Ти забула запросити нас на свято

Ти забула покликати нас на свято

Оксана дуже любила свого чоловіка. Вона була переконана, що їй із ним дуже пощастило. Володя був турботливим і люблячим чоловіком, який намагався робити все для своєї коханої.

А от із родичами чоловіка Оксані, навпаки, не пощастило. Як каже прислів’я, в сім’ї не без виродка. У цій родині було прямо навпаки. Здавалося, що нормальним був тільки Володя, а всі інші володіли дивними звичками.

Свекор, наприклад, кожного разу, коли бачив Оксану, зауважував, що вона нібито трохи округлилась. І, можливо, у неї просто хтось живе в животі.

При тому, що Оксана була у чудовій формі, і з моменту знайомства з батьками чоловіка не набрала жодного кілограма. Але це не бентежило Миколу Антоновича. Схоже, ця фраза була його стандартним коментарем, і навіть якщо б Оксана схудла на десять кілограмів, він все одно сказав би те саме.

Він також не упускав можливості жартувати невдало. Сам же сміявся з цих жартів, чим викликав сильне збентеження Оксані. Їй завжди було ніяково в його присутності. А той факт, що він ходив по дому з голим торсом, лише додавав незручності.

Свекруха, Інна Андріївна, мала звичку всіх чомусь навчати. Навіть тим речам, у яких сама не розумілася.

Вчила Оксану, як модно одягатися, говорила, як слід стригтися, яку помаду наносити на губи. А коли Оксана і Володя переїхали до власної квартири, Інна Андріївна розгулялася на повну. Запихала свій цікавий ніс у кожен куток, критикуючи та вказуючи, як усе потрібно було влаштувати правильно.

Була ще молодша сестра Володі, легковажна дівчина з двома дітьми на руках. Діти були від різних чоловіків, причому ні з ким із них Наталка не мала серйозних стосунків. Вона тягала з собою дітей всюди, і всім оточуючим здавалося, що вони мають поступатися місцем у транспорті, пропускати в черзі, обслуговувати її першою.

Незважаючи на те, що вона отримувала аліменти від батьків дітей, отримувала допомоги і сиділа на шиї у батьків, Наталка постійно шукала безкоштовні речі. Навіть те, що їй не було потрібно, вона брала. У неї був якийсь азарт – устигнути хапнути першою. Через це в їхньому будинку валялися упаковки підгузників, яких її дітям вже не потрібно було, і які Оксана сподівалася продати; купа непотрібного одягу, іграшки. Загалом, половина речей їй не була потрібна, але вона, як казала сама, так будувала свій “бізнес”: брала безкоштовно, вдаючи бідну й нещасну, а потім продавала.

Її діти були невихованими та нахабними. Але винні в цьому не вони – з такою матір’ю інакше вирости просто не могли. Як тільки вони приходили у гості, одразу шукали щось смачне, усе хапали, брали без дозволу чужі речі. І Наталка їх ніколи не зупиняла.

Оксана з жахом згадала той єдиний раз, коли сестра чоловіка зі своїми дітьми прийшла до них на хату. Подарувала якийсь чайний набір, що явно дістала безкоштовно, а після їхнього уходу у домі не залишилося ніяких солодощів, розбилася нова ваза, а на шторах з’явився розмазаний шоколад. Оксана переконала себе, що це шоколад.

Отож не дивно, що, коли наближався день народження Оксани, вона однозначно вирішила, що родичів чоловіка не буде запрошувати. Інакше її свято буде безнадійно зіпсоване. Свекор буде жартувати недоречно, свекруха наставляти, а Наталка випрошувати у гостей непотрібні речі для дітей, у той час як самі діти будуть громити квартиру Оксани і Володі.

Звісно, Оксані було трохи ніяково перед чоловіком за своє рішення, але вона дуже сподівалася, що він її зрозуміє.

«Володя, я хочу відзначити день народження вдома. Запрошу батьків та кілька друзів».

«Добре, я не проти. Ми ж не дарма так старанно обставляли квартиру?» – усміхнувся чоловік.

«Так, точно. Тепер тут як у якійсь фотостудії. Тільки…»

«Що?» – збентежився чоловік.

«Прошу, не ображайся. Але я не хочу запрошувати твоїх родичів».

Володя важко зітхнув і кивнув.

«Пробач, але мені з ними дуже важко. А у свій день народження я хочу відпочити, а не весь час бути насторожі», – винувато промовила Оксана.

«Я все розумію, не хвилюйся. З ними і справді нелегко».

«Ти не злишся?»

«Ні, зовсім ні. Це ж твоє свято, і воно повинне бути таким, яким ти хочеш».

Оксана вкотре переконалася, що її чоловік – найкращий чоловік у світі. І знову не могла утриматися від здивування. Може, його прийняли в цю сім’ю? Оце б усе пояснило.

Оксана не говорила батькам чоловіка, що буде відзначати день народження. Сказала, що цього разу вони з Володею будуть удвох. І чоловіка попросила нічого не розповідати.

Та все одно вони дізналися. Свекруха зателефонувала мамі Оксани, щоб дізнатися про професійні теми, і мама випадково зробила випадкове обмовлення.

«Ось як твоя дружина з нами вчинила!» – кричала Інна Андріївна. – «Ми не до місця, так?!»

«Мамо», – намагався її заспокоїти Володя, – «Оксана захотіла відзначити з своїми мамою і татом. І кілька близьких друзів збирається прийти. Це ж її день народження, їй вирішувати. Якби було якесь грандіозне застілля, ви б обов’язково були запрошені».

«Все зрозуміла, передай своїй дружині, що ми смертельно образилися».

Мама повісила слухавку, а Володя похитав головою. Він прекрасно розумів свою дружину. Мабуть, неправильно так казати, але йому все життя було соромно за своїх рідних. Він не хотів, щоб і Оксана зазнавала того ж.

Тому він їй нічого не сказав, не хотів псувати свято. Вирішив розповісти про слова матері після дня народження.

Зранку, коли Оксані виповнилося двадцять шість, Володя подарував їй букет квітів і сертифікат у СПА. Він знав, як сильно Оксана втомилася за цей рік. Спочатку їхнє весілля, потім ремонт і переїзд. Ще й на роботі у неї був суцільний завал. От і хотіла відпочити.

Днем почали приходити гості. Оксана постаралася: приготувала смачний обід, нарядилася, зробила зачіску. Було видно, як вона щаслива і чекає від цього свята море вражень.

Але вона й не здогадувалася, які саме враження на неї чекали.

Коли всі вже вмостилися, у двері пролунав дзвінок.

«Напевно, це торт», – схопилася Оксана, – «Зовсім про нього забула, ось і замовила в останню хвилину».

Вона з усмішкою відкрила двері, але усмішка одразу зникла з її обличчя. На порозі стояли непрохані гості. Усією родиною.

«З днем народження, Оксаночко!» – з натягнутою усмішкою проговорила свекруха і простягнула їй одну троянду. – «Впустиш нас у дім?»

Нічого не залишалося, довелося відступити.

Стало шумно. Діти Наталки скинули взуття і побігли до столу. Свекор одразу ж сказав, що сукню Оксана вибрала не за розміром.

«Треба б трішки більшу», – засміявся він.

«Мабуть, ти нас забула запросити», – продовжила свекруха, – «Дивлюся, у тебе гості. Тільки нас у списках не було. Господи, Оксана! Людей запросила, а підлогу помити не забула».

Хотіла Оксана сказати, що це ж внуки щойно натоптали, та передумала.

Настрій зіпсувався. Діти відразу почали галасувати, брали їжу руками, лазили по шафі в пошуках цукерок. А потім молодший заплакав, бо не знайшов торта.

«Могла б і торт купити, диви, Сергійко засмутився!» – тут же пожурила Наталка. – «А це що, тобі парфуми подарували? Дай спробую. Віддаси тоді свої старі».

У цей час Оксана не вимовила жодного слова. Володя теж мовчав, спостерігаючи за своєю ріднею. Як вони сідають за стіл, просять тарілки, як мама критикує їжу, а тато відпускає якісь дивні жарти.

Але терпіння Володі луснуло, коли Наталка, думаючи, що її ніхто не бачить, вкрала конверт з грошима, що лежав на столі поруч. Там були всі подарунки.

«Поклади на місце!» – гаркнув Володя.

«Про що ти?» – захлопала Наталка очима.

«Я все бачив!»

«Та я просто хотіла туди грошей додати, конверт не встигла купити», – почала викручуватися сестра.

«Володю, не чіпляйся до Наталки, не псуй вечір», – осадила його мама. – «Краще нагадати дружині, що некоректно не запрошувати родичів».

«І розмір одягу їй теж скажи», – засміявся свекор, – «бо в Оксани усі складочки в цій сукні видно».

«Так!» – Володя вдарив рукою по столу, аж діти притихли. – «Мама, тато, Наталко, вам час іти».

«Що?!» – обурилася мама. – «Як ти смієш?»

«Як ви смієте з’являтися без запрошення? Як ви смієте ображати мою дружину? Як це твої діти, Наталко, можуть так нагло себе вести? Поки не навчитеся манерам, у цьому домі вам робити нічого».

Звісно, склався скандал. І Оксана зітхнула тільки тоді, коли небажані гості пішли.

Звісно, день народження був зіпсований. І як би друзі і батьки не намагалися підняти Оксані настрій, уже було складно повернути колишню атмосферу.

Але був і плюс: Оксана в черговий раз переконалася, що вибрала собі правильного супутника життя. Чоловіка, який стане за неї, який дасть відсіч навіть своїм рідним. І що б не трапилося, Оксана знала, що він завжди буде на її боці. Це, напевно, найкращий подарунок у її житті.