Connect with us

З життя

Гості на порозі: Чим нагодувати, коли вдома порожньо? Не хвилюйся, вони самі принесуть частування!

Published

on

Нещодавно я відвідав свого сина Олексія. Точніше, я приїхав, щоб допомогти йому. Справа в тому, що Олексій вирішив поклеїти нові шпалери і попросив мене про допомогу. Я, звісно ж, не міг відмовити синові у проханні.

Я взяв відпустку на роботі і поїхав до Олексія. Він живе за 250 кілометрів від мене. Я прибув у середу. У нас було кілька днів, щоб усе зробити. Ми були впевнені, що зможемо встигнути вчасно.

У перший день ми поклеїли шпалери в одній кімнаті, наступного дня — в іншій. І ось одного вечора задзвонив телефон. Мій син узяв слухавку і сказав:

— Так, приїжджайте! Здорово! Я буду дуже радий вас усіх бачити! Познайомтеся з моїми новими друзями! Вони самі принесуть їжу!

Я запитав:

— Хто це?

— Гості! П’ятеро людей! І до того часу ми маємо поклеїти шпалери в цій кімнаті.

Я просто був шокований:

— Олексію! Які ще гості?! У нас немає їжі! У нас лише яєчня в холодильнику! І її на всіх не вистачить!

— Не хвилюйся, тату! Все буде гаразд! Гості самі принесуть їжу! А нам залишиться лише підготувати посуд і чай.

Я дуже здивувався. Я звик до іншого: коли запрошуєш гостей, треба купувати продукти і готувати багато їжі. Але мій син сказав, що у них усе по-іншому.

У нас було час, щоб поклеїти шпалери, прийняти душ і привести себе до ладу. А потім стали збиратися гості мого сина. Кожен із них приніс по дві страви. Хтось приніс борщ і вареники, хтось — олів’є і пиріжки, хтось — шашлик і салат. А Олексій просто поставив чайник, мед і цукор. Виявляється, на випадок такого заходу він уже купив одноразовий посуд.

Стіл вийшов розкішним. Усі із задоволенням їли, потім пили чай. А потім одна жінка почала співати, а ми стали підспівувати. Вечір вийшов дуже веселим, родинним і зворушливим.

А потім кожен гість забрав свою посуду, і гості розійшлися. А ми з Олексієм помили лише чашки і ложки, а тарілки просто викинули в смітник. Це зайняло не більше десяти хвилин.

Потім я запитав Олексія: хто це придумав? А він мені відповів:

— Раніше ми теж так зустрічали гостей, як ти кажеш. Але це так марудно і дорого. І ось ми порадились з друзями і вирішили, що будемо збиратися в кожного по черзі, і кожен має принести по дві страви. А господареві залишається тільки підготувати посуд і чай. Ми почали так зустрічатися, нам усім дуже сподобалося, і тепер ми зустрічаємося так постійно!

Мені теж дуже сподобалося. Я розповів про це своїм друзям і знайомим. Але їм чомусь не сподобалося. А дарма!

Вони навіть відмовилися спробувати такі зустрічі. А шкода, мені здається, це дуже гарна ідея.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × один =

Також цікаво:

З життя2 години ago

— Ми з твоїм чоловіком закохані один в одного і скоро одружимося, — оголосила незнайомка. — Тож збирайте речі та залишайте наш дім.

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі та...

З життя5 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....

З життя6 години ago

Сорок років на згадку: перегляд старих фотографій за кухонним столом

Оксана Іванівна сиділа на кухні, перебираючи світлини в телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє свято, запросити...

З життя8 години ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя10 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя13 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя16 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя16 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...