Connect with us

З життя

Непрощений вибір, що важить на душі через роки

Published

on

Ми не запросили мого брата на весілля — і навіть через роки не можу пробачити собі цього

Рішення народилося поспіхом, під тиском обставин і емоцій, коли серце перемогло розум. Та воно залишило рану, яка кровоточить досі.

Дитинство ми з братом прожили як дві половинки. Ігри, таємниці, походи до крамниці з пом’ятою гривневою купюрою — він завжди був поруч. Коли мені було страшно, він стискав мою долоню. Коли плакала, підкидав паперовий згорток із намальованим соняшком. Разом росли, але дорослішали по-різному.

У підліткові роки наші стежки розійшлися. Він блукав у темряві. Робив помилки, конфліктував із батьками. Роками ми ледь розмовляли. Та глибоко в душі я знала — це моя кістка від кістки. Яким би він не став — він частина мого єства.

Коли ми з Дмитром почали готувати весілля, вагалася. Брат став болючою темою. Він ображався, що рідко дзвонила. Я — що він не цікавився моїм життям. Батьки шепотіли: «Запросиш — може статися лихо». А я мріяла, щоб той день пройшов як у казці.

Ми його не запросили.

Написала сухе повідомлення: «Знаю, образишся. Та поки не готова. Вибач». Відповіді не було. А на весіллі, звісно, сміялась. Свято було чарівним, повним тепла. Та кожного разу, окидаючи поглядом залу, шукала його погляд, впізнавала його силует у тінях, його посмішку зі зламаним краєм. Його не було.

Минули роки. Тепер у мене власна родина, нові клопоти. Та кожного разу, коли згадую про рідних, відчуваю, ніби камінь стискає груди. Не знаю, чи можна це виправити. Писала листи, дзвонила кілька разів. Він мовчить. Можливо, тому що був готовий прийти, а я відняла цей шанс.

Інколи біль народжується не через те, що тебе забули. А через те, що в твоє переродження не повірили. Що ти можеш змінитись. Що вартий другої нагоди.

Не знаю, чи пробачу коли-небудь собі цей вибір. Та знаю напевно: якщо він колись подзвонить — підніму трубку. Без вагань. Бо родина — це не безпомилковість. Це вічна спроба знайти те, що колись втратили.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 20 =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

Матір приїхала допомогти синові й невістці, але її виставили з дому під саме Різдво

Було колись у мене таке, що приїхала я до сина й невістки підтримати, а він мене випровадив просто перед Різдвом....

З життя33 хвилини ago

Свекруха намагалася встановити свої правила, але я показала, хто справжня господиня в домі

Ото ж, моя свекруха вирішила, що в моїй хаті буде порядкувати по-своєму. Але я їй нагадала, хто тут справжня господиня....

З життя35 хвилин ago

Життя в 70: Новий шлюб з сусідкою змінив усі його стосунки з рідними

Наш дідусь, Григорій Микитович, у свої сімдесят років завжди був опорою для нашої великої родини. Його слово було законом, його...

З життя43 хвилини ago

Вам потрібно виїхати з мого дому за місяць! – заявила свекруха

“Ти маєш за місяць покинути мій дім!” – оголосила свекруха. У нас із Дмитром життя йшло як за маслу: два...

З життя2 години ago

Свекруха на гостинах: грається з дитиною, а роботу залишає мені

Свекруха приходить, пограється з дитиною — і йде задоволена. А я — готуй, прибирай, посміхайся… Коли я прочитала статтю під...

З життя2 години ago

Ваша свекруха дає вам місяць на виселення!

“Ти маєш покинути мій дім за місяць!” — оголосила свекруха. У нас із Ярославом усе було як у казці: два...

З життя2 години ago

Я принесла сину домашню їжу, але він зачинив двері переді мною — вплинула його дружина

Я прийшла до сина з домашньою їжею о сьомій ранку, а він захлопнув двері прямо перед моїм носом. Я впевнена...

З життя2 години ago

Зрада онлайн: таємниця родички

Зрада в мережі: таємниця невістки Мене звати Оксана, і моє сердце розривається від болю. У нашому затишному містечку над Дніпром...