Connect with us

З життя

Втомилася! Моя мама – добра жінка, яку використовують і залишають чоловіки.

Published

on

Набридло вже! Моя мати – наївна жінка, якою чоловіки користуються і залишають.

Пишу, бо більше нікому це сказати…
Мені 19 років. Я народився і виріс у Львові.

Я не знаю, хто мій батько.

Мати ніколи про нього не говорила, а коли я питав, лише холодно відповідала:

– Його немає. Забудь.

Я виростав без батька, без родини, без відчуття тепла і затишку.

Я звик бути самотнім.

Але найбільше я звик до того, що для матері я завжди був на другому місці.

Вона забувала про мене задля чоловіків.
Щоразу, коли в її житті з’являвся новий чоловік, я ставав невидимкою.

Вона крутилася перед дзеркалом, обирала вбрання, витрачала останні гроші на парфуми та косметику.

Я сидів у своїй кімнаті і знав – сьогодні я їй не потрібен.

А потім, через кілька тижнів або місяців, починалися істерики.

Вона плакала, скаржилася, говорила, що її знову зрадили, знову використали, знову покинули.

А я сидів поруч, слухав, кивав, намагався її втішити.

Але я знав, що через кілька тижнів все повториться.

Вона нічого не розуміла.

Вона не бачила, як її поведінка вбиває в мені віру в стосунки, в родину, в любов.

Я з дитинства зрозумів одне – чоловік в її житті завжди буде важливіший, ніж я.

Я став чужим у власному домі.
Коли у неї з’являвся новий «кандидат», телефон дзвонив без упину.

І я знав – тепер в домі мені нема місця.

Я перестав їй вірити, перестав відчувати до неї щось, окрім роздратування.

Я став холодним.

Я більше не міг слухати її скарги, не міг втішати її після кожної нової невдачі.

Вона доросла жінка, але поводиться як капризна дівчинка.

А я…

Я відчуваю себе старцем.

Втомленим від її сліз, її порожніх надій, її безкінечних помилок.

А знаєте, що найстрашніше?

Я не хочу стосунків.

Я навіть не можу уявити, що можу комусь довіритися.

Я виріс у домі, де любов – це обман, зрада і біль.

Я не можу це витримати.
Іноді вона приходить додому п’яною.

Іноді приводить «чергового».

Я лежу в іншій кімнаті і чую, як вони сміються.

А в мене всередині все стискається від огиди.

Мені нудно.

Я не хочу це чути.

Я не хочу так жити.

Але в мене немає вибору.

Мати не думає, що мені погано.

Їй важлива лише вона сама.

Інтернет – моя єдина віддушина.
Знаєте, що рятує мене?

Лише інтернет.

Тільки тут я можу сказати те, що ніколи не скажу вголос.

Я почуваюся вільним, тільки коли сиджу за екраном.

Але це не життя.

І, можливо, колись я піду з цього дому.

Щоб не чути її.

Щоб не бачити її.

Щоб не повторити її долю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × три =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Право на власний шлях

Ясний промінь сонця пробився крізь завіси, освітивши напружені обличчя за обіднім столом, але навіть він не зміг розтопити холод, що...

З життя5 години ago

Після втрати чоловіка я відвернулась від його сина — через 10 років дізналася гірку правду

Я досі пам’ятаю той ранок, коли задзвонив телефон. Номер лікарні. Серце впало ще до того, як я взяла трубку. «Пані...

З життя5 години ago

Жених зрозумів, що став чоловіком, дав ключі братові, а вона вирішила вигнати наречену з кімнати

— Ого, а ти хто? — почувся низький чоловічий голос із спальні, коли Оксана відчинила двері своєї оселі. — Власне,...

З життя8 години ago

– Яке чудове місце! Син, оформлюй його на себе! – Свекруха намагається забрати мою квартиру

Оксана застигла, почув слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із глухим гуркотом впав на підлогу веранди. Уламки розлетілися в...

З життя9 години ago

Колишній тесть…

Олена замислено розглядала чарівний букет, який приніс їй кур’єр півгодини тому. Помилки бути не могло — квіти призначалися саме їй....

З життя11 години ago

– Ми з вашим чоловіком любимо одне одного і скоро одружимось, – оголосила незнайомка. – Тож збирайте речі та йдіть з нашого дому!

— Ви — Олеся? Дружина Ярослава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі...

З життя12 години ago

На святкуванні дня народження чоловіка син вказав на гостю та закричав: “Це вона! На ній та спідниця!

За кілька днів до мого дня народження я рилась у шафі на горі. Миколка благав мене дати йому пікнікову ковдру...

З життя15 години ago

Малюнок Сина Вирвався В Увагу Поліції — І Розпочалося Розслідування

**Щоденниковий запис** Спочатку мені здалося, що це просто милий, звичайний момент. Мій шестирічний син, Богдан, останнім часом захоплювався малюванням –...