Записаний на диктофон секрет свекрухи: правда виходить назовні

Ігор та Дарина були одружені вже два роки. Їхні почуття були глибокими, але часто між ними виникала напруга у зв’язку з відносинами Дарини з матір’ю Ігоря.

Дарина була чуйною і доброю. Вона завжди намагалася догодити новим родичам.

Проте, незважаючи на всі зусилля, вона відчувала холодність і відчуження з боку Оксани Іванівни.

Свекруха ніколи не висловлювала в обличчя нічого поганого, але її погляди, інтонація і легкі натяки змушували Дарину почуватися небажаною гостею.

Кожен раз, повертаючись від Оксани Іванівни додому, Дарина сильно хвилювалася.

– Ігоре, мені здається, що твоя мама мене не любить, – з тривогою казала вона чоловіку.

У такі моменти Ігор зітхав і, відкладаючи книгу, яку читав, відповідав:

– Ти знову все надумала? Мама поважає тебе, вона просто стримана. Ти ж знаєш, як їй було важко виховувати нас одних після смерті батька.

– Я розумію, що у неї був важкий час, але чому мені здається, що вона весь час критикує мене за спиною?

– Це твої вигадки, Дарино…

– Ні! Я ж тобі розповідала, як чула розмову Оксани Іванівни з твоєю бабусею. Вона говорила, що я не вмію робити нічого і їй не подобаюся, – нагадала Дарина.

– Ти ж точно не знаєш, про кого саме була мова. Давай краще обговоримо щось приємне. Як тобі ідея піти завтра в кіно на новий фільм? – змінив тему Ігор.

Однак Дарину не покидали сумніви. Вона знала, що свекруха недолюблює її родину, хоча ніколи не казала цього відкрито.

Після чергового візиту до батьків Ігоря, Дарина вирішила розвіяти свої сумніви.

Наступного разу, йдучи до свекрухи, вона взяла з собою диктофон.

Дарина тихенько прослизнула на кухню і заховала маленький диктофон серед кухонних рушників, який купила для запису лекцій в університеті.

Потім вона поводилася як завжди, допомагаючи Оксані Іванівні готувати вечерю.

Коли вони повернулися додому, Дарина лягла спати, не розповівши чоловікові про свій план.

Наступного дня вона знову поїхала до свекрухи, щоб начебто допомогти по господарству, хоча насправді хотіла забрати диктофон.

Дарина знайшла його на тому ж місці. Хвилюючись, вона повернулася додому.

Ввечері, коли Ігор повернувся з роботи, вона підійшла до нього з загадковим виглядом:

– Ігоре, давай послухаємо одну річ, – сказала вона, тримаючи в руках диктофон.

– Що це? – здивувався чоловік, знімаючи пальто. – Це диктофон? Що там записано?

– Просто послухай, будь ласка, – наполягла Дарина і ввімкнула запис.

Спочатку лунали звичайні звуки на кухні: шум води, постукування посуду, розмови про погоду.

Потім почувся дратівливий голос Оксани Іванівни. Було зрозуміло, що вона комусь телефонувала.

Коли їй відповіли, голос старшої жінки став ще гучнішим і різкішим.

– Я ніяк не можу заспокоїтися. Де тільки дивився мій син, коли одружувався з нею? Ця незграба зовсім не вміє готувати! – обурено почала вона. – І взагалі, звідки вона з’явилася? У них в родині навіть чайник нормально поставити не можуть! По свасі видно, що вона така ж господарка, як і її дочка. Там усі такі…

Далі пішли ще більш образливі зауваження про зовнішність Дарини, її манери та родину.

Після цього Оксана Іванівна люб’язно попрощалася і ввімкнула телевізор.

На цьому Дарина вимкнула запис. Вона подивилася на Ігоря з надією і страхом одночасно.

– Тепер ти бачиш, що я мала рацію? – запитала вона, ледве стримуючи сльози.

Ігор мовчав, опустивши очі вниз. Він почувався ніяково і розгублено.

З одного боку, чоловік розумів, що мати поводилася неприпустимо, але з іншого — йому було важко прийняти те, що Дарина підслухала розмови матері.

– Мама завжди була прямолінійною, – нарешті сказав він, підводячи погляд на дружину. – Можливо, вона просто говорила це в сердцях…

– Переживає?! – вигукнула Дарина, відчуваючи себе зрадженою. – Переживає так, що ображає мою родину і мене?! Це ж яке виправдання ти їй знайшов!

– Може, вона просто нервує… Давай спробуємо поговорити з нею спокійно, пояснити…

– Ні, Ігоре! Я більше не хочу терпіти ці приниження! Якщо ти не можеш захистити мене, то ми повинні переглянути наші відносини! – з цими словами Дарина вийшла з кімнати, залишивши чоловіка наодинці з важкими думками.

Він розумів, що ситуація вимагає негайного вирішення, але не знав, як правильно вчинити.

Пізніше ввечері, коли емоції трохи вщухли, Ігор вирішив зателефонувати матері.

Він пояснив Оксані Іванівні ситуацію і попросив вибачитися перед Дариною за свої образливі слова.

– Мамо, так не можна… Це вже занадто…

– Вона мене підслуховувала? Записала мій розмову на диктофон? Хто їй це дозволив?! Я піду в поліцію і покараю її за те, що вона лізе в чуже життя! – заголосила жінка. – І ти ще хочеш, щоб я після всього вибачалася перед нею? Це їй потрібно просити вибачення!

– Мамо, стоп! – різко зупинив її тираду Ігор. – Ти взагалі себе чуєш?!

– Чую! Чудово чую! Щоб ця Дарина більше не з’являлася в моєму домі! Ти це чуєш? Чуєш? Я ще перевірю, раптом вона всюди диктофони розкидала. У своєму домі слова не сказати! – розридалася Оксана Іванівна. – А ти, замість того, щоб захистити матір, став на її бік! Я завтра ж піду в університет і доб’юся відрахування цієї зрадниці!

– Не смій цього робити! – закричав в трубку хвилюючий чоловік, зрозумівши, що мати пішла занадто далеко.

– Ще тебе не запитувала! – усміхнулася Оксана Іванівна і перервала дзвінок.

Ігор ще кілька разів намагався додзвонитися до матері, але безуспішно.

Щоб уникнути великих неприємностей, він вирішив поїхати до неї і переконати не робити дурниць і не осоромлювати Дарину.

Проте Оксана Іванівна навіть не відчинила двері Ігорю, заздалегідь знаючи, про що йтиметься.

Коли вона трохи заспокоїлася, то вирішила нікуди не ходити, а просто не пускати невістку в свій дім і налаштовувати сина проти неї.

Ігор швидко зрозумів її план і почав рідше відвідувати батьків.