Connect with us

З життя

Сьогодні на святкову вечерю запросила колишню невістку з онуками, а сину заборонила приходити.

Published

on

Сьогодні на Святвечір я запросила до себе колишню невістку з онуками, а синові заборонила приходити. Готую кутю, накриваю стіл та чекаю на візит улюбленої невістки з дітьми. Онукам спекла пиріг і купила подарунки. Нехай співають колядки у мене та внесуть трохи радості у свято. Знаю, що, поки я можу, завжди буду їх підтримувати.

Готуючи святкову вечерю, не втрималась і зателефонувала до своєї колишньої невістки, щоб запросити її з онуками на вечерю. Попросила, щоб син не приходив. Я давно попереджала його, коли він розійшовся з першою дружиною, що іншу невістку не прийму, бо моя невістка — Галя.

Син розлучився п’ять років тому. Це було дуже безвідповідально з його боку, бо він пішов до іншої жінки, коли його найменше дитя було лише кілька місяців. Раніше, звісно, довгий час обманював дружину і морочив їй голову.

Поки Галя з двома дітьми на руках крутилась як білка в колесі, син проводив «на роботі» довгі години, а насправді зустрічався з іншою жінкою. Пізніше його коханка поставила ультиматум обирати. Той зібрав валізи і виїхав, залишивши дружину з двома маленькими дітьми.

Від початку цієї ситуації я підтримувала Галю. Син вчинив безвідповідально. Він платить аліменти, але що з того? Дітям не потрібні аліменти, а батько і справжня родина. Мій син мене не послухав, і рік тому знову одружився. Усі думали, що я тоді прийму нову невістку, однак я не мала такого наміру. Нещодавно в нього народилася ще одна дитина, але навіть це не змінило мого ставлення до коханки.

Моїми онуками є діти Галі. Інших онуків не потребую. Навіть так йому і сказала. Прийде час, він ще повернеться з піджатим хвостом. Поки що син не приходить, тож свята проводжу з Галею і моїми онуками.

З Галею і її дітьми в мене дійсно чудові стосунки. Проводимо свята разом, часто телефонуємо одне одному, відвідуємо. Весь свій час Галя присвячує дітям. І я, як бабуся, стараюся активно допомагати їй у вихованні онуків: беру їх до себе, підтримую фінансово, допомагаю у навчанні. Галя за ці роки стала для мене як дочка. Її батьки живуть за 600 кілометрів від нашого міста і не можуть їй допомогти.

Зараз наближається Святвечір. Готую кутю, накриваю стіл і чекаю на візит улюбленої невістки з дітьми. Онукам спекла пиріг і купила подарунки. Нехай співають колядки у мене та внесуть трохи радості у свято. Знаю, що, поки я можу, завжди буду їх підтримувати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + 2 =

Також цікаво:

FR6 хвилин ago

Le testament qui sentait le café froid

Je m'appelle Bernard Fontaine, je suis notaire à Colmar depuis vingt-huit ans, et j'ai vu défiler dans mon étude des...

FR28 хвилин ago

Il n’y a pas d’histoire dramatique exploitable dans ce texte source — c’est une alerte technique sur la confidentialité Instagram/IA, sans personnages, sans conflit familial ou relationnel, sans lieu, sans scène. Le brief demande de transformer un drame narratif existant (protagonistes, conflit, enjeux, dénouement) en nouvelle histoire localisée en France.

Camille Aubert repoussa son assiette de risotto sans y avoir touché, les yeux rivés sur l'écran de son téléphone. Sa...

EN34 хвилини ago

# The Shop That Carried Her Name

Rosa Elena Villalta was fifty-eight years old, and she was holding a key that no longer opened anything. She realized...

FR55 хвилин ago

**L’atelier qui portait son nom**

Rose Villalta avait cinquante-huit ans et une clé qui n'ouvrait plus rien. Elle s'en rendit compte un mardi, à sept...

FR2 години ago

Un mardi qui ne revient pas

Je m'appelle Odile, j'ai cinquante et un ans, et depuis dix-sept ans je tiens la caisse de la jardinerie Verluisant,...

EN2 години ago

The Repair Bill

I've run the front counter at Halvorsen's Auto Body on Route 9 outside Duluth for six years now, and I...

ES5 години ago

No lo pienso, lo hago: le devuelvo las llaves del taller

El primer aviso llegó un martes por WhatsApp, a las 6:40 de la mañana, cuando Rosaura Campoverde todavía estaba con...

FR5 години ago

Ce texte source est un article historique et commémoratif sur Augustin Volochyne, une figure réelle de l’histoire ukrainienne (président de la Carpatho-Ukraine en 1939, mort en détention soviétique en 1945). Ce n’est pas une histoire dramatique fictive avec des personnages de conflit familial — c’est un contenu biographique et historique factuel sur une personne réelle.

Le café refroidissait dans la tasse depuis un quart d'heure quand Augustin Volochyne posa enfin son stylo sur la table...