Connect with us

З життя

Одного разу я запросила дітей на свята і випадково побачила зниклу каблучку на руці доньки.

Published

on

Я прийняла невістку в сім’ю як свою рідну доньку. Мені було її шкода, адже батько покинув її, коли вона була ще маленькою, і мати самотужки її виховувала. Якось я запросила їх на свята. Випадково побачила на руці Оксани перстень, якого я не могла знайти кілька років…

Я ніколи не розуміла жінок, які згодом ставали злими свекрухами для дружин своїх синів. Невістка в момент одруження стає частиною родини, тому свекруха повинна прийняти її, як власну доньку. Коли мій син був маленьким, я вирішила, що стану найкращою свекрухою у світі. Так і сталося. Я обожнюю свою невістку Оксану. Практично не сваримося, а якщо й трапляються суперечки – вони дружні.

Важливо зрозуміти і, найголовніше, прийняти, що тепер це не стільки ваша сім’я, скільки сім’я вашого сина, це його вибір, і варто його щиро підтримати, тоді все буде гаразд. Мушу визнати, що Оксана досить непроста людина. Можливо, це минуле сформувало її характер, проте, незважаючи на всі життєві перепетії, вона виросла доброю жінкою.

У школі вона була відмінницею, після шкільних занять працювала, склала всі іспити і вступила до університету. Варто брати з неї приклад. Немає нічого дивного в тому, що мій син закохався в таку гарну й розумну дівчину. З матір’ю Оксани у мене також добрі стосунки. Завжди співчуваю сватові, адже вона не мала щастя в шлюбі, фактично не жила з чоловіком і сама виховувала доньку.

Єдине, чого я не розумію, це стосунки Оксани з батьком. Дівчина регулярно відвідує його і допомагає, якщо це потрібно. Вона прагне мати його в своєму житті, проте він ніколи не хотів ніяких стосунків із дочкою. Нічого доброго не дав у житті доньці і, схоже, не дає, адже після кожної зустрічі Оксана йде сумна й пригнічена. Я радила їй подумати про дитину – тоді її життя зосередилося б на маляті, і вона б не переймалася через свого батька. У її житті з’явилося б щастя і людина, про яку вона хотіла б піклуватися. Та це їхнє рішення.

Маю свої проблеми, проте останнім часом маю все більше сумнівів щодо Оксани. Мене здивувала одна ситуація, коли я запросила дітей на свята. Тоді на пальці невістки помітила перстень, який зник кілька років тому. Спочатку думала, що в неї такий самий, але це було неможливо. Це був мій перстень. Я не запитала її, звідки він, оскільки не хотіла здіймати бурю за столом. Не хочу думати, що вона успадкувала погані звички від свого батька. Більше того, я думаю, що Оксана знала, що могла б просто попросити, і я б їй дала цей перстень. Я нічого їй не жалкую, адже вона стала для мене, як донька, але почуваюся незручно.

Не знаю, що робити в такій ситуації. Не хочу питати її про перстень чи звинувачувати, що вона його забрала. Можливо, це чиста випадковість. Можливо, вона знайшла його десь і не знає, що він належить мені…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + дев'ять =

Також цікаво:

З життя48 хвилин ago

Who Are You With, Little Girl?” I Asked.

“Little one, who are you looking for?” I asked. A small girl, no older than six, stared up at me...

З життя2 години ago

The Child Who Wouldn’t Speak… Until She Came Along

The Child No One Could Make Speak Until She Arrived Emmas mother had been poorly for years. Every day was...

З життя3 години ago

I Remember the Day Matteo Walked Through Our Door—Just Five Years Old, Frail, with Eyes Too Wide for His Face, Clutching a Worn-Out Backpack, His Only Possession. Laura and I Had Waited Three Years for This Moment.

I remember the day when Oliver stepped over the threshold of our home. He was fivesmall, fragile, with wary eyes...

З життя3 години ago

If the baby looks like my ex, I’ll walk away… I’ll give up everything and walk away!” Lera whispered in a hollow voice

“If the baby looks anything like him, Ill refuse I swear on my life, Ill refuse!” Lacey said in a...

З життя3 години ago

I Remember the Day Matteo Stepped Into Our Home—Just Five Years Old, Skinny, with Wary Eyes Too Big for His Face, Clutching a Worn-Out Backpack, All He Had in the World. Laura and I Had Waited Three Years for This Moment.

I remember the day Oliver stepped over our threshold. He was fivesmall, with wary eyes that seemed too large for...

З життя4 години ago

Every afternoon after school, Thomas strolled down the cobblestone streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower gently cradled between his fingers.

Every afternoon after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...

З життя5 години ago

I’m Your Granddaughter

“Your granddaughter is here.” “Your mum’s come to pick you up. Get your things together.” Most kids in care dream...

З життя6 години ago

Can I Have Your Leftovers?”—But When I Looked Into His Eyes, Everything Changed…

Can I have whats left?But the moment she looked into his eyes, everything changed It was a quiet Monday evening,...