Connect with us

З життя

Одного разу я запросила дітей на свята і випадково побачила зниклу каблучку на руці доньки.

Published

on

Я прийняла невістку в сім’ю як свою рідну доньку. Мені було її шкода, адже батько покинув її, коли вона була ще маленькою, і мати самотужки її виховувала. Якось я запросила їх на свята. Випадково побачила на руці Оксани перстень, якого я не могла знайти кілька років…

Я ніколи не розуміла жінок, які згодом ставали злими свекрухами для дружин своїх синів. Невістка в момент одруження стає частиною родини, тому свекруха повинна прийняти її, як власну доньку. Коли мій син був маленьким, я вирішила, що стану найкращою свекрухою у світі. Так і сталося. Я обожнюю свою невістку Оксану. Практично не сваримося, а якщо й трапляються суперечки – вони дружні.

Важливо зрозуміти і, найголовніше, прийняти, що тепер це не стільки ваша сім’я, скільки сім’я вашого сина, це його вибір, і варто його щиро підтримати, тоді все буде гаразд. Мушу визнати, що Оксана досить непроста людина. Можливо, це минуле сформувало її характер, проте, незважаючи на всі життєві перепетії, вона виросла доброю жінкою.

У школі вона була відмінницею, після шкільних занять працювала, склала всі іспити і вступила до університету. Варто брати з неї приклад. Немає нічого дивного в тому, що мій син закохався в таку гарну й розумну дівчину. З матір’ю Оксани у мене також добрі стосунки. Завжди співчуваю сватові, адже вона не мала щастя в шлюбі, фактично не жила з чоловіком і сама виховувала доньку.

Єдине, чого я не розумію, це стосунки Оксани з батьком. Дівчина регулярно відвідує його і допомагає, якщо це потрібно. Вона прагне мати його в своєму житті, проте він ніколи не хотів ніяких стосунків із дочкою. Нічого доброго не дав у житті доньці і, схоже, не дає, адже після кожної зустрічі Оксана йде сумна й пригнічена. Я радила їй подумати про дитину – тоді її життя зосередилося б на маляті, і вона б не переймалася через свого батька. У її житті з’явилося б щастя і людина, про яку вона хотіла б піклуватися. Та це їхнє рішення.

Маю свої проблеми, проте останнім часом маю все більше сумнівів щодо Оксани. Мене здивувала одна ситуація, коли я запросила дітей на свята. Тоді на пальці невістки помітила перстень, який зник кілька років тому. Спочатку думала, що в неї такий самий, але це було неможливо. Це був мій перстень. Я не запитала її, звідки він, оскільки не хотіла здіймати бурю за столом. Не хочу думати, що вона успадкувала погані звички від свого батька. Більше того, я думаю, що Оксана знала, що могла б просто попросити, і я б їй дала цей перстень. Я нічого їй не жалкую, адже вона стала для мене, як донька, але почуваюся незручно.

Не знаю, що робити в такій ситуації. Не хочу питати її про перстень чи звинувачувати, що вона його забрала. Можливо, це чиста випадковість. Можливо, вона знайшла його десь і не знає, що він належить мені…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 3 =

Також цікаво:

FR5 хвилин ago

Les Vingt Mètres

Martin serrait contre lui la boule de poils crasseuse. La bête, un chat tigré dont on ne distinguait plus vraiment...

З життя19 хвилин ago

My Mother-in-Law Slammed the Pot Lid Right in Front of My Kids’ FacesI grabbed the kids and walked out, vowing never to let her cook for us again.

The pot lid slammed shut right in front of my kids’ faces. “That’s not for you. That’s for your granddad....

IT1 годину ago

Il conto della suocera

Non avrei mai dovuto accettare quell'invito per mia madre. Ma quando Benedetta, la madre di Marco, aveva insistito con quel...

CZ1 годину ago

Sobotní chleba

Tereza už dávno pochopila, že nejtěžším dnem týdne není pondělí, ale sobota. Zatímco ostatní se těšili na víkendový klid, ona...

EN2 години ago

He Remembered the Meow

Ellis pulled open the heavy fire door to the basement and a wall of cold, wet-concrete air hit him. He...

FR2 години ago

Titan, l’ombre fidèle

Personne dans le hameau de La Roque-d’Anthéron n’aurait osé pousser le portail de Madeleine sans y avoir été invité. Pas...

HE3 години ago

חיים קטנים של אושר

יוסי ישב בכיסא הגלגלים ליד החלון הגדול בחדר האוכל של בית האבות "נוף הכרמל" בחיפה, אבל הוא לא ממש הביט...

HE3 години ago

הגורה שהגשם הביא

הסופה דפקה על חלונות הבית הקטן של חנה כבר שעות. היא הייתה עטופה בשמיכה בסלון, ולא התכוונה לזוז. בת 76,...