Connect with us

З життя

Неочікувані гості? Що ж подавати до столу? Не хвилюйся, вони принесуть частування!

Published

on

Недавно я навідав свого сина Олексу. Точніше, я приїхав, щоб допомогти йому. Справа в тому, що Олекса вирішив поклеїти нові шпалери і попросив мене про допомогу. Я, звісно, не міг відмовити сину в цьому проханні.

Я взяв відпустку на роботі і поїхав до Олекси. Він живе за 250 кілометрів від мене. Я приїхав у середу. У нас було кілька днів, щоб усе зробити. Ми були впевнені, що зможемо завершити всю роботу вчасно.

У перший день ми поклеїли шпалери в одній кімнаті, наступного дня — в іншій. І ось одного вечора задзвонив телефон. Мій син взяв трубку і сказав:

— Так, приїзжай! Здорово! Я буду радий вас бачити! Знайомтесь з моїми новими друзями! Вони самі принесуть їжу!

Я запитав:

— Хто це?

— Гості! П’ятеро людей! І до того часу ми маємо закінчити цю кімнату.

Я був просто шокований:

— Олекса! Які гості?! У нас немає їжі! У холодильнику тільки яєчня! І її на всіх не вистачить!

— Не хвилюйся так, тату! Все буде добре! Гості самі принесуть їжу! А нам залишиться тільки приготувати посуд і чай.

Я був дуже здивований. Я звик до іншого: що, запрошуючи гостей, треба купувати продукти і готувати багато їжі. Але мій син сказав, що для них це зовсім інше.

У нас було достатньо часу, щоб закінчити шпалери, прийняти душ і привести себе до ладу. Потім почали збиратися гості до Олекси. Кожен із них приніс по дві страви. Хтось приніс борщ і вареники, хтось олів’є і пиріжки, хтось шашлик і салат. А Олекса просто поставив чайник, мед і цукор. Виявилося, що для такого випадку Олекса вже купив одноразовий посуд.

Стіл вийшов розкішним. Усі з задоволенням їли, потім пили чай. А потім одна жінка розпочала співати, і ми всі підспівували. Вечір вийшов дуже веселим, сімейним і зворушливим.

Потім кожен гість забрав своє начиння, і гості пішли. А ми з Олексою мили тільки чашки і ложки, а тарілки просто викинули в смітник. Це зайняло не більше десяти хвилин.

Після я запитав у Олекси: хто це вигадав? А він мені відповів:

— Раніше ми теж зустрічали гостей, як ти кажеш. Але це так клопітно і дорого. І ось ми порадились з друзями і вирішили, що будемо збиратися по черзі у кожного з нас, і кожен має принести по дві страви. А господарю залишиться тільки приготувати посуд і чай. Ми почали так зустрічатися, нам усім це сподобалося, і тепер ми так зустрічаємося постійно!

Мені теж дуже сподобалося. Я розповів про це своїм друзям та знайомим. Але їм чомусь це не припало до душі. А дарма!

Вони навіть відмовились спробувати такі зустрічі. А шкода, мені здається, це дуже гарна ідея…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + десять =

Також цікаво:

FR3 хвилини ago

Le chat est resté cinq jours devant la porte. Ce qu’il y avait derrière a glacé tout le monde

Caramel ne bougeait pas. Le vieux chat roux à l’oreille déchirée restait collé au paillasson du troisième étage, le museau...

HE1 годину ago

הוא השאיר אותי לבד עם תאומות בנות חצי שנה, וכשהוא חזר, הוא קפא בדלת

הידית של דלת הכניסה הסתובבה באיטיות, כאילו מישהו בצד השני מהסס. השעה הייתה עשר וחצי בבוקר, יום חמישי. השמש של...

FR1 годину ago

L’enfant qu’ils ne méritaient pas

J'ai porté un enfant pour ma cousine et son mari. Neuf mois de ma vie. Neuf mois d'espoir, de nausées,...

CZ1 годину ago

Střepy a vodítko

Petr tu přezdívku slyšel odjakživa. Na základce to bylo „Píďalko, uhni“, na učňáku „Hele, Sněženko, pojď sem“ a v práci...

FR2 години ago

Un mariage pour de faux

— Tu as pété un câble ou quoi ? Ma sœur a failli en recracher son café quand je lui...

EN2 години ago

Last Call for Room 204

They say you don’t really know someone until you share a wall. I shared a wall with Arthur Callahan for...

BG2 години ago

Заглушеният шепот

Микрофонът още трептеше от удара на дланта й, когато Росица се наведе към шаферката си и изсъска точно до стойката:...

З життя3 години ago

After their parents died, I became the guardian of my seven grandchildren; ten years later, the youngest handed me a box and said, “They never died that night.”

Dear Diary, Ten years ago, I became guardian to my seven grandchildren after their parents died in a car crash....