Connect with us

З життя

Знахідка під плиткою

Published

on

Відкриття під ванною

Тиждень, проведений у ліжку з температурою та кашлем, залишився позаду. Марина потягнулася в ліжку і усміхнулася. Вперше за довгий час вона почувалася справді добре. Ранок почався з сонячного світла, що пробивалося крізь штори. Марина була сповнена енергії і рішучості.

— Ну що, час пити каву і наводити лад! — радісно сказала вона собі, встаючи з ліжка.

На кухні її чекав чоловік, Сергій, який уже пив каву і проглядав новини на своєму старезному ноутбуці.

— Доброго ранку, — буркнув він, не відриваючи очей від екрану.

— Доброго! — радісно відповіла Марина. — Сьогодні я почуваюся на мільйон! Вирішила зробити генеральне прибирання. Ванну вимию новим засобом, який купила перед хворобою.

Сергій лише кивнув, явно не поділяючи її ентузіазму.

— Може, в інший день? Чому саме в мій вихідний? Зараз і мене долучиш, а я відпочити хотів…

— Не хвилюйся, любий, мого ентузіазму вистачить на нас двох! – запевнила його Марина, допиваючи каву і доїдаючи тост з авокадо.

Вона наспівувала собі під ніс, поки натягувала гумові рукавички. Як добре, що діти виросли і прибирання можна робити не так часто! Доньку рік тому видали заміж, син з вересня вступив до інституту і живе в гуртожитку… Треба їм зателефонувати! Марина взяла банку з новою чистячою пастою, яка обіцяла блиск і свіжість за лічені хвилини. Її чутливий після хвороби ніс не вловив у запаху жодної хімії, навпаки, пахло чи то лавандою, чи ще чимось нерізким, приємним.

Спочатку вона взялася за раковину, потім за унітаз, а тоді добралась до ванни. Паста працювала, запах лугових, бузкових квітів заповнив увесь простір.

— От це так! — захоплено сказала вона, дивлячись на блискучу поверхню. — Тепер ти як новенька!

Але на цьому її ентузіазм не згас. Марина вирішила, що раз узялася за прибирання, то доведе справу до кінця. Вона опустилася на коліна і зазирнула під ванну.

— Ого, скільки там пилу! — вигукнула вона, схопивши ганчірку.

І тут її погляд упав на щось блискуче. Марина простягнула руку і витягла скляну баночку з-під кави. Всередині лежали акуратно складені купюри.

— Що це таке? — здивувалася вона, відкриваючи банку.

Марина вийшла з ванної з банкою в руках. Сергій усе ще сидів за ноутбуком, але, побачивши її вираз обличчя, насторожився.

— Сергію, що це? — запитала вона, показуючи банку.

Він завмер на мить. Потім по його обличчю пробігла нервова судома, але він швидко опанував себе і знизав плечима:

— Не знаю. Звідки мені знати? Може, це твоя заначка? – сказав він і проковтнув, і подивився на банку так, ніби в ній знаходився останній на землі шматок хліба.

Погляд його був наповнений погано прихованим болем, але Марина цього не помітила. Вона вже відкрила банку і з дивуванням вийняла гроші.

— Моя заначка? — Марина засміялася. — Я б не стала ховати гроші під ванною. Це явно твоя робота.

Сергій підняв руки вгору, ніби здаючись, знову проковтуючи противний клубок у горлі.

— Клянусь, я поняття не маю, звідки це. Можливо, попередні господарі забули?

Марина примружилася.

— Ми живемо тут уже п’ять років. Не думаю, що вони залишили би тут гроші.

Сергій намагався виглядати непринужденно, слідкував за кожним рухом рук Марини. Дружина ж вирішила, що раз знайшла гроші, то вони тепер її. Вона з усмішкою перерахувала купюри. Очі її загорілися здоровою жадібністю.

— Ну що ж, раз ніхто не зізнається, значить мені пoщастило, — сказала вона.

Сергій намагався втрутитися. Він заговорив вульгарним голосом, ледве справляючись з емоціями:

— Може, купимо щось корисне? Наприклад, новий ноутбук? Цей вже ледь дихає. У мене є один на прикметі, з потужним процесором…

— Ноутбук? — фиркнула Марина. — Навіщо мені твій ноутбук? У мене є ідея краще.

Наступного дня Марина повернулася додому з красивою коробочкою. Всередині був набір ювелірних прикрас: сережки, каблучка та витончена підвіска. Вона з гордістю показала їх Сергію.

— Ну як? — запитала вона, надягаючи каблучку і сяючи від захвату, явно почуваючись Нефертіті. – Правда, я ще нічого? А?

Вираз її обличчя ясно говорив Сергію: “тільки спробуй сказати, що ні!”

— Красиво, — з готовністю відповів чоловік, намагаючись приховати розчарування і гіркоту. – Ти у мене найгарніша, боюсь, щоб не забрали тепер.

Марина увесь вечір дефілювала в нових прикрасах, розповідала про свою знахідку та щасливе придбання усім: і подругам, і мамі, і свекрусі. Перед сном, о десятій годині, вона акуратно розклала свої скарби на тумбочці біля ліжка, щоб зранку одразу ж одягти на роботу.

Сергій не міг заснути довго, чого не скажеш про Марину – її зморило вже через п’ятнадцять хвилин. Знаючи, що сон дружини міцний, Сергій обережно прокрався до балконних дверей і висунув своє нещасне тіло на вулицю. Там, у коробці з-під соковижималки, він знайшов приховану пачку сигарет, поруч чергувала і упаковочка м’ятної жуйки.

Спочатку він закурив. Взагалі, він кинув давно… Марина настоювала через часті бронхіти і пневмонії. До речі, за останній рік жодної сезонної хвороби! Трохи заспокоївшись від дози ніікотину, Сергій дістав мобільний і набрав номер друга.

— Ну що, старий, — сказав він, — до гри я підключусь ще не скоро, доведеться вам без мене тягнути фронт… Так, дружина знайшла мою заначку. Пів року відкладав, якраз потрібна сума набралася. А вона взяла і купила собі прикраси.

— Жорстко, — поспівчував друг. — Ну нічого, ще накопичиш.

Сергій зітхнув і кинув погляд на спальню. Марина солодко спала, а на тумбочці поруч з нею лежали її нові прикраси, блискучі і такі непотрібні для нього, але зробили її такою задоволеною.

— Але жінка ж підбадьорилася. Навіть заявила, що заради таких прикрас не гріх скинути кілька зайвих кг, бо не достатньо ефектно виглядає. Ну я навіть радий, що вона так себе ощасливила.

Наступного ранку Марина знову була в чудовому настрої. Вона одягла нові сережки і підвіску, милуючись своїм відображенням у дзеркалі.

— Ну як, я добре виглядаю? — запитала вона у Сергія.

— Чудово, — відповів він, стараючись щиро усміхатися, милуючись сяючими очима дружини.

Так, безумовно, жінку треба час від часу балувати! Але в глибині душі він уже планував, де сховає наступну заначку. Цього разу точно не під ванною…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять + 20 =

Також цікаво:

HU14 хвилин ago

Az ötödik emelet, a hallban felejtett bicikli

Zoltán akkor tudta meg, hogy vége, amikor a felesége letette elé az asztalra a barna borítékot, és ő azt hitte,...

HU14 хвилин ago

Meghatározom a párbeszéd hangját: a második résztvevő szemszögéből, azaz az egyik vejeként mesélem el a történetet, aki kívülről, saját bőrén tapasztalta meg az após és a lányok viszonyát, majd az építkezést.

Nyolc sógornőm és a kunhalmi ház, amit magam sem hittem el Harminckét éves koromban házasodtam be a Farkas családba, és...

LT15 хвилин ago

Aštuoniasdešimt septyni tūkstančiai eurų už tėvo baldų dirbtuves Panevėžyje

Aš esu Tomas, man keturiasdešimt dveji, ir aštuonerius metus buvau vedęs Rūtos motinai priklausančio verslo šešėlyje – nors iš tikrųjų...

IT15 хвилин ago

L’Annuncio in Cabina che Ha Distrutto Mio Figlio

Quando ho sentito quel nome attraverso gli altoparlanti, ho capito che non era né il mio né quello di nostro...

LT16 хвилин ago

Mėlyno dubenėlio vasara

Aš dirbu bibliotekoje Šiauliuose jau vienuolika metų ir maniau, kad mačiau viską. Paskui rugsėjį įėjo tas berniukas su storu voku...

PT17 хвилин ago

Ela Desenhou um Sol no Chão e Eu Quase Perdi a Cabeça

Sabe quando você acorda já cansado? Pois é. Naquela quinta-feira eu estava assim. Tinha virado a noite numa obra no...

CZ25 хвилин ago

Radkův telefonát z Ruzyně: „Přijeď si to vyřídit, vojáku, táta velí policii“

Sázka na Zbraslavi Táta mi vždycky říkal, že chlap, který couvne, prohrál dřív, než začal. Jenže já jsem nikdy nečekal,...

HU36 хвилин ago

# Túlsózott bécsi szelet és hét lépcsőfok

Megmondom kereken: karácsonyra megkaptam a félelmet. Nem azt, ami elmúlik egy pohár szilvapálinka után. Azt, ami beköltözik a gerincembe, és...