Connect with us

З життя

Весільні перипетії: чия любов переможе?

Published

on

— Ви з ним не пара, — сказала Ріта сестрі. — Він молодший та більше підходить мені. Весілля потрібно скасувати.

Дар’я жила в просторій трикімнатній квартирі, розташованій у гарному районі столиці. Це житло вона отримала у спадок від бабусі. З близьких родичів у Дар’ї залишилася лише молодша троюрідна сестра, але з Рітою вони не підтримували дружніх стосунків.

Так склалося, що у тридцять п’ять років Дар’я залишилася сама, проте мала власну квартиру. Вона розуміла, що покладатися їй особливо нема на кого, тому старалася вчитися, закінчила престижний університет, влаштувалася на високооплачувану роботу у великій компанії, і все в неї було добре, окрім одного…

— Тобі заміж уже час, Дар’я, — говорила їй Ріта час від часу, зв’язуючись, щоб дізнатися, як у неї справи.

У свої тридцять років сестра встигла народити трьох дітей і двічі розлучитися. Вона жила з синами в передмісті на допомогу колишніх чоловіків, намагаючись влаштувати своє життя, але поки безуспішно.

— Начебто потрібно, але ні за кого, — відповідала Дар’я. На роботі вона віддавала перевагу завантаженості, тому вільного часу у неї майже не було. Проте одного разу доля подарувала їй сюрприз у вигляді нового сусіда зверху. Вони познайомилися, коли Дар’я випадково зачепила його автомобіль на стоянці, і з того часу у них почалися стосунки.

Вадим був на п’ять років молодший за Дар’ю, але це не турбувало закоханих. Дар’я була серйозною дівчиною і не хотіла жити з чоловіком до весілля, тому вже через два місяці стосунків Вадим подарував їй каблучку.

Замість весільної сукні Дар’я придбала білий костюм, а замість бурхливого банкету молодята вирішили вирушити в подорож. Все йшло своєю чергою, поки їхні плани не порушила Ріта. Вона подзвонила Дар’ї за тиждень до весілля.

— Сестричко, привіт… Можна ми у тебе трохи поживемо? Знімати квартиру дорого, а у нас немає грошей. А справи не терплять зволікань.

— Що трапилося?

— Мені потрібна термінова дорога операція. Я все тобі поясню, — загадково сказала вона.

— Оскільки це серйозно… приїжджайте, — неохоче погодилася Дар’я, але відмовити не могла. Вона знала, як важко, коли немає до кого звернутись.

Ріта приїхала наступного дня з валізами і трьома дітьми, як діти з іншого світу. Дар’я не дуже любила дітей, одного вона ще могла би витримати, але троє вічно вередуючих…

— Давай одразу вирішимо, на скільки ви приїхали, — запитала Дар’я, відібравши у молодшого олівець для очей, яким той малював на стіні.

— Я не знаю… Ми тобі заважали, так? — образилася Ріта. — Пробач… треба було зупинитися у хостелі. Готель ми б не потягнули. Грошей у нас немає… та ще й лікарі, аналізи…

— Вибач. Не в тягар, звісно. Що з тобою? — почервоніла Дар’я. Їй стало соромно за свою негостинність. Все-таки родичі.

— Ну… там складно… — відмахнулася Ріта. — Проблеми із зором.

— Що з ними не так? — Дар’я звикла бачити сестру в окулярах. Але вона не думала, що у неї щось серйозне.

— Не бери до голови, це мої проблеми. Головне, що я знайшла лікаря з хорошими відгуками. Краще розкажи про себе. Як ти?

— Виходжу заміж, — з гордістю повідомила Дар’я.

— І мовчала?!

— Ми вирішили не святкувати.

— Як це можна?! З твоїми-то грошима весілля приберегти?!

— Ріт…

— Вибач. Я знову не у свої справи лізу, — прикусила язика Ріта. — Хто ж муж? Познайомиш?

— Власне, він живе поруч і хотів зайти на чай.

— Прекрасно! Тоді я пішла голову помию. А то з цією електричкою… вся в поту.

— Рушник у ванній.

— Добре. Я недовго. Подивися за дітьми, ок?

Дар’я насупилася. Вона планувала спекти шоколадний кекс, що подобався Вадиму, а не няньчитися з трьома хлопчаками.

Ріта пішла, а Дар’я, помітивши, що діти тихо грають у машинки, взяла муку, яйця… і взялася до готування.

Діти грали недовго. Спекти нічого не вдалося. Один просипав муку, другий потягнув шоколад, приготований для кексу, і вимазав себе та стіни. А третій поводився тихо. Мовчки обривав листочки з її улюбленого фікусу і викидав землю з горщика.

— Ріто! Твої діти… — почала Дар’я, заходячи у ванну, щоб передати трійцю матері. Але мамаша її не чула. Блаженно закривши очі й надягнувши навушники, вона насолоджувалася у ванній, замість того, щоб швидко прийняти душ і повернутися до дітей.

— Ріто!

— Навіщо ти так кричиш? Щось трапилося?

— Ну так… ти вже півтора години приймаєш ванну. Мені треба готуватися до зустрічі, а я вся в шоколаді та муці. На кухні безлад! Я не знаю, за що братися!

— Ну я не винна, що ти не вмієш ладнати з дітьми, — знизала плечима Ріта. У цей момент в двері подзвонили. Дар’ї довелося йти відчинити своєму нареченому в забрудненому фартусі.

— Привіт… — Вадим оцінив її вигляд. — Що з тобою?

— Сестра приїхала. Невчасно.

— Зрозуміло. Мені піти?

— Ні, не треба. Ми ж з тобою майже сім’я, — посміхнулася Дар’я, забираючи у нього торт. Було вчасно, що Вадим прийшов не з порожніми руками.

— Якщо не заважатиму, тоді гаразд.

Вадим був хорошим хлопцем. Він допоміг Дар’ї прибрати на кухні й знайшов спільну мову з дітьми Ріти.

А Ріта все не виходила з ванної…

— Де ж сестра?

— Вимивається від дітей, — пожартувала Дар’я. У цей момент на кухню зайшла Ріта. Вона була в одному рушнику.

— Здрастуйте… Вадим, — вона виставила вперед довгу ногу, намагаючись показати себе у вигідному світлі. Дар’я була здивована такою поведінкою сестри. Навіщо вона прийшла на кухню напівгoла?

— Добрий вечір, — усміхнувся він їй у відповідь.

— Мій улюблений тортик! — не соромлячись, вона змахнула мізинцем вершки й облизала палець, вводячи Дар’ю в ступор.

— Ріто, ми збираємося пити чай. Якщо хочеш, приєднуйся. Але не в рушнику.

— Зняти? — хмикнула вона, ігноруючи Дар’ю.

Вадим був здивований не менше, але зробив вигляд, що не помічає поведінку Ріти. А Дар’я вважаїла його мовчання за інтерес і образилася.

Чай вони пили у тиші. Ріта вела себе дивно, а Дар’я слідкувала, щоб діти не зіпсували ремонт.

— Дякую, я піду, — сказав Вадим, коли обстановка загострилася.

— Що ж ви, залишайтеся. У нас місця всім вистачить, — запропонувала Ріта.

— У нас із Вадимом не такі стосунки, — відрізала Дар’я.

— Ха! Яка дурість! Це вже не в моді. Ну не хвилюйся, я тебе навчу, як правильно поводитися з чоловіками. А то весілля скоро, а ти нічого не вмієш.

— Усього доброго, був радий познайомитися, — побліднів Вадим.

— І я рада! Ще побачимося, — крикнула йому в спину Ріта.

Дар’я не розмовляла з нею весь вечір.

— Слухай, ну ви з ним не пара, — заявила Ріта наступного дня.

— Так? Чому саме?

— Він молодий, а ти вже не дуже.

— У нас не така велика різниця.

— Але помітна.

— І що ти хочеш сказати?

— Ну… він більше підходить мені.

— Справді?

— І з хлопцями одразу потоваришував. І подивився на мене так… а він хотів залишитися у нас!

— Не у нас. У мене! — не витримала Дар’я, дивлячись з роздратуванням на сестру.

— Гаразд, гаразд! Я просто жартую. Перевіряла тебе.

— Що з твоєю операцією? — Дар’я перевела тему.

— Призначили на завтра. А зараз я поїду до лікаря на огляд. З дітьми побудеш?

— Я працюю.

— Ти ж директорка!

— І що?

— Ти сама собі хазяйка. Візьми вихідний. — Ріта дивилася на Дар’ю таким чином, наче не розуміла, в чому проблема. — І взагалі, після операції мені кілька днів буде потрібен спокій і відпочинок. Тобі доведеться взяти на себе всі обов’язки щодо догляду за ними.

Те, що відповіла Дар’я, здивувало Ріту.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − дев'ять =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

I’m moving out. I’ll leave the keys to your flat under the doormat,” he texted.

“I’m moving out. I’ll leave your flat keys under the mat,” my husband texted. “Not this again, Emma! How many...

З життя58 хвилин ago

Five Years Without Visits from the Children, But a Change in the Will Brought Them Back

Five years without a visit from my children, but a change in my will brought them running. I have two...

З життя2 години ago

From Beggar to Miracle: The Transformation of One Remarkable Day

**From Beggar to Blessing: A Life-Changing Day** I thought he was just another poor, disabled beggar! She fed him every...

З життя2 години ago

Emergency Response: The Ambulance Arrived Within Minutes

The ambulance arrived within minutes, but for Emily, those moments felt like an eternity. Drifting between consciousness and darkness, the...

З життя2 години ago

Paramedics Arrived Within Minutes of the Emergency Call

The ambulance arrived within minutes, but for Emily, those moments felt like an eternity. Drifting between consciousness and oblivion, the...

З життя3 години ago

Grandma’s Secret Family Recipe: A Timeless Classic Passed Down Through Generations

**A Family Recipe** *Do you seriously want to marry someone you met online?* Margaret Evans eyed her future daughter-in-law with...

З життя3 години ago

He’s Not My Little Pup

**He Is Not My Child** That boy is not mine, the millionaire declared coldly, his voice echoing through the marble...

З життя4 години ago

I Found Only a Note Upon Arriving to Pick Up My Wife and the Newborn Twin Babies

When John arrived at the maternity ward that day, his heart pounded with excitement. He clutched a bouquet of balloons...