Connect with us

З життя

Низький зріст: випробування чи шанс на зростання?

Published

on

Для чоловіка низький зріст — наче Божа кара. Андрій Коваленко змалку соромився свого зросту, адже був нижчий за всіх. У третьому класі ще сподівався наздогнати друзів, але до десятого вже змирився.

Хоча він був добрим, веселим, завжди готовим прийти на допомогу, усі в селі його поважали. Після школи не став вчитися далі — закінчив курси водіїв і влаштувався у місцеве господарство. Все було добре, та коли всі однокласники вже мали родини, Андрій досі ходив самотнім. Не міг знайти наречену, яка б підходила йому і зростом, і душею.

Одного літнього дня він їхав з райцентру Житомира пізнього вечора. На околиці помітив дівчину у яскравому капелюшку з великою торбою. «Отаку б дружину», — подумав він із посмішкою. Зупинився якраз вчасно — раптовий порив вітру зірвав її головний убір і поніс через дорогу!

Дівчина, не роздумуючи, кинулася назустріч небезпеці. Андрій гальмував, але коли вистрибнув з кабіни, побачив її під колесами.

— Поранена? — занепокоєно запитав він. — Що болить? Чому під авто?
Вона заперечно похитала головою, піднявши заплакані очі:
— Не болить… Жаль капелюшка. Мама подарувала. Майже нічого від неї не лишилось.
Андрій ледве тямив її слова, бо не міг відірвати погляду. Вона була Тією — про кого мріяв усі роки, з ким уявляв дітей і спільне життя.

— Капелюшок? Зараз! — кинувся він через дорогу, підібрав, відтрусив пил і повернув дівчині.

— Я Андрій. Куди прямуєш? Підвезу.
Марічка, так звали незнайомку, розповіла: їхала до села Зелений Гай, де жила тітка Ганна. Закінчила професійно-технічне училище на кухаря, а після смерті матері батько привів нову дружину з дітьми, які зайняли її кімнату. Тітка запросила до себе.

Село Марічки було поруч із Андрієвим. Він вез її, та серце не давало спокою. Раптом зупинився й рішуче промовив:
— Марічко, може, недарма твій капелюшок полетів саме під мої колеса. Я відчув — ти та, про кого мріяв. Виходи за мене. Обіцяю, будеш щасливою.

Вона застигла, поглянула на капелюшок, потім на нього… і кивнула.
— Їдемо до тітки Ганни! Зараз же попросим твоєї руки! — скрикнув Андрій, немов гірко зійшло з душі.

За два місяці вони одружилися. Село щиро вітало молодих, а їхні погляди свідчили: кохання переповнювало обидвох.

Через рік народився первісток Олесь. Радість затьмарила дивну зміну — Марічка почала рости. За три роки в них було троє дітей, а дружина вищала за чоловіка на голову й округлішала.

— Це материнство так впливає, — пояснювала тітка Ганна. Друзі жартували, а Марічка сумувала:
— Андрію, покинеш мене? Навіщо тобі велетка?

Він ніжно торкнувся її щоки:
— Кохатиму будь-яку. Лиш ти мене не кидай — не переживу.

Більше вони не згадували про зріст. Ще через п’ять років у них було п’ятеро дітей. Марічка трохи підросла й зупинилась. Коли вони йшли вулицею, він обіймав її за талію, а вона клала руку на його долоню. Ніхто не сміявся — лише заздрили.

Одного разу Андрій лагодив дах старого комора. Раптом тріснула балка… Марічка, почувши крик, розгребли уламки й на руках понесла чоловіка до лікарні. Дякувала Богу за зріст і силу, адже встигла врятувати його.

Він довго лікувався. Сусіди, бачачи, як Марічка йде вулицею сама, тримаючись за бік — ніби Андрій і досі обіймає її, — лише зітхали.

Минали роки. Виросли діти, з’явились онуки, правнуки… Та не було в селі щасливішої пари, ніж низенький дідусь Андрій із палицею та висока, повненька баба Марічка, що пройшли через життя, тримаючись за руки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − чотири =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Shut Up!” The Man Roared, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Miserable Swamp You Call a Life

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase to the floor. “I’m leaving you and this swamp you call a...

З життя4 години ago

Alright, lads, fishing can wait,” Victor decided, grabbing the landing net. “We’ve got to save the poor bloke.

“Alright, lads, the fishing can wait,” decided Victor, grabbing the fishing net. “Weve got to rescue the poor thing.” Victor...

З життя4 години ago

Alright, lads, fishing can wait,” Victor decided, grabbing the landing net. “We’ve got to save the poor soul.

“Alright, lads, the fishing can wait,” Victor decided, grabbing the landing net. “Weve got to rescue the poor thing.” Victor...

З життя5 години ago

While His Wife Worked, He Cared for His Sick Mother—Until She Caught Him Buying Flowers for Another Woman

Margaret couldnt recall the last time shed felt so rested. Her business trip had been delayed by a few hours,...

З життя6 години ago

Little Girl, Who Are You With?” I Asked.

“Hey, who are you looking for?” I asked. A little girl, about six years old, stared up at me with...

З життя7 години ago

Who Are You With, Little Girl?” I Asked.

The little girl looked up at me with wide, anxious eyes. “Excuse me, miss,” she whispered, “have you seen my...

З життя8 години ago

The Child Who Wouldn’t Speak… Until She Came Along

The Child No One Could Make Speak… Until She Came Along Lillian’s mother had been poorly for years. Every day...

З життя8 години ago

The Lonely Cleaning Lady Found a Phone in the Park – What She Saw When She Turned It On Left Her Stunned

The solitary street sweeper found a phone in the park. Switching it on, she stood frozen for a long time....