Неочікувані гості? Що будемо робити з частуванням? Не хвилюйся, вони прийдуть не з порожніми руками!

На днях я відвідав свого сина Олександра. Точніше, я приїхав, щоб допомогти йому. Справа в тому, що Олександр вирішив поклеїти нові шпалери і попросив мене допомогти. Звісно, я не міг відмовити синові в проханні.

Я взяв відпустку на роботі і поїхав до Олександра. Він живе за 250 кілометрів від мене. Я приїхав у середу. У нас було кілька днів, щоб усе зробити. Ми були впевнені, що зможемо все завершити вчасно.

У перший день ми поклеїли шпалери в одній кімнаті, а наступного дня — в іншій. І ось одного вечора задзвонив телефон. Мій син узяв трубку і сказав:

– Так, приїжджайте! Чудово! Я буду дуже радий вас усіх бачити! Знайомтеся з моїми новими друзями! Вони самі принесуть їжу!

Я запитав:

– Хто це?

– Гості! П’ятеро людей! І до того часу ми повинні поклеїти шпалери у цій кімнаті.

Я був просто шокований:

Олександр! Які гості?! У нас немає їжі! У нас в холодильнику лише яєчня! І її на всіх не вистачить!

– Не хвилюйся так, тату! Все буде добре! Гості самі принесуть їжу! А нам залишиться лише приготувати посуд і чай.

Я був дуже здивований. Я звик до іншого: коли запрошуєш гостей, потрібно купувати продукти і готувати багато їжі. Але мій син сказав, що для них це зовсім інше.

У нас було час, щоб поклеїти шпалери, прийняти душ і привести себе в порядок. А потім почали збиратися гості мого сина. Кожен із них приніс по дві страви. Хтось приніс борщ і вареники, хтось олів’є і пироги, хтось шашлик і салат. А Олександр просто закип’ятив чайник, подав мед і цукор. Виявляється, для такого випадку Олександр вже купив одноразовий посуд.

Стіл вийшов розкішним. Усі із задоволенням їли, потім пили чай. А потім одна жінка почала співати, а ми підспівувати. Вечір вийшов дуже веселим, сімейним і зворушливим.

А потім кожен гість забрав свій посуд, і гості пішли. А ми з Олександром помили лише чашки та ложки, а тарілки просто викинули у смітник. Це зайняло не більше десяти хвилин.

Потім я спитав Олександра: хто це придумав? А він відповів:

– Раніше ми теж так зустрічали гостей, як ти кажеш. Але це так клопітно і дорого. І ось ми порадилися з друзями і вирішили, що будемо збиратися у кожного по черзі, і кожен має принести по дві страви. А господареві залишається лише приготувати посуд і чай. Ми почали так зустрічатися, усім дуже сподобалося, і тепер ми так зустрічаємося постійно!

Мені теж дуже сподобалося. Я розповів про це своїм друзям і знайомим. Але їм чомусь не сподобалося. А дарма!

Вони навіть відмовилися спробувати такі зустрічі. А шкода, мені здається, це дуже хороша ідея…