Connect with us

З життя

Ранкові дзвінки, що змішали справи, але зігріли серце

Published

on

Сьогодні в неї день народження. Зранку всі дзвонили, вітали, заважали збиратися на роботу. Але серце грілося від уваги…

Донька Соломія привітала першою, нагадала: після роботи треба зайти, приготувати обід, допомогти онукові з уроками, погодувати…

Потім забігти до свекра зі свекрухою, передати продукти, куплені по дорозі. А вже потім — додому, де чоловік чекає на вечерю. Ну, а якщо залишаться сили — можна й бокал вина з ним випити перед телевізором. Якщо ні — то й так добре. Звикла ж…
Головне — встигнути для всіх. Щоб усі були ситі, задоволені. Хіба їй потрібні інші подарунки? Усі щасливі? Значить, і вона теж…

Два коти, старий Сірко та молодий Цвирінь, спостерігали за господинею.
— Нам із нею пощастило, — муркотів Цвирінь. — Хто б так доглядав?
Сірко насупився:
— А хто про неї подбає? Їй же лише сорок п’ять. А виглядає на всі шістдесят у цьому поношеному светрі. І навіть сьогодні ніхто не звільнить її від клопотів.

— Дивні твої думки, — здригнувся Цвирінь.
— Вона підібрала мене крихітним у смітнику, — промовив Сірко. — Годувала з піпетки. І я бачив, як з веселої дівчини вона перетворилася на зморену жінку.
— Нам же добре: годує, пестить. Чого тобі ще?
— Треба віддати борг, — відповів Сірко. — Зрозумів би, якби міг…

*****
Наступного ранку Сірка ніде не було. Ніби крізь стіни пішов!
Олена Петрівна пішла на роботу тривожна. Але після — як завжди: до Соломії, потім до свекрух, додому готувати…
Пошуки кота відклалися на ніч. Коли ж бігла до дому, розбризкуючи воду з осінніх калюж, її покликав дід біля лавки. У темних окулярах, з тростиною.
— Красуню, — сказав він. — Допоможеш старому?

Вона взяла його за руку, присіла поруч. Щось знайоме відчувалося в його посмішці…
— Дуже спішу, — вибачилась вона.
— Куди ж ти так, серденько? — зацікавився дід, і вона раптом почала розповідати. Про роботу, родину, клопоти.
— Кросівки старі, — перебив він.
— Звідки знаєте? — здивувалась.
— Я сліпий, але чую, як вони чвакають, — усміхнувся.

— Зате куртка нова! — відповіла вона, немов виправдовуючись.
— Донька віддала? — поцікавився дід, торкаючись тканини.
— Та все ви знаєте…
— Не сердься, доню, — раптом замуркотів він, і їй здалося, ніби перед нею котяча мордочка. Вона стрепенулася — мара здалася!

— День народження святкувала недавно? — продовжував дід.
— Вчора… — горло стиснуло. І раптом вона заворушилась: — Чоловік подарував троянди й парфуми за тисячі гривень! Свекор зі свекрухою влаштували бенкет із стравами з найкращого ресторану! Ми танцювали до пізньої ночі…

Дід мовчав, схопившись за тростину.
— Не вірите? — голос її задрижав.
— Я тебе давно знаю, — сказав він. — Хочу подарунок дати. Ходімо.
Вона заперечувала, але дід, міцно тримаючи її за руку, повів крізь місто, ніби бачив кожен камінь.

*****
Повернулись опівночі. На ній було сукня від відомого львівського дизайнера, в руках — сумка з перлинами. Таксист допоміг донести пакети до дверей.
— Дякую, дідусю, — поцілувала вона його у щоку. — Ніколи не мала такого свята…

Він провів рукою по її обличчю, і вона згадала, як Сірко терся об неї.
Раптом двері розчинилися. На порозі стояли родичі: чоловік, донька, свекор зі свекрухою.
— Де ти пропадала? — гримнув чоловік. — Увесь місто обдзвонили!
— Святкувала з другом батьків, — відповіла вона, обертаючись. Але діда вже не було…

— Яка ти пишна! — з захопленням скрикнув зять.
— Гроші на це звідки? — сипнула свекруха.
— З ваших же, мамо, — усміхнулась Олена. — А тепер, любий, зроби мені чаю.

*****
Сірка знайшли наступного дня у шафі. Він лежав, немов посміхаючись. Поховала під калиною біля дому. Коли ж поверталася, здалося — біля смітника стоїть той самий дід. Вона кинулась туди, але побачила лише кошеня.
— Підемо додому, — підняла його Олена.
— Мур-р… — відповів малюк, втискуюючись у її груди.
— Я про тебе подбаю, — прошепотіла вона.
— Знаю, — промуркотів кошеня. — Знаю…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 2 =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

The Scent of a Care Home

The Scent of Home 8th November You know what you smell of? An old peoples home. Camphor and age. I...

З життя2 години ago

Betrayal Disguised as Friendship

Betrayal Behind a Friendly Smile This winter, it felt as though January was determined to display all of its beauty:...

З життя2 години ago

I Don’t Hate You

I never hated you. Everythings the same, isnt it… Mary nervously tugged at the end of her sleeve, gazing out...

З життя4 години ago

From Shadow to Light

From the Shadow to the Light “Watching those daft soaps again, are you?” Richards voice sounded behind her so suddenly...

З життя6 години ago

For 12 Years, My Mother-in-Law Called Me an Outsider. At Her Funeral, My Husband Opened Her Jewellery Box

For twelve years she called me an outsider. Then, at her funeral, my husband opened her jewellery boxand I wept...

З життя6 години ago

Happiness Found in Life’s Little Moments

Happiness in the Little Things It feels like a different era now, but I often recall that evening at the...

З життя8 години ago

The Keys

“I love him! And youre lecturing me about nonsense! Im not listening to any more of this! Youre just jealous,...

З життя8 години ago

Husband Refused to Spend His Salary on Groceries and Household Expenses

Though we had already whittled our expenses to the barest minimum, my husband announced his intention to start saving money...