Connect with us

З життя

Так, я попросила оплату за догляд за онуками влітку — моя пенсія не гумова!

Published

on

Можливо, я винна всім за тимчасове утримання онуків протягом літніх канікул. Пенсія в мене протягнута, як резинка!

Цього року сваха заявила, що не буде сидіти з онуками на канікулах. Невістка і зять усе літо працюють, тому нікому доглядати за синами. Відпустка їм цього року і не світить.
Невістка просила маму взяти онуків хоча б на тиждень, але вона категорично відмовилася:

— Я не збираюся брати на себе таку відповідальність!
Онуки вже школярі. Ну яка тут відповідальність? Нагодувати та відпустити гуляти у двір — і жодних турбот. Це ж не немовлята, яким треба памперси міняти, прати пелюшки і носити на руках цілий день.

Ось, мій син виріс у селі. Я з малих років відправляла його до бабусі на канікули. Тоді всі діти росли у селах, і ніхто про відповідальність особливо не думав, бо часи були інші.
Загалом, син подзвонив і почав жалітися, що у них безвихідна ситуація.
— Тоді діти весь день сидітимуть у квартирі, — зітхнув він.
— Ну, я можу їх до себе на дачу взяти, — відповіла я.
— Справді? Мамо, ти нас дуже виручиш.
— Мені не складно. Тим більше, не хочу, щоб онуки все літо провели в чотирьох стінах.
Невістка, звісно, теж була задоволена моєю пропозицією. У нас з нею стосунки не найкращі, але це дрібниці. Проте я одразу сказала синові:
— Тільки гроші на їх утримання дасте, бо пенсія у мене не гумова.
Він був ошелешений. Як і його дружина. Вони, мабуть, думали, що я весь час сама дітей забезпечуватиму. Чи вони взагалі розуміють, яка в мене пенсія? Це ж нереально!

— І скільки тобі потрібно грошей?
— Не мені, а онукам. Приблизно 14 000 гривень на кожного за місяць.
Невістка єхидно посміхнулася. Відвела сина вбік і почала щось йому шепотіти на вухо. Тільки не врахувала відстань — я все почула.
— Мені доведеться віддавати половину зарплати! — нарікала невістка.
— І що? Ти бачиш інший вихід?
— Можливо, у табір?
— А ти ціни дізнавалася? Нам дві зарплати доведеться віддати! До того ж, діти для табору ще малі. Гроші мама просить не для себе, а щоб годувати їх і розважати. Сама знаєш, яке зараз усе дороге.
— Твоя мама могла б і не називати такі суми. Вона ж знає, що у нас іпотека. Та й я лише нещодавно почала працювати. Це ж не по-людськи.

— А твоя по-людськи? Не захотіла навіть тиждень з онуками посидіти, а моя на ціле літо готова їх узяти! — не витримав син.
Загалом, син підтримав мене. Вони дали мені гроші на все літо і поїхали. Невістка так нарікала на проблеми з грошима, але 84 000 гривень десь знайшла.
Ми з онуками чудово провели літо. Вони не були ні в чому обділені. І солодощі купувала, і іграшки, і навіть щось з одягу.
Кожної неділі до нас у село приїжджає чоловік з машинкою, який продає іграшки. Ну як я могла їм відмовити? Там продають різні дрібниці, але вони коштують грошей.
Батьки приїхали за дітьми в останні дні серпня. І знаєте, що найцікавіше? Невістка вирішила, що я повинна скласти звіт про те, на що витратила гроші.

— Пробач, дорога, але я всі покупки не записувала.
— Ну раз ви вимагали гроші, має бути й звіт. А раптом ви всю суму на себе витратили? — обурилася вона.
— То ти такого про мене думаєш, так?
— Просто я не знаю, на що можна витратити 28 000 гривень за місяць, якщо овочі та фрукти свої. Особливих розваг на дачі немає. Огірок в рот засунули і гуляти відправили, а гроші собі в кишеню!

— Як ти взагалі можеш так говорити про мене! Ти б хоч запитала, чим діти харчувалися весь цей час? Жодного дня без м’яса! І в місто ми їздили майже кожні вихідні на атракціонах кататися, а це не три копійки вартує.
— Ну не вірю я, що ви все до копійки витратили.
— Ще й моя пенсія пішла в хід, якщо тобі так цікаво. Можеш дітей запитати, що я їм купувала, а чеків у мене немає — треба було одразу попереджати, я би їх зберегла.

Мені дуже шкода, що син цього всього не почув. Я не хотіла втягувати його у конфлікт, бо вони б точно посварилися з дружиною.
Невістка всі витрати рахує і думає, що я збагачуюсь. Я могла би й не брати гроші, то діти точно бігали би з огірком в зубах, а морозиво купували б раз на тиждень. Це такі канікули вона хотіла? Наступного року влаштуємо!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять + чотири =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Ти знайшла своє місце у світі

— Хоча комусь ти виявилася потрібна. — Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зламає. — Неправда, Маріє Григорівно....

З життя16 хвилин ago

Відбитки долі

Сьогодні знову поганий день. — Тарасе, ну що тобі бракує? Дивись – українська – двійка, алгебра – ледве трійка, а...

З життя1 годину ago

Це все через тебе

— Оленко Петрівно, там на дитячому майданчику якийсь незнайомий чоловік до вашої Соломійки чіплявся. — Як то — чіплявся? Ганнусю,...

З життя1 годину ago

Підіймемося над образою

Давно то було, а досі згадується, як сонце того дня, яке ніби не хотіло заходити… — Ну що, донечко, подумали?...

З життя2 години ago

Вона знову тут

— Сину… — Вибачте, але я вам не син. Мене звати Ярослав. — Ярославе… Ярочку… Сину! Марія Степанівна підняла голову...

З життя2 години ago

Час минає, а люди змінюються

Часи завжди однакові, лише люди різні — Тетяно, в тебе хоч крапля совісті залишилася?! — тремтячим голосом промовила Оксана до...

З життя3 години ago

Фортуна усміхнулась

**Щоденник Олесі Коваль** Так мені пощастило… — Олесю, дай пояснити! — На порозі стояв задиханий Богдан. — Що вам від...

З життя3 години ago

Хто ти насправді?

— Та ти мужик чи як? Знову сусіди зверху розгулялись, немов на ярмарку! Третя година ночі! — Соломія штовхнула сонного...