Тут нічого для вас немає

Вас нічого тут не стосується

– Я не хочу сваритися з мамою, зрозумій мене правильно – промовив Ігор.

– Тоді я сама все їй скажу. Мені байдуже, що буде далі – відповіла Лєра.

Ситуація вже остаточно набридла їй, і вона не мала наміру терпіти.

Вся проблема полягала в тому, що Ігор був дуже спокійною людиною, і його мати відкрито цим користувалася. На відміну від нього, Агнеса Юріївна була досить наполегливою.

Палець в рот не клади – відкусить по лікоть. Про таких, як вона, так і говорили.

Ох, якби Лєра знала про це набагато раніше, все було б значно простіше.

Деякий час тому

– Скільки ви платите за орендовану квартиру?

– 11 тисяч гривень – сказав Ігор.

– Та ви з глузду з’їхали! Це ж які гроші! Так ви на свою точно ніколи не накопите – сказала Агнеса Юріївна.

– А як нам тоді бути? Хіба жити в смердючому гуртожитку з клопами і алкоголіками? – скривилася Лєра.

– Звісно, ні. У мене є краща ідея.

Тут свекруха запропонувала їм перебратися в її приватний будинок. Місця у неї було вдосталь. Цілі 4 кімнати. Обирай для життя будь-яку.

– А що, хороша ідея. Мені подобається – радісно сказала Лєра.

Але по Ігорю було видно, що він був далеко не в захваті від пропозиції матері, але лише вічливо сказав, що вони подумають.

Як тільки подружжя повернулося на орендовану квартиру, Лєра одразу почала розмову.

– В сенсі подумаємо? Про що тут загалом можна думати? Ігоре, треба погоджуватися. Мені самій вже набридло платити щомісяця. Ми дійсно ніколи так не накопимо на житло.

Ігор лише похитав головою.

– Лєро, ти просто не знаєш мою матір! Це тільки на перший погляд вона здається така проста і добродушна.

– Та нехай, це все твої дитячі образи. Тому ти перебільшуєш.

Колись у далекому дитинстві.

– Мамо, віддай, це мої гроші – заплакав маленький Ігор, якому виповнилося 10 років.

– Нічого твого тут немає – суворо сказала Агнеса Юріївна, попутно змочуючи пальці слиною і перераховуючи гроші.

– Але це мені подарували на День Народження.

– Все, що є в цьому домі – належить мені. Запам’ятай це раз і назавжди.

Ігор дійсно запам’ятав це все і не хотів жити з матір’ю, але Лєра ніяк не могла заспокоїтися.

Врешті-решт вона натисла на нього своїми умовляннями, і йому довелося погодитися.

На диво, перший час вони з Агнесою Юріївною дійсно добре ладнали. Мати майже не втручалася в їхнє життя.

Проте з кожним днем її вимоги починали зростати. Зокрема, через місяць, коли вона зрозуміла, що пара вже добре тут влаштувалася.

Агнеса Юріївна зажадала, щоб тепер вони повинні платити не тільки за продукти, а й оплачувати частину суми за проживання.

– Вибачте, любі мої, але за світло і воду плату ніхто не скасовував. А пенсія у мене не гумова.

– Ігоре, твоя мати має рацію. Я абсолютно з нею погоджуюсь – кивнула Лєра і продовжила їсти смажену картоплю.

Дружина теж добре влаштувалася. Вона ніколи особливо не любила готувати, і тепер за неї це робила свекруха. Проте такий “ресторан” обходився їм значно дорожче.

Агнеса Юріївна не соромилася брати за це гроші. І з кожним місяцем сума лише зростала.

– Лєро, тобі не здається, що ми стали витрачати значно більше грошей, ніж на орендовану квартиру?

– Чому ти так вирішив? – з подивом дивилася на нього дружина.

– А ти сама порахуй. Оплата за комуналку, за їжу, за приготування їжі, інші витрати. Тут явно більше, ніж 11 тисяч.

– Можливо…

– Я тобі точно кажу. Тим більше, що відкладати ми стали значно менше, як тільки сюди переїхали.

Було прийнято рішення повернутися на орендовану квартиру. Однак і тут Агнеса Юріївна вже знала, що сказати.

– Та годі вам. Залишайтеся і живіть, скільки хочете. До речі, мені ж треба ще тут з ремонтом допомогти. Не з пенсії ж я буду наймати робітників.

Що вірно, те вірно. Молодим людям не дозволяла совість залишити матір. Та й жили вони тут уже пристойно. Треба було допомогти.

Врешті-решт Агнеса Юріївна тонко натякнула, що на ремонт у неї грошей не вистачає.

– Ви ж бачили, які ціни! За останні півроку лише як зросли!

– Так-так, ми розуміємо. Обов’язково допоможемо, правда ж, Ігоре?

– Так.

Агнеса Юріївна прекрасно бачила його обличчя.

– Ігоре, ти чимось незадоволений?

– Все нормально, мамо.

– Добре, адже я для нас стараюсь. Щоб нам всім комфортно тут жилося.

Врешті-решт вони зробили ремонт.

Але не в одній кімнаті, а одразу в чотирьох. Агнеса Юріївна наполягала на тому, що краще зробити це зараз, ніж потім, коли ціни злетять ще більше.

Потім вона прямим текстом сказала, що потрібно придбати нову пральну машину, і посудомийна теж не завадить. Руки ж не залізні.

Звісно, все їй купили.

Тільки був один нюанс. Купівля квартири весь час відкладалася ще на більш довгий термін.

Минуло 2 роки.

Ігор та Лєра прекрасно розуміли, що з кожним роком вимоги Агнеси Юріївни лише зростають.

Якби вони жили окремо, то давно вже накопили б на нове житло. У крайньому випадку, взяли б іпотеку, але все пішло не за планом.

– Я не хочу сваритися з мамою, зрозумій мене правильно – промовив Ігор.

– Тоді я сама все їй скажу. Мені байдуже, що буде далі – відповіла Лєра.

Ситуація вже остаточно набридла їй, і вона не мала наміру терпіти.

– Гаразд, я тебе зрозумів. Щось придумаю.

Тоді Ігорю спала на думку геніальна ідея.

– Мамо, треба поговорити.

– Про що?

– Пам’ятаєш, ти казала, що цілого приватного будинку тобі багато?

– І що?

– Можливо, ми його продамо і купимо всім нам житло. Маю на увазі квартиру. Окрему тобі і нам.

Тут Агнеса Юріївна підскочила зі свого місця і почала кричати на сина:

– Ти що, зовсім з глузду з’їхав? Нізащо!

– Але чому?

– Бо це мій дім, і я тут житиму.

– А ми?

– А що ви? Вас хіба хто-звідси вижене?

Ігор зрозумів, що з самого початку у Агнеси Юріївни був продуманий цілий план.

– Ні, але ми хочемо жити окремо.

– Ну, ось купуйте квартиру і живіть. А те, що відкласти не вдалося, – це вже ваші проблеми. Працювати треба більше, Ігоре!

“Так, щоб ще більше віддавати тобі” – подумав Ігор, однак промовчав.

– Загалом, хочете – живіть, не хочете – вперед на орендовану. Тільки майте на увазі, що ціни там теж зросли.

Лєра вирішила, що час їй втрутитися, оскільки Ігор зі своєю матір’ю вкотре не ладнав.

– Агнесо Юріївно, але ми ж вкладали гроші в цей дім, і Ігор має рацію.

– Ідіть і доведіть це юридично. Я тут власниця і все, що тут є, – тільки моє. Кому не подобається – вперед на вихід.

Зрештою Ігор і Лєра зрозуміли, що жити з Агнесою Юріївною не було найкращим варіантом. Вони вирішили знову жити на орендованій квартирі і збирати на житло.

Тепер подружжя думало накопити хоча б на перший іпотечний внесок.

А от Агнеса Юріївна на життя не скаржилася. Навпаки, кликала родичів у гості і пишалася тим, який чудовий ремонт зробила. А ще руками речі не треба прати і посуд митий не руками.

– Найголовніше вчасно прийняти правильне рішення – сказала вона свою улюблену фразу в черговий раз і продовжила пити чай зі смаколиками.