Connect with us

З життя

Людяність існує: знайшов родину в нових стінах

Published

on

Є добрі люди: я знайшов сім’ю в чужому домі

Три роки тому я приїхав до Києва із маленького провінційного містечка. Я тут нікого не знав. Вулиці були незнайомі, ритм життя – шалений, люди – чужі.

Мені було страшно.

Я розумів, що починаю новий етап життя, але десь глибоко всередині почувався загубленим.

Але, тітка Віра, тоді ти сказала мені:
— Не переживай, сину, ми тобі допоможемо. Будемо тобі як батьки.

Ти вже знала, що у мене немає батьків.

Ні, вони живі, але для мене вони більше не існували. Вони зробили все, щоб розлучити мене з Даринкою. Вони були проти нашої любові, ображали її, тиснули на мене, змушували зробити вибір. Я не пробачив їм цього.

На щастя, у мене була бабуся. Єдина людина, яка завжди мене підтримувала. Завдяки їй я зміг дозволити собі орендувати житло і не жити у гуртожитку.

Та якщо б не ви з дядьком Михайлом, я не знаю, як би впорався з тими першими важкими місяцями.

Ви стали для мене рідними
Я пам’ятаю той перший навчальний день.

Тітка Віра, ти попросила дядька Михайла відвезти мене машиною до університету, щоб я звик до маршруту. Пам’ятаю, як після занять він чекав мене біля входу з морозивом — було неймовірно спекотно, і він вирішив трохи порадувати мене.

А коли ми повернулися додому, вже пахло свіжою випічкою.

Ти спекла свою фірмову домашню здобу, запросила мене на вечерю. Наступного дня знову. А потім це стало традицією.

Я слухав своїх однокурсників, які скаржилися на злих і жадібних орендодавців, на високі ціни та вічні проблеми. Тільки я з гордістю розповідав про вас.

Вони не вірили, що такі люди, як ви, ще існують.

Ви дали мені не лише дах над головою, а й тепло
Я ніколи не забуду свій перший День студента – 8 грудня.

Ввечері пролунав дзвінок у двері.

Я відчинив… і побачив Даринку.

А трохи далі стояв дядько Михайло, хитро посміхаючись.

Виявляється, ви з ним знайшли її, поговорили, переконали повернутися до мене, посадили в машину і привезли сюди.

Я не міг повірити!

Я навіть від рідних не бачив такої турботи, такої щирої підтримки.

Якби не ви, Даринка, можливо, так і не приїхала б у це місто. Вона б не вступила сюди. Ми б не були разом.

Але ви не просто нас возз’єднали.

Ви прийняли її, як прийняли мене. Не піднімали орендну плату, не створювали перешкод. Просто були поруч.

І за це я вам вдячний.

Ви навчили мене бути чоловіком
Дядьку Михайле, я схиляюся перед тобою.

Ти не просто допоміг мені вижити у цьому місті. Ти показав мені, що значить бути чоловіком, взяти на себе відповідальність за своє життя.

Ти допоміг мені знайти гарну роботу, завдяки якій я більше не залежу від допомоги бабусі.

Ти навчив мене важливим речам — не словами, а справами.

Ти показав, як вірно чинити в житті.

І тепер я почуваюся сильнішим.

Ми будемо вас радувати, як ви радували нас
Вчора ми з Даринкою згадували стару пісню, де герой щоранку отримує від господині квартири чашку кави з булочкою.

І ми вирішили: з Нового року ми будемо зустрічати вас щоранку ароматною кавою.

Це поки що все, що ми можемо зробити для вас.

Але повірте, ми обов’язково віддячимо вам так, як ви того заслуговуєте.

А тепер – наш головний подарунок
І нарешті.

Ми вирішили повідомити вам цю новину листом.

Даринка вагітна!

Коли ми побачили дві смужки на тесті, ми просто кричали від щастя.

Ви тоді занепокоїлися, подумали, що ми посварилися…

Ні, це було щастя!

Колись ви дали шанс мені. Потім ви допомогли повернутися Даринці.

Тепер настав час зустріти нове життя.

Ми впевнені, що ви будете так само щасливі, як і ми.

Наш малюк з’явиться на світ в серпні.

І якщо б не ви, можливо, всього цього не було б.

Дякуємо вам.

Будьте здорові, наші рідні. Без вас наше життя не було б таким яскравим.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 1 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Конфлікт через ресторанний рахунок

Я навіть не розумію, як на це реагувати. Благати Олену, мою дружину, залишитися? Чи сказати: “Іди, якщо хочеш”? Здавалося б,...

З життя18 хвилин ago

Таємниця навколо родинного конфлікту в селі

Скандал у селі через сестру “Як ти могла їх за поріг випхнути? Це ж твоя рідна тітка Марія й двоюрідна...

З життя33 хвилини ago

Неочікуваний ранковий сюрприз від свекрухи

Ранковий сюрприз від свекрухи «Добрий ранок, невісточко!» — промовив свекор, Василь Іванович, розплющуючи двері з широкою усмішкою. За ним увійшла...

З життя35 хвилин ago

Ранковий сюрприз від свекрухи

Ранковий сюрприз від свекрухи “Доброго ранку, невісточко!” — промовив свекор, Василь Іванович, широко посміхаючись та відчиняючи двері. За ним увійшла...

З життя1 годину ago

Тридцятирічна образа

Образа на тридцять років Вже тридцять років я не спілкуюсь зі своєю свекрухою, Ганною Семенівною. Все почалося з того, що...

З життя2 години ago

Непорозуміння через рахунок у ресторані

Сварка через рахунок у ресторані Навіть не знаю, як на це реаги. Благати Катрусю, мою дружину, залишитись? Чи сказати: “Іди,...

З життя2 години ago

Батьки та їхня «опіка»

Родичі та їхня «підтримка» «До твоїх вісімнадцятих я даватиму тобі гроші – небагато, на їжу, на одяг, вистачить. А далі...

З життя2 години ago

Чоловік і його скарги на квартиру

У мене є власна невелика квартирка — затишна, з квітами на підвіконні та старим кріслом, яке я обожнюю. Після весілля...