Втомлена Таня: Шість років у самотності після розлуки з чоловіком.

Втомлена Оксана ледве стримувала сльози. Минуло вже шість років, відколи її чоловік залишив. Донька рік тому одружилася і переїхала в інше місто.

Оксані лише сорок два — прекрасний вік для жінки, друга молодість. Вона була відмінною господинею, славилася своїми консервованими огірками з помідорами. Та кому тепер готувати ці огірки, коли на балконі вже стояли ряди запилених банок?

«Не можу ж я загинути на самоті, така гарна!» — ділилася Оксана з подругами. Вони підтакували: «Звичайно! Шукай собі чоловіка! Таких багато». Одна з подруг навіть порадила Оксані звернутися до агенції «Найкращий чоловік». Це виглядало дивним і трохи жалюгідним — йти до агенції. Але їй було вже сорок два, і ця цифра викликала тривогу. Старий бабусин годинник невгамовно цокав на стіні, відлічуючи час.

Тому Оксана наважилася піти до агенції. Привітна пані в малинових окулярах запропонувала:
— У нас дійсно найкращі. Давайте переглянемо базу разом!
— Так усі вони гарні з вигляду, — засміялася Оксана. — Але як дізнатися, чи це “той самий”?
— Це продумано, — запевнила пані. — Ми даємо на тиждень випробувального терміну. Цього достатньо, аби зрозуміти, ваш чи ні. Варто продовжувати чи пошукати іншого.
— Хто саме приходить на тиждень?
— Чоловік!
— Як це? — здивувалася Оксана.
— А так! Він живе з вами. Слухайте, ми тут не соромимося, одразу до справи. У нас немає ні маніяків, ні божевільних.

Оксана відчула приплив енергії. Ідея їй дуже сподобалась. Разом із малиновою пані вони обрали п’ять кандидатів. Оксана заплатила невелику суму і поспішила додому. Перший претендент мав прийти вже ввечері.

Одягнувши зелену сукню — колір надії, і діставши з шкатулки сережки з діамантами, Оксана готувалася. Дзвінок у двері.
Спочатку Оксана зазирнула у вічко. Бачить — троянди. Відкриває двері. Чоловік був елегантним, такий як на фото.

Вони сіли за стіл; Оксана підготувала гарну вечерю. Букет поставила в центрі столу. Вона крадькома поглядала на привабливого гостя і подумала: «Це він! Інші не потрібні!»
Почали з салату. Майбутній чоловік скривився: «Чому так пересолено?». Оксана із сумною усмішкою подала запечену качку. «Трохи жорсткувата», — зазначив майбутній чоловік. Йому не сподобалося й інше. У турботах Оксана забула про головне — вино, яке довго обирала. Налила, мовила тост: «Ну, за знайомство!» Гість понюхав бокал, скуштував: «Дещевка якась». Підвівся: «Тепер поглянемо, як тут у тебе все облаштовано…»

Оксана взяла букет і простягла йому: «Троянди я зовсім не любила. До побачення».
Вночі Оксана трохи плакала від образи. Та попереду ще були чотири зустрічі.

Другий прийшов наступного вечора. Зайшов упевнено: «Привіт!» Від нього пахло горілкою. Оксана запитала: «Уже десь відзначав нашу зустріч?» Він засміявся: «Ой, годі вже! Є телевізор? Там зараз починається матч. “Шахтар” проти “Динамо”. Заодно й усе обговоримо». Оксана категорично відповіла: «Телевізор вдома будеш дивитись».

Вночі знову залишилася одна в сльозах.
Через день третій кандидат стояв на порозі. Не красень, у старій куртці, з недоглянутими нігтями. Брудні ботинки. Оксана вже думала, як би його ввічливо повернути. Втім вирішила спершу нагодувати. Він їв жадібно, швидко й безмежно хвалив Оксану. Вона навіть збентежилася. Подала соління. «Боже! – вигукнув невродливий. – Це найкраще, що я коли-небудь їв!»

І тут пробили бабусині годинник. Некрасень прислухався: «Це що за скрип?». Він пройшов у кімнату, став на табуретку, оглянув годинник: «Зараз все лагодимо! Є інструменти?»
Незабаром годинник вже бив чисто і дзвінко, Оксані було приємно чути такий ніжний звук. Вона подумала, що це знак. Некрасень міг би стати її чоловіком. Майстерний, а ботинки і нігті — дрібниця, можна помити, почистити. До того ж він був третім, щасливе число.

Увечері Оксана підготувалася, сходила в салон краси, застелила ліжко з великим принтом троянд (вона ж любила їх насправді). Коли вийшла з ванної — її гість вже дрімав у верхньому одязі. Це її не збентежило. Вона глянула на сонного з ніжністю: «Втомився, бідолашний». Обережно лягла під ковдру поруч.

А потім настав кошмар. Цей майстер почав хропіти. Віртуозно, голосно. Оксана намагалася заглушити звук подушкою, потім перевертати тіло — безрезультатно. Вона не спала цілу ніч, страждала.
На ранок гість вийшов на кухню, де сиділа засмучена Оксана: «Ну що? Давай ввечері з речами до тебе вже?»

Оксана похитала головою: «Ні, вибач. Ти хороший, але… Ні!»
Четвертий, бородатий, здався Оксані героєм старого кіно про геологів. Дозволила йому навіть курити на кухні. Затягнувся, сказав: «Оксано, одразу про все згодьмось. Я — чоловік вільний. Люблю риболовлю, люблю з друзями кудись з’їздити. І не люблю, коли мені телефонують і запитують — де ти, де ти? Добре?»
Вона подивилася, як він струшує попіл на горщик з орхідеєю, запитала: «Може, ще й по іншим жінкам?» Бородань усміхнувся: «Чому ні? Я ж казав — свобода! Це нормально для чоловіка».

Після нього Оксана довго провітрювала кухню. У неї боліла голова, вона відчула, що дико втомилася, як ніби з неї витягли три літри крові. Навіть не наважилася мити посуду.

На ранок вона розплющила очі, за шторами сяяло сонце, веселі горобчики щебетали. Оксана раптом відчула себе чудово. Субота. Їй нікуди не поспішати, ніхто не заважає, не бурчить, не шарудить, не хропе. Посуду? Помила б, коли забажає. Спокій і свобода.

І тут пролунав дзвінок: «Оксано! Це агенція “Найкращий чоловік”. У вас сьогодні ще один кандидат, пам’ятаєте? Він неймовірний, цей точно ваш!»

Оксана мало не закричала у трубку: «Викресліть мене! Видаліть з бази! Ніяких більше! Найкращий чоловік — той, якого немає!»
І з хохотом розпахнула штори.