Connect with us

З життя

Коли прийняв рідну людину, здавалося — буде важко. Та її крок змінив моє життя назавжди

Published

on

Коли я перевіз до себе літню матір, припускав, що буде нелегко. Та її поява в моєму домі назавжди змінила моє існування.

Інколи доля різко змінює курс, наче вітер у степу, і ти навіть не помічаєш, коли опиняєшся в новому світі. Я завжди вважав себе самодостатнім. Жив один у Львові, робота — стабільна, друзі — на вихідні, хобі — по вечорах, квартира — завжди прибрана. Батьки мешкали в селі під Черніговом, господарювали, жили спокійним ритмом. Навідувався до них раз на місяць, привозив солодощі, допомагав із дрібницями. Усе було, як то кажуть, на своїй вісі.

Але одного дня та вісь зламалась — пішов із життя батько. Інсульт, один день, і все. Поховали його, і я раптом побачив матір зовсім іншою — не тієї міцної жінки, яку знав, а крихкої, збентеженої, наче вона втратила півсвіту. Вона сиділа біля вікна у вишиваному хусті й мовчала. Ні сліз, ні скарг — лише тиша, немов світ навколо перестав існувати.

Я залишився у неї на кілька днів. Тоді вперше зрозумів: вона не впорається. Дім здавався порожнім, наче вимерлим. Я побачив, як вона боїться ночі, як здригається від кожного шелесту. А потім вона раптом прошепотіла:

— Може, залишишся ще на денек?

Я залишився. Потім — ще на день. І раптом щось клацнуло всередині: я не можу її тут покинути. Так я ухвалив рішення — забрати її до себе. Важко? Так. Але залишити саму — ще жахливіше.

Зібрали речі. Вона взяла мінімум: дві спідниці, білизну, ліки й… ту стару подушку з котами, яку я колись подарував їй у Одесі. Вона берегла її роками. Тепер ця подушка стала її оберігом.

Перші дні у місті стали для неї випробуванням. Все чужорідне, галасливе, тісне. Вона тихо сиділа у кімнаті, перегортала Псалтир, слухала радіо, рідко виходила. Готувала лише собі, через що я спершу сердився, а потім зрозумів — їй потрібен час.

Через два тижні все змінилося. Вона почала зустрічати мене з роботи. Виходила у коридор, усміхалася, розпитувала про день. Я вперше за роки відчув, що комусь потрібен. У дитинстві все

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − 10 =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

Come Along With Me!

**Diary Entry A Guardian Found in the Woods** I still remember the day I found heror rather, the day she...

З життя1 годину ago

If You Think I Do Nothing for You, Try Living Without Me!” — Wife Finally Loses Her Cool

“If you think I do nothing for you, try living without me!” Charlotte snapped. That evening, the silence in the...

З життя2 години ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost Him a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

**Diary Entry 10th March** Ive had enough of dating appswasting hours trying to impress women, typing out empty small talk,...

З життя2 години ago

Rahmat’s Unexpected Blessing

The Accidental Happiness of Rahman In that little town clinging to the edge of the map like a forgotten speck...

З життя3 години ago

Little Emily Couldn’t Understand Why Her Parents Didn’t Love Her

**Diary Entry 23rd May 2023** Little Emily could never understand why her parents didnt love her. She irritated her father,...

З життя3 години ago

Excuse Me, Sir… May I Share a Meal with You?” Asked the Homeless Young Woman to the Millionaire — What He Did Next Left Everyone in Tears and Transformed Their Lives Forever.

Excuse me can I eat with you? The homeless girls voice quivered as she approached the millionairewhat happened next left...

З життя4 години ago

You’re Not My Wife: We Never Said ‘I Do’ at the Registry Office, Right?

**Diary Entry** *Thursday, 12th October* “You’re not my wifewe never went to the registry office, did we?” His voice was...

З життя5 години ago

I Thought My Marriage Was Perfect Until My Best Friend Asked Me One Simple Question

I thought my marriage was perfect until my best friend asked me a question that shattered everything. I married young,...