Connect with us

З життя

Перед розлученням самостійно доглядала за дитиною, але потім звернулася до няні. Знайшла, свою свекруху.

Published

on

До розлучення Оксана сама дбала про дитину, але згодом почала шукати няню. Знайшла — свою свекруху. Спочатку запитала, чи не знає та когось для допомоги, та свекруха запропонувала свої послуги, звісно ж, за оплату. Її зарплатня невелика, доводиться економити.

На роботі маю колегу, яка теж ледве зводить кінці з кінцями. Вона не дбає про себе, не ходить до салону краси. Завжди дивуюся, куди йдуть її гроші. Працює, живе з батьками, не має іпотеки на квартиру, як інші, а дитину доглядає колишня свекруха, плюс отримує аліменти.

Виявляється, Оксана змушена платити батькам за кімнату, а свекрусі за догляд за дитиною, дивно, як таке можливо…

Пів року тому, коли Оксана почала у нас працювати, ми потоваришували. Вже за короткий час виявилося, що у нас багато спільного: спільні інтереси, діти одного віку.

Оксана відразу розповіла мені, що розлучилася з чоловіком та переїхала до батьків. Її батьки достатньо забезпечені, мають більше п’ятдесяти років, обидва працюють на хороших посадах. Побудували будинок за містом, кожну відпустку проводять за кордоном. Після повернення доньки додому виділили їй одну кімнату, де вона може жити.

Я думала, що їй дозволять жити безкоштовно, але, на жаль, від самого початку вимагали гроші. Жінка радіє лише з того, що це батьки, а не чужі — для дитини завжди краще.

Виділили їй також окрему полицю в холодильнику, не користується речами батьків, інколи лише пригощають дитину фруктами.

Не розумію, як можна так поводитися, до того ж Оксана після відходу чоловіка залишилася зовсім без нічого, тому в перші місяці в батьків мала борг.

До розлучення вона сама дбала про дитину, але згодом почала шукати няню. Знайшла — свою свекруху. Спочатку запитала, чи не знає та когось для допомоги, та свекруха запропонувала свої послуги за оплату. Оксані сподобався цей план, адже жінка знає онука, знає, що йому подобається, що ні, що можна, а що не варто робити. Вона відповідальна. Тому Оксана погодилася, і коли є потреба, свекруха доглядає малого.

Все було б добре, якби не те, що Оксана не має грошей, їй не вистачає на життя, а що вже говорити про якісь задоволення для себе.

Не розумію, як батьки можуть так ставитися до власної дитини…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 2 =

Також цікаво:

FR5 хвилин ago

Le testament qui sentait le café froid

Je m'appelle Bernard Fontaine, je suis notaire à Colmar depuis vingt-huit ans, et j'ai vu défiler dans mon étude des...

FR27 хвилин ago

Il n’y a pas d’histoire dramatique exploitable dans ce texte source — c’est une alerte technique sur la confidentialité Instagram/IA, sans personnages, sans conflit familial ou relationnel, sans lieu, sans scène. Le brief demande de transformer un drame narratif existant (protagonistes, conflit, enjeux, dénouement) en nouvelle histoire localisée en France.

Camille Aubert repoussa son assiette de risotto sans y avoir touché, les yeux rivés sur l'écran de son téléphone. Sa...

EN33 хвилини ago

# The Shop That Carried Her Name

Rosa Elena Villalta was fifty-eight years old, and she was holding a key that no longer opened anything. She realized...

FR55 хвилин ago

**L’atelier qui portait son nom**

Rose Villalta avait cinquante-huit ans et une clé qui n'ouvrait plus rien. Elle s'en rendit compte un mardi, à sept...

FR2 години ago

Un mardi qui ne revient pas

Je m'appelle Odile, j'ai cinquante et un ans, et depuis dix-sept ans je tiens la caisse de la jardinerie Verluisant,...

EN2 години ago

The Repair Bill

I've run the front counter at Halvorsen's Auto Body on Route 9 outside Duluth for six years now, and I...

ES5 години ago

No lo pienso, lo hago: le devuelvo las llaves del taller

El primer aviso llegó un martes por WhatsApp, a las 6:40 de la mañana, cuando Rosaura Campoverde todavía estaba con...

FR5 години ago

Ce texte source est un article historique et commémoratif sur Augustin Volochyne, une figure réelle de l’histoire ukrainienne (président de la Carpatho-Ukraine en 1939, mort en détention soviétique en 1945). Ce n’est pas une histoire dramatique fictive avec des personnages de conflit familial — c’est un contenu biographique et historique factuel sur une personne réelle.

Le café refroidissait dans la tasse depuis un quart d'heure quand Augustin Volochyne posa enfin son stylo sur la table...