Connect with us

З життя

Я пожертвувала всім заради щастя дочки, але натомість отримала зраду

Published

on

Віддала я все заради щастя доньки, а натомість отримала зраду

Після весілля у моєї Оксани не було власного житла. Я бачила, як молодій парі потрібен свій куток, дах над головою, і, не вагаючись, пожертвувала всім. Переїхала зі свого затишного двокімнатного будинку в маленькому селі під Полтавою до мами, залишивши Оксані та її чоловіку все, що мала. Я позбавила себе комфортів, аби допомогти їй почати нове життя з білого аркуша. Це був мій подарунок — той, що, як я думала, вона оцінить належним чином.

Виховувала її одна, тяжко працювала після того, як пішов з життя мій чоловік, залишивши нас із восьмирічною донечкою. Серце деколи розривалося від болю, але виходу не було — я мусила поставити її на ноги. У всі ці часи поряд була моя мама — мій ангел-охоронець, без якої я б просто загинула в темряві самотності та нескінченних турбот. Вистояли разом, рік за роком. Дочка підросла, закінчила університет у місті, зустріла своє кохання — Руслана. І ось весілля — день, що мав стати радістю для всіх нас.

Спочатку хотіла забрати маму до себе та віддати молодятам її маленьку однокімнатну квартиру, але потім передумала. Моя двокімнатна була просторішою, світлішою, затишнішою — вирішила, що для них це буде краще. Віддала з відкритим серцем, сподіваючись на краплю вдячності, на тінь поваги за мою жертву. Однак замість цього почався кошмар, якого я не могла передбачити.

Мати Руслана, Людмила Миколаївна, незабаром після весілля з’явилася з нахабною вимогою: “Коли зробите ремонт? Молоді не мають на що, а квартира стара, треба привести її до ладу перед заселенням”. Я розгубилася. Мій дім був чистим, доглянутим, теплим — так, без новомодних шпалер і дизайнерських штучок, але хіба це головне? Я стримала гнів і холодно запропонувала: “Якщо вам так потрібно, оплатіть ремонт самі. Ви ж теж батьки, могли б вкластися”. Вона фыркнула: “Я не збираюсь витрачатися на чуже житло!” Її слова вдарили, як ніж, але я промовчала. Зробила легкий косметичний ремонт за свої гроші, зібрала речі та переїхала до мами, залишивши молодятам своє гніздечко. Не втручалася в їхнє життя, не нав’язувалася — приходила лише за запрошенням, поважаючи їх межі. Адже я знаю, що таке особистий простір, і не хотіла бути нав’язливою тещею.

А ось Людмила Миколаївна майже оселилася у них. Вона господарювала в моєму колишньому домі, як у себе, і це все більше діяло на нерви.

Перед Новим Роком я вирушила за покупками. Вирішила взяти побільше продуктів, щоб поділитися з донькою — хотіла порадувати, підтримати її. Сумки були важкими, руки боліли, і я не змогла дістати телефон, щоб попередити про візит. Вирішила зайти без дзвінка — адже я ж мати! Відчинила двері своїм ключем, увійшла й застигла. На кухні за моїм старим столом сиділа Людмила Миколаївна, неспішно пила чай. Перед нею лежав аркуш із святковим меню — акуратно написаним, з позначками. До мене дійшло: вони готуються зустрічати Новий Рік разом. Оксана та Руслан запросили її і батьків жениха в гості. А мене і мою маму — ні. Нас просто викреслили.

Біль пройшла, як крижаний вітер. Я стояла, не в силі вимовити ні слова, а в грудях вирувала пустота. Чим ми гірші? Чому нас, тих, хто віддав усе, відсунули вбік, ніби ми чужі? В той момент я зрозуміла: з квартирою я поспішила. Треба було зачекати, придивитися, не кидатися на порятунок їх ціною свого життя. Але тепер пізно — зробленого не повернеш.

Як жити далі з цією зрадою? Я віддала доньці все — дім, роки, здоров’я, любов, а у відповідь отримала холодну байдужість. Моя жертва обернулася ножем у спину, і ця рана не загоїться ніколи.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя4 секунди ago

You Know, George, She’s Your Sister, and I’m Your Wife—I Can’t Stand Watching You Take from Our Kids and Give It All to Helen Any Longer

“Listen, George, she’s your sister, but I’m your wife. And I can’t bear watching you take all we have from...

З життя17 хвилин ago

Five Years Without a Visit from the Children, Yet a Change in the Will Brought Them Racing Home

Five years without a single visit from my childrenyet a change in my will brought them rushing back. I have...

З життя1 годину ago

Sweetheart, You’ve Got Problems – This Flat Isn’t Yours, Little Sister.

Oh, you think *you’ve* got problems, sis? That flat isnt yours. My mums sister never had kids, but she had...

З життя2 години ago

Emma Visited Her Every Other Day, Leaving Food and Water by the Bed Before Slipping Away

**Diary Entry 12th May** Ive a neighbour named Emily Whitmore. Her mother, Margaret, had lived alone for years. Once, she...

З життя2 години ago

Visiting Her Daughter at the Cemetery, a Mother Spotted a Strange Girl on the Bench Whispering to a Portrait on a Gravestone—Her Heart Stood Still.

Visiting her daughters grave, the mother spotted an unfamiliar little girl sitting on a bench, whispering something to the photograph...

З життя2 години ago

Visiting Her Daughter’s Grave, a Mother Spotted a Strange Girl Whispering to the Portrait on the Headstone—Her Heart Stopped.

Visiting her daughters grave, Margaret spotted an unfamiliar little girl perched on the bench, whispering to the photograph on the...

З життя3 години ago

I Want to Live for Myself and No One Else

“Oh, Madeline, love! Come to see your mum, have you?” called Mrs. Wilkins from her balcony. “Afternoon, Mrs. Wilkins. Yes,...

З життя3 години ago

From Beggar to Miracle: The Transformation of One Day

**From Beggar to Blessing: A Day That Changed Everything** I thought he was just a poor, crippled beggar. I fed...