Connect with us

З життя

Коли рідні діти стають чужими: історія матері

Published

on

Коли власні діти стають чужими: історія однієї матері

У юності, сповненій енергії та сподівань, я, Наталя Петрівна, віддавала всю себе своїм дітям. Люди навколо застерігали: «Не розчиняйся в них повністю, залиш трохи для себе». Але я не слухала. Тепер, у свої 69 років, я залишилася наодинці, і немає кому подати склянку води. Слова тих людей тепер звучать у моїй голові відлунням, і я гірко шкодую про свою поведінку в минулому.​

Мій чоловік, Олексій, пішов із життя, коли нашому сину було всього чотири роки, а доньці — шість. Залишитися самій з двома маленькими дітьми було випробуванням. Я працювала на двох роботах, щоб забезпечити їх всім необхідним. Моя мати допомагала, але часто нагадувала: «Діти потребують матері, а не лише насущного хліба». Але хто би тоді нас прогодував, якби я сиділа вдома?​

Я намагалася компенсувати відсутність батька, оточуючи дітей турботою та плекаючи їх. Мені здавалося, що таким чином я зможу заповнити порожнечу, що залишилася після смерті Олексія. Діти виросли, кожен почав свою сім’ю. Я прагнула бути ідеальною бабусею для онуків, продовжуючи віддавати всю себе родині.​

Одного ранку я прокинулася і зрозуміла, що не відчуваю ніг. Ледь доповзла до телефону та зателефонувала сину. Він відповів: «Мамо, зараз багато справ, не можу приїхати». Донька не брала слухавки. Викликала швидку допомогу — приїхали без зайвих запитань.​

У лікарні діагностували тромбоз ніг. Лікарі сказали, що тромби могли в будь-який момент відірватися, що призвело б до летальних наслідків. Мені належало довге лікування та суворий постільний режим. Я благала дітей відвідати мене. Коли вони нарешті прийшли, то прямісінько у палаті заявили: «У нас свої справи, ми не можемо про тебе піклуватися».​

Донька пояснила, що молодший син вступає в університет, а в сина дружина захворіла на грип. Вони вважали, що мені буде краще самій у лікарні. Такі «вагомі» причини, щоб залишити матір у важкому стані.​

Після виписки я повернулася в порожню квартиру. Сил не було навіть приготувати собі їжу. Сусідка, Ганна Сергіївна, запропонувала допомогу за невелику плату. Ми стали подругами, підтримуючи одна одну на скромні пенсії.​

Тепер, озираючись назад, я розумію: надмірна опіка та балування не замінять справжньої любові та поваги. Я не навчила своїх дітей цінувати і шанувати близьких. У молодості я взростила вседозволеність, а в старості пожинаю самотність.​

Хочу звернутися до всіх батьків: не розчиняйтеся повністю в дітях, не забувайте про себе. Навчайте їх любові і повазі, а не лише задовольняйте їхні примхи. Те, що ви посієте в їхніх серцях у молодості, визначить, що ви пожнете у старості.​

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − п'ять =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Семейная драма: нелёгкий выбор

Семейный разлад: непростой выбор Начало непонимания Я всегда стремилась быть хорошей матерью и свекровью, но всему есть предел. Мой сын...

З життя25 хвилин ago

Фільтр добра: мрія, яка має здійснитися

**Фільтр добра: мрія, яка має стати реальністю** — Сашку, пам’ятаєш, ти сам просив повідомляти, якщо почую про чиюсь потребу —...

З життя49 хвилин ago

Тени правды: завершение любви

Тени правды: последний ужин Виктор Семёнович переступил порог квартиры после долгого дня в конторе на окраине Нижнего Новгорода. — Я...

З життя1 годину ago

Переможені свободою: історія одного флакончика

Отак от, з поразою свободою: історія однієї баночки З Олегом ми знайомі багато років, але справжня дружба зав’язалася лише пару...

З життя2 години ago

Зникни: Остання дорога матері

Они з Михайлом Івановичем прожили життя довге, нерівне, як старий сільський шлях — то вибоїна, то горбок, то сонце, то...

З життя2 години ago

Подарок с горьким послевкусием

**Подарок с оттенком печали** Они сидели на кухне — Надежда и её муж, Дмитрий. Вечер был тих, чайник на плите...

З життя3 години ago

Я нажала на звонок, мгновенно услышав быстрые шаги за дверью.

У моего внука недавно был день рождения — ему исполнилось десять лет, круглая дата. Я заранее подобрала подарок, который, как...

З життя3 години ago

Виховав вас п’ятьох, а ви одного батька прогодувати не хочете.

«Я вас п’ятеро виростив, а ви одного батька прогодувати не хочете» Драматична історія із глушини Полтавщини — Віть, вставай, ранок...