Connect with us

З життя

Дивилася прямо в очі: Не хочемо невістку, як ганчірку!

Published

on

Казав їй прямо у вічі: Не хочемо таку невістку!

Мені 57 років, я не маю сім’ї та дітей, але хочу дати пораду всім батькам: не втручайтеся в життя своїх дочок і синів, не змушуйте їх жити за вашими правилами, тому що те, що робить щасливими вас, не обов’язково зробить щасливими і їх.

Я – живий приклад того, як у прагненні забезпечити мені найкраще, мама і тато розлучили мене з жінкою, яку любив більше за все.

Марічка була з бідної родини, а мої батьки володіли спадковими землями та майном, тому були дуже гонорові.

Коли я привів її познайомитись, вони просто вигнали її, сказавши, що не потерплять такої невістки. Вона пішла, ображена, але з піднятою головою.

Відмовилася поїхати зі мною далеко, лише удвох.

Казала, що рано чи пізно мої батьки зроблять усе, щоб розлучити нас.

Вийшла заміж за свого сусіда – і він, як і вона, нічого не мав.

Разом вони працювали старанно і збудували дім на околиці міста.

У них народилося троє дітей, і навіть коли я зустрічав її на вулиці, вона завжди усміхалася і виглядала щасливою.

Одного разу я запитав, чи любить вона свого чоловіка.

Вона відповіла, що зрозуміла: для сім’ї важливіше стабільність і порозуміння між подружжям. Якщо цього немає, із самою лише любов’ю не прожити.

Я не погоджувався з нею, але не міг сперечатися, бо відчував себе зрадником.

Я не зміг забути Марічку, і на відміну від неї, не одружився.

Я не уявляв життя з жінкою і дітьми, якщо не кохаю її.

Мама і тато намагалися знайти мені пару з дівчат, які їм подобалися і яких вважали підходящими для мене, але я рішуче відмовлявся.

Зрештою вони змирилися і почали просити, щоб я сам обрав дружину, щоб продовжити наш рід.

Але я не хотів нікого, крім Марічки. А вона вже давно влаштувала своє життя, і мені не було в ньому місця.

Мої батьки постаріли, захворіли і поступово пішли з життя.

Я залишився сам у величезному триповерховому будинку.

Я все менше зустрічаюся з друзями, бо вони вже мають внуків і їм не до мене. Я також їх уникаю.

Радію за їхнє щастя, але водночас відчуваю біль.

У суботу та неділю я заповнюю свій час, фарбуючи і лагодячи гірки, качелі та гойдалки на дитячих майданчиках у нашому місті.

Іноді допомагаю облаштовувати подвір’я в дитячих садочках.

Роблю це цілком добровільно і безкоштовно, бо не потребую грошей. Так я роблю щасливими чужих дітей і внуків.

Продав усі землі та маєтки, що залишилися від батьків.

За отримані кошти зробив пожертви у кілька шкіл та дитячих будинків.

Один друг спитав, чому я не дам гроші й на якийсь пансіон для літніх людей. Але я не хочу.

Як би жорстоко це не звучало, так я мщуся своїм батькам, через яких залишився сам.

Та й майбутнє за дітьми, а не за старцями, чи не так?

Малечі потрібніші турбота та добрий старт у житті.

А коли мене не стане, мій будинок стане власністю школи, яку я закінчив.

Якщо захочуть, нехай використовують його для чогось, якщо ні – нехай продають.

Головне, щоб він пішов на добру справу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − 14 =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя3 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя6 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя9 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя9 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя11 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя13 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя15 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...