Connect with us

З життя

Мої 7 років: Спогади сироти про справжнє свято Нового року

Published

on

Мені було 7: Спогади сироти про справжній Новий рік

Кожна людина у пам’яті зберігає миті, які ніколи не забудуться.

І у мене є така ніч. Ніч, яка назавжди залишилась зі мною, незважаючи на те, що мені вже майже 40.

Але почну з самого початку.

Народжений у неволі
Я з’явився на світ не в затишному домі, не в оточенні люблячих батьків, а за стінами в’язниці.

Моя мати потрапила за грати, коли вона була на п’ятому місяці вагітності. Батько залишив її відразу після арешту і з того часу більше не з’являвся у нашому житті. Йому було байдужим, чи жива вона, чи з’явилася на світ його дитина.

Мама була наполовину українкою, наполовину угоркою, працювала бухгалтером на заводі. Її звинуватили у великій крадіжці, але доказів так і не знайшли, як і самої зниклої суми.

Кілька місяців я жив із нею у в’язничній камері, поки вона мене вигодовувала. Потім мене передали до будинку “Мати та дитина”, де чекали на усиновлення.

Проте ніхто так і не захотів мене взяти.

Коли мені виповнилося три роки, мама померла. Я навіть не пам’ятаю її обличчя.

Після її смерті мене перевели до сиротинця.

Я намагаюсь не згадувати про життя там.

Але є один момент, до якого я повертаюся знову і знову.

Перша справжня новорічна ніч
Мені було сім, коли на новорічну ніч мене запрошила до себе одна родина.

Я не знав, чому саме мене запросили. Можливо, їм стало шкода мене, можливо, вони хотіли зробити добру справу перед святом.

Але тоді я про це не думав.

Я просто потрапив у казку.

До того моменту я ніколи не бачив Святого Миколая. Ніколи не бачив телевізора. Ніколи не їв стільки солодощів.

Вони нагодували мене за святковим столом, а потім поклали спати.

Але опівночі розбудили.

– Іди сюди, – сказала господиня, ведучи мене до вітальні.

Я зупинився на порозі.

Переді мною стояла величезна, прикрашена численними гірляндами і іграшками ялинка. Вона сяяла та переливалася всіма кольорами, здавалася мені чарівною.

Я не міг відірвати від неї погляду.

Стояв, як один із дітей Гавроша, якому вперше показали диво.

А потім сталося ще більше диво.

До кімнати увійшов справжній Святий Миколай.

Він усміхнувся мені, простягнув мішечок і сказав:

– Це для тебе.

Я отримав свій перший новорічний подарунок – іграшку, теплий вовняний шарф і рукавички.

Я відчував щастя.

Повернення до реальності
Вранці казка продовжувалась.

Я їв солодощі, спостерігав, як родина обмінюється подарунками, слухав пісні по телевізору.

Мені здавалось, що я став частиною цього світу.

Але ближче до вечора мене знову відвезли до дитячого будинку.

Я знову опинився серед холодних стін, серед дітей, яким ніхто не приносив подарунків, серед вихователів, втомлених від нашої метушні.

І все ж я вже не був таким, як раніше.

Я знав, що десь є інший світ. Світ, де є щастя.

Пройшли роки…
Зараз я дорослий. У мене є родина, двоє чудових синів.

Але Новий рік для мене завжди залишиться найважливішим святом.

Кожного року я купую ялинку. Найбільшу. Можливо, тому, що хочу відтворити той момент, коли вперше побачив цю чарівність.

Я досі зберігаю червоний шарф, який тоді подарив мені Святий Миколай.

Запитання без відповіді
Мій батько так і не знайшов мене. Жодного разу не спробував дізнатися, що зі мною.

А про матір я думаю з теплом.

В душі я завжди називаю її Непорочною Дівою.

І не перестаю запитувати себе: чи була вона винною?

Чи просто стала жертвою чужих гріхів?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − шість =

Також цікаво:

З життя6 години ago

Whispers Behind the Glass

**The Whisper Beyond the Glass** The nurse, a woman with a weary, wind-worn face and eyes dulled from years of...

З життя6 години ago

While His Wife Worked, He Cared for His Sick Mother — Until She Caught Him Buying Flowers for Another Woman

Emma couldnt remember the last time shed felt this relaxed. Her business trip had been delayed by a few hours,...

З життя8 години ago

Husband Cared for His Sick Mother While His Wife Worked—Until She Spotted Him Buying Flowers for Another Woman

Valerie couldnt remember the last time shed felt this relaxed. Her business trip had been postponed by a few hours,...

З життя9 години ago

Lonely Housekeeper Finds Phone in the Park—What She Saw When She Turned It On Left Her Stunned

A solitary park keeper found a phone on a bench. When she turned it on, she could hardly believe her...

З життя21 годину ago

Daddy, Don’t Go! Please Don’t Leave Us! No More Toys, No More Sweets – Just Stay With Us! Six-Year-Old Oliver Clings to His Father’s Leg, Begging Him to Stay

“Daddy, don’t go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or Alfie either. Just stay with us!...

З життя22 години ago

Just Now I Thought to Myself, You and I Must Be Some Kind of Misfit Family

*Diary Entry 12th June 2024* I caught myself thinking todayperhaps our family is all wrong. “Its so good to have...

З життя1 день ago

The Story of a Boy with a Wounded Heart and the Dog Who Saved Him

**The Boy with a Wounded Heart and the Rescued Dog** Thomas shoved the front door open, letting the cold twilight...

З життя1 день ago

Daddy, Don’t Go! Sweetheart, Don’t Leave Us! Dad, Don’t Buy Me Anything Anymore, Not for Me or for Leo. Just Stay Alive with Us! No More Toy Cars, No More Sweets. We Don’t Need Any Gifts! We Just Need You Here! – Six-Year-Old Oliver Clung to His Father’s Leg, Crying Out

“Daddy, dont go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or for Alfie either. Just stay with...