Connect with us

З життя

Непрощений вибір, що важить на душі через роки

Published

on

Ми не запросили мого брата на весілля — і навіть через роки не можу пробачити собі цього

Рішення народилося поспіхом, під тиском обставин і емоцій, коли серце перемогло розум. Та воно залишило рану, яка кровоточить досі.

Дитинство ми з братом прожили як дві половинки. Ігри, таємниці, походи до крамниці з пом’ятою гривневою купюрою — він завжди був поруч. Коли мені було страшно, він стискав мою долоню. Коли плакала, підкидав паперовий згорток із намальованим соняшком. Разом росли, але дорослішали по-різному.

У підліткові роки наші стежки розійшлися. Він блукав у темряві. Робив помилки, конфліктував із батьками. Роками ми ледь розмовляли. Та глибоко в душі я знала — це моя кістка від кістки. Яким би він не став — він частина мого єства.

Коли ми з Дмитром почали готувати весілля, вагалася. Брат став болючою темою. Він ображався, що рідко дзвонила. Я — що він не цікавився моїм життям. Батьки шепотіли: «Запросиш — може статися лихо». А я мріяла, щоб той день пройшов як у казці.

Ми його не запросили.

Написала сухе повідомлення: «Знаю, образишся. Та поки не готова. Вибач». Відповіді не було. А на весіллі, звісно, сміялась. Свято було чарівним, повним тепла. Та кожного разу, окидаючи поглядом залу, шукала його погляд, впізнавала його силует у тінях, його посмішку зі зламаним краєм. Його не було.

Минули роки. Тепер у мене власна родина, нові клопоти. Та кожного разу, коли згадую про рідних, відчуваю, ніби камінь стискає груди. Не знаю, чи можна це виправити. Писала листи, дзвонила кілька разів. Він мовчить. Можливо, тому що був готовий прийти, а я відняла цей шанс.

Інколи біль народжується не через те, що тебе забули. А через те, що в твоє переродження не повірили. Що ти можеш змінитись. Що вартий другої нагоди.

Не знаю, чи пробачу коли-небудь собі цей вибір. Та знаю напевно: якщо він колись подзвонить — підніму трубку. Без вагань. Бо родина — це не безпомилковість. Це вічна спроба знайти те, що колись втратили.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + 6 =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Несподіване одруження: як я став чоловіком через спідню білизну та впертість

Випадковий шлюб, або як я став чоловіком через трусики та звичайну впертість — Натягай швидше трусики та виходь! За п’ять...

З життя21 хвилина ago

Щезни і не заважай”: Остання подорож матері

“Зникни і не заважай”: Остання дорога матері Прожили вони з Михайлом Іллічем життя довге, нерівне, як стара сільська дорога —...

З життя24 хвилини ago

Неожиданная находка в утреннем мусоре

**Дневник Светланы** Необычное утро Сегодня проснулась в семь, как всегда, с мыслью о новом дне. За окном стояла тишина, и...

З життя1 годину ago

Не приходь назад, онуче…

Не повертайся, онуку… — Та все, діду, їду! Гарно у вас, прямо як у дитинстві! Лазня — просто казка! Ніби...

З життя1 годину ago

Свекровь-головоломка: временной конфликт

Странная свекровь: неожиданный конфликт Нежданный визит Моя свекровь, пусть будет Валентина Ивановна, всегда отличалась крутым нравом. Но на этот раз...

З життя1 годину ago

Я виховав п’ятьох, а ви не бажаєте утримувати одного батька

— Василю, вставай, уже давно день, робота чекає! — тормошила чоловіка Оксана, тримаючи в одній руці підгорілу пательню, а в...

З життя2 години ago

Услышала семейную тайну и изменила свою жизнь!

10 мая. Сегодня сидел, курил на балконе, вспоминал ту ночь. Казалось бы, всё только начиналось — свадьба, новые надежды. А...

З життя3 години ago

Історія порятунку з небес

Соломийка та Васько: Історія порятунку з-під небес — Максимку, яку тобі соломийку — з м’ясом, з сиром чи, може, з...