Connect with us

З життя

Коли прийняв стареньку матір, готувався до труднощів. Та її переїзд змінив усе!

Published

on

Коли я забрав до себе літню матір, гадав, що буде важко. Та її переїзд назавжди змінив моє життя.

Інколи доля раптово змінює курс, і ти не встигаєш зрозуміти, як опинився в новій реальності. Завжди вважав себе самодостатнім. Жив один у Львові, робота — стабільна, друзі — на вихідні, хобі — по вечорах, квартира — затишна. Мати з батьком мешкали в селі під Івано-Франківськом, господарювали, жили спокійно. Навідувався раз на місяць, привозив солодощі, допомагав із хатніми справами. Усе було, як кажуть, у своєму руслі.

Але одного дня це русло перервалося — пішов із життя батько. Інсульт, один день — і все. Поховали його, і я раптом побачив матір зовсім іншою — не тією сильною жінкою, яку знав, а крихкою, збентеженою, наче втратила під ногами землю. Вона сиділа біля вікна в вишитому рушнику й мовчала. Ні сліз, ні скарг — лише тиша, немов світ для неї зупинився.

Я залишився у неї на кілька днів. Тоді вже зрозумів: вона не впорається. Дім здавався порожнім, немов його покинула душа. Вперше побачив, як матір боїться ночі, як здригається від кожного шелесту. А потім вона раптом прошепотіла:

— Може, ще трохи залишишся?

Я залишився. Потім — ще на день. І в якийсь момент усередині мене щось перемкнуло: не можу кинути її тут. Так я вирішив — забрати її до себе. Важко? Так. Але залишити саму — ще страшніше.

Зібрали речі. Вона взяла мало: дві спідниці, білизну, ліки й… ту стару подушку з вишивкою кішок, яку я подарував їй років десять тому. Купив тоді в поїздці до Одеси. А вона берегла її всі ці роки. Ця подушка стала її оберігом.

Перші дні у Львові були для неї шоком. Все чуже, галасливе, тісне. Вона тихо сиділа у кімнаті, перегортала український молитовник, слухала радіо й рідко виходила. Готувала лише собі, через що я спершу сердився, а потім зрозумів — їй потрібен час.

Через два тижні почав помічати зміни. Вона чекала, коли я повернусь з роботи. Виходила у коридор, усміхалася, розпитувала про мій день. Я вперше за роки відчув, що комусь потрібен. У дитинстві було інакше — вона піклувалася про мене, а тепер все обернулося.

Почали готувати вечері разом. Я мив овочі, вона нарізала. Іноді розповідала історії з молодості, іноді мовчала, і в цій мовчанці було більше тепла, ніж у словах. Ловив себе на тому, що знову відчуваю той затишок, якого так бракувало. Ніби в дитинстві, коли вона прасувала сорочки, а в повітрі пахло варениками.

Думав, що втомлюся: робота, побут, турботи. Та замість втоми прийшло відчуття повноти. Сенс. Я більше не залишався на роботі допізна. Не витрачав вихідні на порожні серіали. Усе змінилося. Я відчував, що вдома. Бо тепер вдома була вона.

Звичайно, були складнощі. Сварилися через їжу, ліки, через те, що вона хотіла «не заважати» та все робити сама. Бувало, нервував. Та все це — дрібниці поруч із тим, що я набув. Я знову

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 12 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

— Скажіть прямо! Час чекати скінчився!

– Лікарю, скажіть прямо! – голос Олени тремтів, а пальці так вчепилися в край столу, що кістки побіліли. – Я...

З життя3 години ago

Часова бабуся

Я стояла перед дзеркалом у ванній, туш у руці тремтіла. Так пильно я не фарбувалася з тих пір, як сім...

З життя6 години ago

Родинні зв’язки

**ЩОДЕННИК** Моя кузина Зоря завжди була для мене взірцем у дитинстві. Вона жила у Львові, а я – у Чернівцях....

З життя7 години ago

Віртуальний союз

**Щоденник** Сьогодні я йшов пероном, насолоджувався ласкавим весняним сонцем. Сім років я працював на заробітках, валив ліс у далекій глушині....

З життя9 години ago

Задихаючись від свободи

Вчора Катрі виповнилося 47 років. Два роки тому її життя розбилося. Ось так іронія — банальна фраза, а як точно...

З життя11 години ago

Діти найняли няню, щоб уникнути зустрічей з бабусею

Діти перестали кликати мене до онучки, найняли потай няньку, щоб із мною не стикатися. Рідна донька й слухати мене не...

З життя14 години ago

Колишня свекруха псує моє життя

Колишня свекруха не дає мені життя Колишній чоловік давно вже живе своїм життям і виховує нову дитинку, а його мама...

З життя17 години ago

Дитина та самотність: історія втрати

З Оленою ми прожили в шлюбі десять років. Працювалимо разом у лабораторії, тому багато часу проводили поруч. Коли вона сказала,...