житомиром, де вітер розносить...