Connect with us

З життя

Сестру завжди любили, а я була помилкою молодості для батьків…

Published

on

Осьраженим виховуванням. Я була невидимкою.

Коли мені виповнилося двадцять, я більше не могла терпіти. Я зібрала речі та поїхала. Просто в інше місто. Без істерик, без сцен. Батьки навіть не запитали, куди я прямую. Не подзвонили ні через день, ні через тиждень. Мені дзвонили подруги, однокурсники, колеги. Але не вони. Іноді я сама набирала. У відповідь – байдужість, натягнута ввічливість. Наче я чужа.

А потім у моєму житті з’явився він — чоловік, який полюбив мене не за маску, а за моє справжнє «я». Він зробив мені пропозицію. Ми зіграли скромне весілля, і я народила йому двох прекрасних дітей. Він був поруч у кожній складності, підтримував, любив, дбав. Вперше в житті я відчула, що комусь потрібна. По-справжньому.

Катерина весь час жила з батьками. Вихована, гарна, вибаглива. Скільки пам’ятаю — їй ніхто не був до вподоби. Женихи приходили й уходили. Ніхто їй не підходив. Вічно всім незадоволена, вічно з претензією.

І ось одного разу мій батько захворів. Мені подзвонили. Я, як дочка, звісно, не відмовилася. Я допомагала — надсилала гроші кожен місяць, навіть коли сама була не в найкращому становищі. Мій чоловік жодного разу не дорікнув мене за це. Він знав, як важливо для мене допомогти. Хай батьки не були ідеальні, але я — людина. У мене є совість.

І ось приходить до мене Катерина. Сіла за стіл, покрутилася, оглянулася — і раптом з порога: «Ти мало шлеш грошей. Ти ж живеш у розкошах. Ми тобі все в дитинстві дали, а тепер ти навіть елементарного не можеш повернути».

Я слухала і не вірила. Що ви мені дали, скажи? Де воно — те світле дитинство, про яке ти говориш? Ті гроші, та турбота? Я ж по чужих квартирах мила пічки, щоб купити собі чоботи! Я ж ваших дітей доглядала за шматок хліба, коли ви з мамою відпочивали на морі!

Вона намагалася зробити з мене ворога, увійти в довіру до мого чоловіка, маніпулювати жалем. Я бачила, як її очі оцінюють кожен кут у нашому будинку. Шукала привід, щоб забрати більше. Не на батька. На себе.

Я не стала влаштовувати скандал. Я просто перевела гроші — більше, ніж зазвичай. Але написала одне: «Сподіваюся, тепер ви не будете мене згадувати. Ні з претензією, ні з доріканням. Просто — забудьте. Я не просила любові. Але хоча б не чіпайте мою сім’ю».

Я не знаю, чи можна пробачити. Можливо, якби було за що. Але за роки — жодного визнання, жодного «пробач», жодного «ти нам дорога». Тільки вимоги. Тільки очікування. Я втомилася платити за своє народження. За те, що з’явилася в цьому світі не за планом. А ж бо я — жива людина. Жінка. Мати. Сестра.

Скажіть… ви б пробачили?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 1 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Неожиданный букет и судьбоносный поворот

Неожиданный букет и поворот судьбы Полина сидела в одиночестве в своей уютной квартирке на окраине Подольска, когда резкий звонок в...

З життя21 хвилина ago

Неожиданный букет, меняющий судьбу

**Случайный букет и поворот судьбы** Алевтина сидела одна в своей скромной квартире в Подольске, когда тишину разорвал звонок в дверь....

З життя51 хвилина ago

Свекровь считает, что делает одолжение, когда мы посещаем её с сыном.

Ольга стояла у подоконника своей московской квартиры, наблюдая, как Дмитрий укладывал детское кресло в старенькую «Ладу». Их сын, пятилетний Ваня,...

З життя54 хвилини ago

Тайны семьи на пути к счастью

Семейные тайны и дорога к счастью Анна Сергеевна купила на базаре в деревне Малиновка корзинку душистой клубники и решила порадовать...

З життя56 хвилин ago

Путь вперёд сквозь тени прошлого

Тени прошлого и новый путь Евгения вернулась с работы в свою квартиру в деревне Берёзовка. Открыв дверь ключом, она застыла...

З життя1 годину ago

Мне 67, я одинока и прошу детей принять меня, но они отказываются. Не знаю, что делать дальше

Когда-то в небольшом городке под Воронежем жила старушка по имени Аграфена Петровна. Ей было уже за шестьдесят, и жила она...

З життя1 годину ago

Бывшая выходит замуж, а я — его жена. Как мне быть с его ревностью?

Иногда жизнь преподносит такие сюжеты, что и в кино не снимешь. Мой муж, Игорь, вернулся домой с лицом, искажённым гневом,...

З життя1 годину ago

Меня позвали присмотреть за внуком на неделю, а оказалось – еще и уборка всего дома!

Вера сидела в своей уютной квартирке в Екатеринбурге, разглядывая собранный чемодан. Её дочь, Анастасия, позвонила вчера с такой просьбой, что...