Connect with us

З життя

Ваша пара — не ваша доля: Он молодший і більше підходить мені, весілля відміняється

Published

on

— Ви з ним не пара, — сказала Рита сестрі. — Він молодший і більше підходить мені. Весілля треба скасувати.

Дарка жила в просторній трикімнатній квартирі, розташованій у гарному районі Києва. Квартира дісталася їй від бабусі. Близьких родичів, окрім молодшої троюрідної сестри, у Дарки не було. Але з Ритою вони не дуже дружили.

Так сталося, що Дарка залишилася в тридцять п’ять років одна, але зате з житлом. Дарина знала, що покладатися їй ні на кого, тому добре вчилася, закінчила престижний виш і влаштувалася на високооплачувану посаду у великій компанії. Все у неї було добре, крім одного…

— Заміж тобі треба, Дарко, — говорила їй Рита, час від часу появляючись, щоб дізнатися чи все гаразд.

У свої тридцять років сестра встигла народити трьох дітей і двічі розлучитися. Вона жила з синами у передмісті на аліменти, намагаючись влаштуватися у житті, але все ніяк не виходило.

— Треба, але нема за кого… — відповідала Дарка. На роботі вона проділяла весь час справам, а вільного часу у неї майже не було. Але одного разу доля піднесла їй сюрприз у вигляді нового сусіда зверху. Вони познайомилися, коли Дарка випадково зачепила його автомобіль на парковці… і у них закрутилася романтична історія.

Вадим був на п’ять років молодший від Дарки, але це закоханих не бентежило. Дарка була дівчиною правильною і не хотіла жити з чоловіком до весілля, тому вже через два місяці стосунків Вадим подарував Дарині обручку.

Замість весільної сукні Дарина купила білий костюм, а замість пишного бенкету молоді вирішили вирушити в подорож. Все йшло за планом… Але їхні плани порушила Рита. Вона подзвонила Дарці за тиждень до весілля.

— Сестричко, привіт… Можемо ми у тебе пожити трохи? Орендувати квартиру дорого, а у нас немає грошей. Ситуація потребує терміновості.

— А що сталося?

— Мені потрібна термінова дороге opеpaція. Я тобі все поясню, — сказала вона загадково.

— Якщо це серйозно… приїжджайте, — Дарка не була рада, але і відмовити не могла. Знала по собі, як важко, коли немає до кого звернутися.

Рита приїхала наступного дня з валізами і трьома дітьми, малими, але галасливими. Дарка не дуже любила дітей, одного ще могла терпіти, але трьох, вічно галасливих, погодок…

— Давай одразу вирішимо, на скільки ви приїхали, — відбираючи олівець для очей у молодшого, який уже почав малювати ним на стіні, запитала Дарка.

— Не знаю… чи ми тобі заважаємо, так? — образилася Рита. — Вибач… треба було зупинитися в хостелі. Готель ми не осилили б. Грошей у нас немає… та ще й лікарі, аналізи…

— Вибач. Не заважаєте, звісно. Що з тобою? — почервоніла Дарка. Їй стало соромно за те, що така негостинна. Все-таки родичі.

— Ну… там складно… — відмахнулася Рита. — Проблеми з очима.

— А що з ними не так? — Дарка звикла бачити сестру в окулярах. Але вона не думала, що у неї щось серйозне.

— Не переймайся, це мої проблеми. Головне, я знайшла лікаря з хорошими відгуками. Розкажи краще про себе. Як, що?

— Заміж виходжу, — не без гордості донесла Дарка.

— І мовчала?!

— Ми вирішили не святкувати.

— Як можна?! З твоїми-то грошима весілля ж немале могло б бути!

— Рит…

— Вибач. Знову лізу не в свою справу, — прикусила язика Рита. — То який у тебе наречений? Познайомиш?

— Власне, він живе поруч і хотів зайти на чай.

— Чудово! Ну тоді накривай на стіл, а я піду голову помию. Бо з електричкою я вся в поті.

— Рушник у ванній.

— Добре. Я ненадовго. За дітьми подивись, ок?

Дарка насупилася. Вона планувала спекти шоколадний кекс, який подобався Вадиму, а не няньчитися з трьома хлопчиками.

Рита пішла, а Дарка, помітивши, що діти тихо граються машинками, взяла борошно, яйця… і взялася за випікання.

Діти гралися недовго. Спекти нічого не вдалося. Один розсипав борошно, другий стягнув шоколад, приготований для кексу, і вимастив собі і стіни. А третій вів себе тихо. Мовчки зривав листя з її улюбленого фікуса і висипав землю з горщика.

— Рита! Твої діти… — почала Дарка, заходячи у ванну, щоб передати трійцю матері. Але мама не чула. Блаженно прикривши очі і надівши навушники, вона плескалася у її ванній, замість швидко прийняти душ і повернутися до дітей.

— Рита!

— Чого ти так кричиш? Щось сталося?

— Ну так… ти вже півтора години тут купаєшся. Мені треба готуватися до зустрічі, а я вся в шоколаді і борошні. На кухні безлад! Я не знаю, за що хапатися!

— Ну я не винна, що ти не вмієш ладити з дітьми, — знизала плечима Рита. У цей момент у двері подзвонили. Дарці довелося йти відкривати своєму нареченому у брудному фартуху.

— Привіт… — Вадим оцінив її вигляд. — Що з тобою?

— Сестра приїхала. Не вчасно.

— Зрозуміло. Мені піти?

— Ні, не треба. Ми ж з тобою майже родина, — посміхнулася Дарка, забираючи у нього торт. Було до речі, що Вадим прийшов не з порожніми руками.

— Якщо не буду заважати, тоді гаразд.

Вадим був чудовим хлопцем. Він допоміг Дарині прибрати на кухні і навіть знайшов спільну мову з дітьми Рити.

А Рита все не виходила з ванної…

— Де ж сестра?

— Відмивається від дітей, — пожартувала Дарка. У цей момент на кухню зайшла Рита. Вона була в одному рушнику.

— Добрий вечір, Вадиме, — вона виставила вперед довгу ногу, приймаючи найбільш вигідну позу. Дарка була здивована такою поведінкою сестри. Навіщо вона прийшла на кухню напівоголеною?

— Добрий вечір, — посміхнувся він їй у відповідь.

— Мій улюблений тортик! — не соромлячись, вона змахнула мізинцем крем і облизала палець, вводячи Дарину в ступор.

— Рита, ми плануємо пити чай. Якщо хочеш, приєднуйся. Але не в рушнику.

— Зняти? — хмикнула вона, ігноруючи Дарку.

Вадим був здивований не менше, але зробив вигляд, що не помічає поведінки Рити. А Дарка вважала його мовчання за інтерес і образилася.

Чай вони пили в тиші. Рита вела себе дивно, а Дарка слідкувала, щоб діти не зіпсували ремонт.

— Дякую, я піду, — сказав Вадим, коли обстановка нагрілася.

— Що ж ви, залишайтесь. У нас місця всім вистачить, — запропонувала Рита.

— У нас з Вадимом не такі відносини, — відрізала Дарка.

— Ха! Яка дурниця! Це вже немодно. Ну не хвилюйся, я тебе навчу, як правильно вести себе з чоловіками. А то весілля скоро, а ти нічого не вмієш.

— Всього доброго, був радий познайомитися, — побілів Вадим.

— І я рада! Ще побачимось, — крикнула йому в спину Рита.

Дарка не розмовляла з нею весь вечір.

— Слухай, ну ви з ним не пара, — заявила Рита на наступний день.

— Так? Це чому?

— Він молодий, а ти вже не дуже.

— У нас не така вже й велика різниця.

— Але помітна.

— І що ти хочеш сказати?

— Ну… він більше підходить мені.

— Правда?

— І з хлопчаками одразу подружився. І дивився на мене так… а він же хотів залишитися у нас!

— Не у нас. У мене! — не витримала Дарка, з роздратуванням дивлячись на сестру.

— Гаразд, гаразд! Я просто жартую. Перевіряла тебе.

— Що з твоєю операцією? — Дарка перевела тему.

— Її на завтра призначили. А зараз я поїду до лікаря на огляд. З дітьми побудеш?

— Я працюю.

— Ти ж директор!

— І що?

— Ти сама собі господиня. Візьми відгул. — Рита дивилася на Дарку так, ніби не розуміла, в чому проблема. — І взагалі, мені після оперції кілька днів потрібен буде спокій і відпочинок. Тобі доведеться взяти на себе всі обов’язки по догляду за ними.

Те, що відповіла Дарка, здивувало Риту.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − тринадцять =

Також цікаво:

З життя4 години ago

Find Your Destiny. No Need to Rush. Everything Has Its Own Time.

Poppy had a longstanding, slightly odd tradition. Every year, on the eve of NewYears, she would visit a fortuneteller. Living...

З життя5 години ago

A cat’s heart beat dull in its chest, thoughts scattering, its soul aching—what could have driven the lady to hand it to strangers, why did she abandon it?

**Diary 26June2026** When I moved into my modest onebed flat on a quiet backstreet in Manchester, the only thing I...

З життя6 години ago

Max concealed a regret that he rushed the divorce. Clever men make mistresses a holiday, but he turned hers into a wife.

The buoyant mood that had lifted me as I pulled into the driveway vanished the moment I slipped the car...

З життя7 години ago

— Circumstances don’t just happen; people create them. You set up the situation that let you dump a living creature on the street, and now you want to change it only when it suits you.

Oliver walked home from the works on a bleak winter night, the sky a dull shroud of dullness. As he...

З життя8 години ago

— No one drove them away, — both parties replied, — yet they simply didn’t want to stay! Let them come! We’ll be delighted.

Sit down! Were not home! Peter said calmly. Someones ringing! Milly froze, pulling herself up from the sofa. Let them,...

З життя9 години ago

— I couldn’t throw him away, Mum, — whispered Mike. — You understand? I couldn’t.

Michael is fourteen, and the whole world seems to be against him. More precisely, nobody wants to understand him. Here...

З життя10 години ago

Whoa, Dad, They’re Welcoming You—Why Did You Need That Health Spa When Home Is Already an All‑Inclusive?

When David handed Ethel the keys to his flat, she felt the moment was sealed: the lock was finally hers....

ES10 години ago

Se limitó a contemplar la fotografía de su madre dentro del medallón mientras el olor a pan recién horneado llenaba el pequeño local.

La hija de Lucía se llamaba Alba Romero. No abrazó a Sebastián ni hizo preguntas sobre la finca. Se limitó...