Connect with us

З життя

Поїхав за кордон, щоб заробити трохи грошей після весілля.

Published

on

Виїхав за кордон, щоб заробити трохи грошей, після того як одружився з Оксаною. Працював місяць за місяцем і всі гроші віддавав дружині. Через 10 років вирішив повернутися додому. Оксана працювала в одній компанії і часто їздила у відрядження. Зараз наші діти стали дорослими, нам по 57 років, а я керую власним бізнесом. Одного разу мені довелося поїхати у справах за місто до однієї компанії, де в кабінеті директора побачив на фотографії свою дружину. Я був приголомшений.

Так сталося, що ми з Оксаною одружилися одразу після школи. Три роки потому у нас народився син, потім ще один, а потім – дочка. Я відразу ж пішов працювати і вступив на заочне навчання. Оксана не працювала, весь свій час вона приділяла дітям. Після закінчення навчання вирішив поїхати до Чехії. Грошей завжди вистачало, бо зарплату отримував щомісяця. Повернувшись, я заснував невелику фірму, яка і зараз приносить нам гарний прибуток.

Зараз нам з дружиною по 57 років. Увесь цей час у мене не було причин звинувачувати її у чомусь. Я навіть подумати не міг, що вона здатна на зраду. Діти виросли, син і дочка вже працюють та мають свої сім’ї.

Останні десять років Оксана працювала в одній компанії. Згідно зі специфікою роботи, часто бувала у відрядженнях. Особливо за останні три роки. Іноді подорожі затягувались на місяць. Але вона ніколи не забувала дзвонити, робила це майже щодня, завжди казала, що сумує за мною і дітьми.

Якось я мусив поїхати в інше місто, до певної компанії, щоб домовитися про оптову закупівлю фруктів. Щоб підписати договір, ми вирушили до офісу постачальника. Яке ж було моє здивування, коли на одній із фотографій у його кабінеті я впізнав свою дружину, яка стояла поряд з Андрієм, нашим новим постачальником. Я завмер і з надзвичайною силою волі зібрав думки, аби байдужим тоном запитати, хто на фото. Андрій пояснив, що це його дружина, з якою він вже чотири роки в цивільному шлюбі, після чого запропонував, щоб ми підписали договір у нього вдома, щоб познайомити мене з дружиною. По дорозі він не припиняв її хвалити, розповідаючи, яка вона чудова господиня. Єдиним недоліком було те, що вона часто їхала у відрядження.

По дорозі намагався зберігати якомога більший спокій. Коли ми приїхали до будинку господаря, увійшли до їдальні, де він з гордістю представив мене своїй дружині. Побачивши мене, Оксана заціпеніла, стояла нерухомо, не могла здобутися на жодне слово. Дивились одне на одного довго, принаймні мені так здалося. Я зрозумів, що якщо зараз не вийду, все закінчиться погано. Вийшов з дому мовчки.

Повернувся до готелю, взяв речі і чимдуж побіг на вокзал. Лише у вагоні потяга почав приходити до тями. У голові крутилася тільки одне питання: «За що?» Вдома не міг спати, їсти, не знаходив собі місця. Не міг зрозуміти, чому вона так вчинила. Дні минають один за одним, а я досі не можу заспокоїтися, думаючи, чому все так сталося.

Оксана дзвонила, але я не відповідав. Через тиждень вирішив взяти слухавку. Оксана щось незрозуміло пояснювала, просила вибачення, навіть намагалася звинуватити мене. Наприкінці розмови вона почала знову вибачатися. Я вислухав її до кінця і тихо вимкнув телефон. Не міг більше цього слухати. Моя дружина вела подвійне життя. Увесь цей час брехала мені та нашим дітям.

Через два тижні вона з’явилася у нас вдома. Все ще сподівалася, що я її пробачу. Я вислухав спокійно, а потім вирішив зателефонувати дітям. Попросив, щоб сама пояснила, що сталося. Вона продовжувала наполягати, що це моя вина, бо я не приділяв їй достатньо уваги, і що вона все ще нас любить. Молодший син мовчав, старший теж. Донька тихо плакала. Оксана все зрозуміла. Знала, що ніхто не хоче її бачити, і пішла.

Вона з’явилася через рік після того, як її чоловік знайшов іншу жінку, і їй не було куди подітися, тому повернулася в наше місто. Кілька разів намагалася зустрітися зі мною, але я відмовився. Діти теж не відповідають на її дзвінки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 1 =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Why Inna Started Knitting Baby Booties—She Didn’t Even Know Herself

Why Grace started knitting baby booties, she couldnt say. Her daughter had just turned forty. Two years ago, shed been...

З життя1 годину ago

Chicago, Winter of 1991: The City Awoke to a Biting Cold That Pierced to the Bone

London, winter of 1991. The city woke to a biting cold that seeped right into the bones. Frost-covered buildings reflected...

З життя1 годину ago

Chicago, Winter of 1991: The City Awoke to a Biting Cold That Pierced to the Bone

London, winter of 1991. The city wakes to a biting cold that seeps deep into the bones. Frost clings to...

З життя2 години ago

Seventy and Fabulous! For Her Milestone Birthday, She Chose the Perfect Fabric and Had a Stunning, Elegant Dress Made.

**Diary Entry – 12th October** Today was Mums seventieth birthdaya proper milestone. Shed bought some lovely fabric and had a...

З життя3 години ago

Whom Do You Seek?” – Maria Fyodorovna and Nikolai Stepped Onto the Porch, Gazing at the Visitor. “I’m Here for Maria Fyodorovna! I’m Her Granddaughter—No, Wait, Her Great-Granddaughter! The Daughter of Alexei, Her Eldest Son.

**Diary Entry** I was sitting on the bench, bathed in sunlight, enjoying the first warm days of spring. At last,...

З життя4 години ago

In Any Ordinary City, with Rushed Buildings Racing to Scrape the Sky, Impatient Traffic Lights, and Streets That Smelled of Rain Mixed with Petrol, Worked Angel, a Bicycle Courier

In a bustling city where towering buildings raced each other to touch the clouds, impatient traffic lights blinked, and streets...

З життя4 години ago

Never mind, Slava! Don’t be sad! At least you had a brilliant New Year’s celebration!

“Cheer up, Dave! Chin upat least you had a brilliant New Years!” There it washis hometown. Dave stepped off the...

З життя4 години ago

In Any Ordinary City, with Hasty Buildings Racing to Kiss the Sky, Impatient Traffic Lights, and Streets That Smelled of Rain Mixed with Petrol, Worked Angel, a Bicycle Courier

In a bustling city, where skyscrapers raced to touch the clouds, traffic lights blinked impatiently, and the streets carried the...