Він вважав її поганою матір’ю та дружиною

Він вважав її поганою матір’ю та поганою дружиною

Одна моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося — для мене велика загадка. Ні, справа не в тому, що багатодітних матерів заміж не беруть. Беруть, якщо люблять! Просто, скільки я її пам’ятаю за першим шлюбом, вона завжди була “найгіршою матір’ю і найгіршою дружиною”.

Кілька разів в “минулому” її житті я була у неї вдома. Пам’ятаю її завжди втомленою, змученою, розгубленою.

У неї то підгоряла каша, то молодший довгий час ходив у мокрих колготах, а вона розривалася між ним, середнім з його уроками, плитою, і руки не доходили змінити мокре. Ще треба було встигнути приготувати вечерю, бо скоро чоловік повернеться з роботи. Якось прибратися, бо він любить порядок. Вона хапала іграшки, розпихувала їх по коробках. Молодший знову розкидав…

Паралельно вмикала інтернет, щось відправляла на пошту — вона ще й підробляла, бо зарплати чоловіка не вистачало… І все це перетворювалося на якийсь безкінечний сумний хаос. Приходив чоловік, дивився на безлад і мимохідь кидав фразу:
— Дай коту води! Зроби хоч щось корисне…
Напівжартома-напівсерйозно. Але я ці його слова добре запам’ятала. І моя подруга кидала пошту, ополоники, мокрі колготи і з винуватою усмішкою наливала коту в миску воду. Щоб зробити це єдине корисне за день.

А я тоді зробила дурницю. Щоб якось розрядити обстановку, теж напівжартома запропонувала кинути всіх цих котів і недороблену вечерю, зібрати дітей, нафарбуватися (це дружині) і сходити в кафе.
— Я і своїх захоплю.
— Стара вона вже фарбуватися! — відрізав її чоловік. Теж наче у жарт…
Я дивилася на цю жінку і з жахом розуміла, що вона ж то молодша за мене. І якщо вона стара, то хто тоді я?

Вона винувато вибачилася і сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поруч діти знову розкидали іграшки, і вона якоюсь “третьою” рукою їх тут же збирала, бо чоловік любить порядок. У неї пищав телефон, мабуть, робоча пошта.
— Досить весь день сидіти в інтернеті, — сказав чоловік.
Я попрощалася і пішла.
“Я сама винна”
Ні, сама вона ніколи нікому не жалілася. Ніколи! Скільки не питаєш, у неї все добре. І чим сіріша і зеленіша вона була, тим впевненіше відповідала: “Все добре!”
І ховала потухлі безбарвні очі.

Але у нас завжди було багато спільних знайомих. І то від одних, то від інших я чула, що дуже не задоволена нею свекруха. Невістка — погана мати, бо молодший впав з велосипеда і розбив собі брову. Зашивали. Треба стежити, а не дурницями займатися… Невістка — погана дружина, бо вдома бардак і діти з чоловіком погано накормлені.
Якось чоловік тієї жінки ходив до школи, і потім вдома був скандал.
Старший щось накоїв, а все тому, що “погана мати” займається незрозуміло чим, тільки не вихованням.
Розповідали, що вона почала пити антидепресанти, бо, так, погана мати і погана дружина. Нічого не робить, а зробити щось просто нема сил… І навіть діти це зрозуміли.

— Мамо, ти погана!!! — кричав на вулиці молодший, ми тоді гуляли разом. — Ти не читаєш мені книжку. Вона діставала з сумки цю книжку і приречено й втомлено починала читати. Вона дуже хотіла бути гарною матір’ю.
А потім вони розвелися. Чоловік зустрів іншу жінку. Мабуть, хорошу дружину і господиню. Але, за справедливістю, справно платить аліменти і спілкується з дітьми.
— Ну ось так, — тільки й сказала мені на розпитування та моя знайома. — Напевно, я сама винна.
Потім вона з дітьми переїхала, обміняли квартиру, і ми довго не бачилися.
“З гидкого каченяти — в лебедя”
Пройшов час, і нещодавно ми з нею «знайшлися» в соцмережах. Вона сама мені написала.
Я здивувалася. З аватарки на мене дивилася якась інша, незнайома жінка. Яскрава, красива, щаслива і повна сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітися.
Ми перетнулися в кафе. І я не вірила своїм очам. Вона, правда, була зовсім інша. Якась впевнена в собі, в житті, в людях. Тоді я й дізналася, що вона знову вийшла заміж.

— Я сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. — Мені було зовсім не до того. Вижити б…
Але чоловік не здавався, доглядав за нею, потоваришував з її дітьми, зробив пропозицію.
І виявилося, що вона — найкраща мати та найкраща дружина. Підсмажила яєчню, яка пригоріла, — найкраща господиня.
І завтра вона вже пекла пироги, бо — найкраща. І їй хотілося радувати.
Дома безлад — прекрасна мати і дружина. Бо, виявляється, можна прибратися всім разом і весело при цьому теревенити.

Виявилося, що не обов’язково тягнути одній сумки з магазину і при цьому почуєш докори, що ти, як завжди, знову щось забула. А все тому що займаєшся дурницями. Можна поїхати за покупками разом і посміятися, якщо щось забули. Виявилося, що вона зовсім не стара, а найкрасивіша жінка на світі. І ось вона вже робить ввечері зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважає її красунею.
Виявилося, що вона велика молодець, бо ще й встигає підробляти. Але це зовсім не обов’язково. Тільки якщо вона сама хоче.
Виявилося, що вона зовсім не те безплідне нікчемство, яким вважала себе багато років. І все лише тому, що її люблять, хвалять і цінують. А не шпетять.
…Я слухала і дивувалася. А потім за нею приїхав цей новий її чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, і правда, квітла. Не квітнути було не можна. Він говорив і доглядав за нею так, що не можна було не стати найпрекраснішою жінкою на світі.

Він привіз з собою і її трьох дітей. Я бачила їх мимохіть. Але й мимохіть я помітила, що вона — найкраща мати. Так вони себе поводили.
А все тому, що поруч виявився людина, яка допомогла їй в це повірити. З гидкого каченяти зробив прекрасного лебедя… Це так важливо, коли поруч той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Бо лебедю потрібно дати час, сили та любов, щоб він розправив крила.
Ні, я нічого конкретного не хочу сказати. Нікого не хочу звинувачувати. У житті різне буває. Але ось така історія. І мені дуже цікаво, що думає зараз перший чоловік.