Connect with us

З життя

«В 47 лет я хочу развода, но страх мешает сделать первый шаг»

Published

on

Мне 47. Мне невыносимо оставаться в этой семье — мечтаю о разводе, но не решаюсь начать.

Меня зовут Дмитрий Волков. Прожили с супругой почти двадцать лет — срок, за который, казалось бы, души должны сродниться. Но оказалось, мы лишь научились молчать, копить обиды, прятать разочарование. Притворяться больше нет сил. Усталость давит, как камень на груди, сны стали кошмарами, а возвращаться в квартиру страшнее, чем в клетку.

Познакомились студентами. Расписались, когда мне стукнуло двадцать семь, ей — двадцать четыре. Обычная история: съёмная хрущёвка, скандалы из-за копеек, попытки склеить быт. Сын Артём родился через четыре года. Ради него и терпели. Сейчас ему двадцать — учится в МГУ, даже не подозревает, какой ценой даётся наш «идеальный» союз.

Сначала всё шло ровно. Говорила, что детей заводить рано — моей зарплаты слесаря на заводе не хватит. Тогда получал тридцать тысяч — хватало на макароны да коммуналку. Не роптал, пока не понял: ей стыдно за меня. Увлеклась ток-шоу, где твердят о «сильных женщинах, ломающих стереотипы». И она начала ломать — меня.

Критиковала всё: манеру говорить, смех, даже как я чищу картошку. Особенно при чужих. Раньше друзей почти не было — родня да пара коллег. Но когда в дом напротив заселились молодые семьи, начались посиделки. Там я услышал, как другие жёны обращаются к мужьям — с шуткой, с нежностью. А моя Светлана… При гостях орала, что я «лузер», «не мужик», что сына вырастила «одна», хоть ипотеку за трёхкомнатную в Люберцах закрыл я. Зарплата — 85 тысяч, все в семью. Её 120 тысяч — куда тратит? Не спрашивал. Верил.

Доверие не убивает ложь — убивает ежедневное пренебрежение. Мы спим рядышком, но между нами — стена. Не хочу её касаться, ненавижу её фальшивый смех, раздражает даже звук её шагов. Каждая ссора — допрос с пристрастием. Виновен всегда я. Её коронная фраза: «Ты украл мои лучшие годы» — звучит, как приговор. Но если я палач — зачем остаётся?

Иногда смотрю на женщин в метро, на соседку Ольгу из пятого подъезда. У них в глазах — спокойствие, в голосе — тепло. Не позорят мужей при всех. Не ищу романа — просто понимаю: могло быть иначе.

Иногда кажется, любовь умерла. А иногда — прячется где-то глубоко, как старая монета под диваном. За смех двадцатилетней Светки, за первую прогулку с Артёмом в парке Горького. Но жить на грани нервного срыва — не могу. Не железный.

Мечтаю уйти. Каждый день. Но страшно: как отреагирует сын? Что скажут на работе? А если останусь совсем один? Хотя я уже один. Просто в соседней комнате дышит чужая женщина. И нет ничего страшнее, чем эта тишина на двоих.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять + два =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість, поглянула свекрусі і чоловіку у вічі, і сказала прямо:

Учора я зібрала всю свою волю, подивилася у вічі свекрусі, Дарині Степанівні, та чоловікові, Олегові, і сказала рішуче: “Вашої ноги...

З життя35 хвилин ago

Готова втікти з дитиною від чоловіка та його батьків, зібравши лише найнеобхідніше

Щоденник. Вже три роки. Три роки, як я опинилася в цьому селі, за кілька десятків кілометрів від Тернополя, і лише...

З життя53 хвилини ago

Родичі свекрухи приїхали за два тижні до свята і не поспішають від’їжджати

Ну, що ви думаєте? Приїхали родичі моєї свекрухи, Тетяни Петрівни, за два тижні до Великодня, і, судячи з усього, збиратися...

З життя56 хвилин ago

Звісно, не горю бажанням, але збираю речі та їду з сином до мами.

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Ганни Миколаївни. А...

З життя59 хвилин ago

Мій чоловік настільки вважає себе центром всесвіту, що вирішив диктувати мені умови.

Мій чоловік Микола останнім часом так уявив себе центром світу, що вирішив, ніби має право ставити мені умови. І не...

З життя2 години ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість і прямо сказала свекрусі та чоловіку:

Сьогодні я зібрала усі свої сили, подивилася у вічі свекрусі, Ганні Василівні, та чоловікові, Олегові, і сказала прямо: «Вашої ноги...

З життя2 години ago

Я з небажанням збираю речі та вирушаю з сином до мами

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Ганни Степанівни. А...

З життя2 години ago

Що ви думаєте? Родичі моєї свекрухи приїхали за два тижні до свята і, здається, не збираються їхати

Ну, що ви скажете? До нас нагрянули родичі від моєї свекрухи, Тетяни Степанівни, за два тижні до Великодня, і, схоже,...