Connect with us

З життя

Ранкові дзвінки, що змішали справи, але зігріли серце

Published

on

Сьогодні в неї день народження. Зранку всі дзвонили, вітали, заважали збиратися на роботу. Але серце грілося від уваги…

Донька Соломія привітала першою, нагадала: після роботи треба зайти, приготувати обід, допомогти онукові з уроками, погодувати…

Потім забігти до свекра зі свекрухою, передати продукти, куплені по дорозі. А вже потім — додому, де чоловік чекає на вечерю. Ну, а якщо залишаться сили — можна й бокал вина з ним випити перед телевізором. Якщо ні — то й так добре. Звикла ж…
Головне — встигнути для всіх. Щоб усі були ситі, задоволені. Хіба їй потрібні інші подарунки? Усі щасливі? Значить, і вона теж…

Два коти, старий Сірко та молодий Цвирінь, спостерігали за господинею.
— Нам із нею пощастило, — муркотів Цвирінь. — Хто б так доглядав?
Сірко насупився:
— А хто про неї подбає? Їй же лише сорок п’ять. А виглядає на всі шістдесят у цьому поношеному светрі. І навіть сьогодні ніхто не звільнить її від клопотів.

— Дивні твої думки, — здригнувся Цвирінь.
— Вона підібрала мене крихітним у смітнику, — промовив Сірко. — Годувала з піпетки. І я бачив, як з веселої дівчини вона перетворилася на зморену жінку.
— Нам же добре: годує, пестить. Чого тобі ще?
— Треба віддати борг, — відповів Сірко. — Зрозумів би, якби міг…

*****
Наступного ранку Сірка ніде не було. Ніби крізь стіни пішов!
Олена Петрівна пішла на роботу тривожна. Але після — як завжди: до Соломії, потім до свекрух, додому готувати…
Пошуки кота відклалися на ніч. Коли ж бігла до дому, розбризкуючи воду з осінніх калюж, її покликав дід біля лавки. У темних окулярах, з тростиною.
— Красуню, — сказав він. — Допоможеш старому?

Вона взяла його за руку, присіла поруч. Щось знайоме відчувалося в його посмішці…
— Дуже спішу, — вибачилась вона.
— Куди ж ти так, серденько? — зацікавився дід, і вона раптом почала розповідати. Про роботу, родину, клопоти.
— Кросівки старі, — перебив він.
— Звідки знаєте? — здивувалась.
— Я сліпий, але чую, як вони чвакають, — усміхнувся.

— Зате куртка нова! — відповіла вона, немов виправдовуючись.
— Донька віддала? — поцікавився дід, торкаючись тканини.
— Та все ви знаєте…
— Не сердься, доню, — раптом замуркотів він, і їй здалося, ніби перед нею котяча мордочка. Вона стрепенулася — мара здалася!

— День народження святкувала недавно? — продовжував дід.
— Вчора… — горло стиснуло. І раптом вона заворушилась: — Чоловік подарував троянди й парфуми за тисячі гривень! Свекор зі свекрухою влаштували бенкет із стравами з найкращого ресторану! Ми танцювали до пізньої ночі…

Дід мовчав, схопившись за тростину.
— Не вірите? — голос її задрижав.
— Я тебе давно знаю, — сказав він. — Хочу подарунок дати. Ходімо.
Вона заперечувала, але дід, міцно тримаючи її за руку, повів крізь місто, ніби бачив кожен камінь.

*****
Повернулись опівночі. На ній було сукня від відомого львівського дизайнера, в руках — сумка з перлинами. Таксист допоміг донести пакети до дверей.
— Дякую, дідусю, — поцілувала вона його у щоку. — Ніколи не мала такого свята…

Він провів рукою по її обличчю, і вона згадала, як Сірко терся об неї.
Раптом двері розчинилися. На порозі стояли родичі: чоловік, донька, свекор зі свекрухою.
— Де ти пропадала? — гримнув чоловік. — Увесь місто обдзвонили!
— Святкувала з другом батьків, — відповіла вона, обертаючись. Але діда вже не було…

— Яка ти пишна! — з захопленням скрикнув зять.
— Гроші на це звідки? — сипнула свекруха.
— З ваших же, мамо, — усміхнулась Олена. — А тепер, любий, зроби мені чаю.

*****
Сірка знайшли наступного дня у шафі. Він лежав, немов посміхаючись. Поховала під калиною біля дому. Коли ж поверталася, здалося — біля смітника стоїть той самий дід. Вона кинулась туди, але побачила лише кошеня.
— Підемо додому, — підняла його Олена.
— Мур-р… — відповів малюк, втискуюючись у її груди.
— Я про тебе подбаю, — прошепотіла вона.
— Знаю, — промуркотів кошеня. — Знаю…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − вісімнадцять =

Також цікаво:

ES1 годину ago

El cuerpo que nadie quería ver

El camino de tierra que llevaba a la granja era lo peor del turno de la tarde. Sobre todo en...

ES2 години ago

No Era Solo un Perro Tirado en el Camino

Camila regresaba del turno de noche en la lavandería cuando lo vio. El aire de diciembre en Albuquerque era un...

IT2 години ago

Due piccoli sorrisi con i tuoi occhi

Quel pomeriggio di maggio avevo comprato le tagliatelle al tartufo da quella piccola trattoria dietro il Duomo, la stessa dove...

NO2 години ago

Kronen min var borte

Jeg våknet av en sviende smerte i hodebunnen, som om noen hadde helt kokende vann over meg mens jeg sov....

UA2 години ago

Сива коса

Я прокинулась від болю — ніби хтось водив тупим лезом по черепу. У спальні пахло морем і нічним жасмином. За...

FR3 години ago

Le jour où ma fille a confondu énergie féminine et compte en banque

Ma fille Justine, vingt-trois ans, et son mari Lucas, vingt-six, sont venus dîner un dimanche de mars. J’avais préparé un...

CZ3 години ago

V den svatby mého syna jsem se probudila s oholenou hlavou. A věděla jsem, kdo to udělal.

Oheň řezal do spánků dřív, než jsem otevřela oči. V pražském bytě na Vinohradech bylo ještě šero. Natáhla jsem ruku...

BG3 години ago

Бръсначът на зетя

Събудих се в пет и половина сутринта с усещането, че главата ми гори. Сякаш някой беше залепил нажежен ютия върху...