Connect with us

З життя

Шокуюче прийняття дітьми зради матері: мій небачений біль!

Published

on

Вразили мене діти: вони прийняли зраду матері, а я страждав, як ніколи!

Коли життя валиться, ніхто не попереджає заздалегідь
Тепер я знаю, як влаштований цей світ. Сьогодні ти на вершині, впевнений у майбутньому, у своєму шлюбі, у своїх дітях. А завтра все, що ти будував роками, перетворюється на руїни, і ти залишається серед них, не розуміючи, де припустився помилки.

Я завжди вважав, що сім’я – це найважливіше. Вірив, що любов можна зберегти, якщо боротися. Вірив у своїх синів, у те, що вони завжди будуть на моєму боці.

Але все вийшло інакше.

Я боровся за сім’ю, але програв
Моя дружина Оксана була для мене всім. Ми прожили разом більше 20 років, виховали двох синів.

Я ніколи не думав, що одного дня її серце завоює хтось інший.

Коли я дізнався про зраду, не міг повірити. Я не влаштовував скандалів, не бив тарілки, не закочував сцен.

Я просто вирішив боротися.

Я вірив, що любов можна повернути.

Що я помилявся – стало зрозуміло, коли наші дорослі сини вперше заговорили про це.

Я думав, вони підтримають мене.

Я чекав, що вони скажуть матері, що вона робить помилку, що вона руйнує сім’ю.

Але замість цього я почув:

— Тату, ну чого ти так переживаєш? Вона ж щаслива. А Льоша (її коханець) – нормальний чоловік. Дбає про неї, любить її.

Я застиг.

Я не знав, що сказати.

Я не знав, що відчувати.

Вони не намагалися її зупинити.

Вони не вважали це зрадою.

Вони просто прийняли це як факт.

— Ти сильний, тату, – сказав молодший син. – Ти впораєшся. Знайдеш когось іншого.

Найбільше тоді мені хотілося закричати: «Ви взагалі розумієте, про що говорите?»

Але я мовчав.

Бо зрозумів – боротися більше немає за що.

Розлучення, самотність і порожнеча
Ми розлучились.

Оксана пішла до Льоші. Через півроку у них народилася донька.

Я залишився в нашій великій квартирі сам.

Три роки я жив минулим.

Переглядав фотографії, згадував, шукав відповіді.

Я питав себе, що зробив не так. Де був той момент, коли мій щасливий шлюб перетворився на кошмар?

Діти приїжджали все рідше.

Телефонували лише запитати, чи я живий.

Я був їм більше не потрібен.

Я був нікому не потрібен.

І в якийсь момент я змирився.

Зустріч, якої я не чекав
Я випадково зустрів Аню.

Вона теж пережила своє горе – нещодавно втратила чоловіка.

Ми не були схожі, у нас не було нічого спільного.

Але її спокій і доброта змусили мене замислитися: можливо, не все ще втрачено?

Вона не намагалася заспокоювати мене словами. Вона просто була поруч.

Я думав, що не зможу знову відчувати.

Але її терпимість, її турбота, її легкі усмішки змусили мене повірити: у життя ще є для мене подарунок.

Ми стали більше часу проводити разом.

Поступово я зрозумів, що хочу бачити її кожного дня.

Що хочу піклуватися про неї.

Що мені знову є заради кого прокидатися вранці.

Любов може прийти, коли її не чекаєш
Зараз я живу з Анею у її домі.

Я не знаю, коли саме зрозумів, що люблю її.

Це сталося непомітно.

Вона стала моїм спасінням.

Тихою гаванню, в якій немає болю, зради і страху.

І якщо Бог нам дасть час, я хочу провести поруч з нею всі роки, які в мене залишились.

Бо любов – це не лише пристрасть.

Це ще й довіра.

Це те, що приходить, коли ти вже не чекаєш.

І якщо доля дарує тобі другий шанс – головне, не злякатися і не відвернутися від нього.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 5 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Після втрати чоловіка я відмовилася від його сина — через 10 років я дізналася болісну правду

Усе почалося того ранку, коли задзвонив телефон. На дисплеї світиться номер лікарні. Серце впало ще до того, як я підняла...

З життя3 години ago

Коли важка сумка встала на порозі, у кімнаті почулися незвичайні звуки.

Олена відчинила двері, затягла в хату важку сумку, перевела дух. І в цю ж мить із кімнати почулося: — Олю,...

З життя5 години ago

Мій син подарував малюнок поліцейському — і це призвело до розслідування

Спочатку я вважала, що це просто мила, зворушлива сцена. Мій шестирічний син, Данилко, останнім часом просто одержимий малюванням — динозаври...

З життя6 години ago

Любов на одинці

ЮРА-ОДНОЛЮБ Юрко що вихідних возився із своїм мотоциклом у гаражі біля будинку. Навколо нього сиділи навпочіпки хлопці, немов зграйка горобців,...

З життя9 години ago

Догляд за спадщиною

Дідусьові турботи Микола Іванович овдовів півроку тому. Перша гаряча біль відступила, сховалась кудись під серце і застрягла там гострим крижаним...

З життя12 години ago

Продамо дім, але матір вже вдома!

Дім продамо, а маму – до нас Олег сидів на кухні разом із дружиною, Маріанною. Вона готувала – возилася з...

З життя13 години ago

Снігопади, що затопили місто: заморожене життя за три метри снігу.

То була страшна завірюха. Дороги замело — ні пройти, ні проїхати. Двері під’їзду не відкрити: засипані снігом по самі віконниці,...

З життя15 години ago

Урок, який змінює все

**Урок на все життя** Парасковія дивилася на свого онука й аж руки свербіли, щоб влупити так, щоб пам’ятав силу бабиного...