Connect with us

З життя

Життя у власному ритмі

Published

on

ка немає.

Оксана глянула на старого. Його очі були спокійними, начебто він уже перестав боятися чогось у цьому світі. А вона?

— Я поїду, — раптом сказала вона.

— Куди? — зацікавився дід.

— Не знаю. Але я поїду.

Вона встала, відчуваючи, як у грудях щось розкривається, ніби падає замок, який тримав її в клітці роками. Вона не піде на лікування. Не витратить останні місяці на боротьбу, яка все одно програна. Вона просто… житиме. Для себе.

Вона купила квиток на перший потяг, який відправлявся того дня. Не важливо, куди. Важливо, що це був її вибір. Вона їла морозиво на пероні, дивилася, як сонце грає у вікнах вагонів, і сміялася. Вперше за багато років — просто тому, що їй так хотілося.

Потім були міста, які вона завжди хотіла побачити. Море, в якому вона купалася опівночі. Гори, де вперше в житті кричала так голосно, що луна розносила її голос далеко-далеко. Вона зустрічала людей, які не знали, що вона вмирає, і тому ставилися до неї просто як до людини. Вона писала листи — собі молодій, доньці, навіть чоловікові. І спалювала їх, бо тепер це не мало значення.

Коли прийшов кінець, вона лежала у маленькому гостелю біля моря. Вікно було відчинене, і в кімнату вривався солоний вітер. Вона дивилася на зоряне небо, слухала, як хвилі б’ються об скелі, і згадувала останні місяці свого життя.

Вони були найкращими.

**Жити для себе.**

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + 9 =

Також цікаво:

PT2 години ago

Eu Escondi Minha Filha no Restaurante e Quase a Perdi, Mas o Dono Apareceu com Ela nos Braços e Disse: “Agora Quem Manda Aqui Sou Eu”

A porta do depósito de roupas ficava entre a copa e o corredor de serviço, um lugar onde só se...

BG2 години ago

12 лева и 50 стотинки

В килера за бельо миришеше на лавандула и изгладени покривки. Лени знаеше, че трябва да провери всеки час, но в...

PT2 години ago

Meu pai disse que eu era a vergonha da família. No enterro do meu avô, o segredo guardado por doze anos veio à tona.

A chuva batia nas telhas de zinco do Memorial da Penha com uma força que abafava as conversas. O velório...

ES2 години ago

Con $18 en la cuenta y una bebé de 8 meses, la escondí en el restaurante. Cuando desapareció, bajé las escaleras y vi algo que jamás imaginé

El llanto de mi hija no estaba por ninguna parte. Solo el zumbido del congelador y, al fondo del pasillo...

PT2 години ago

O documento que ninguém esperava

A casa na Lagoa da Pampulha tinha trinta e dois degraus na escadaria principal. Eu sabia porque os contara várias...

З життя2 години ago

“I Don’t Pay for Women,” a 52-Year-Old Man Wrote. So I Showed Up to Our Date Without Heels or Makeup.

We’d been messaging for about two weeks. Andrew turned out to be one of those rare people you could talk...

PL3 години ago

Oddałam im cały majątek Piotra. Nie wiedziały, że w spadku dostaną osiem milionów długu.

Stałam w ogromnym holu, pełnym zimnego światła i woni kawy z ekspresu, którą ktoś zaparzył przed przyjazdem gości po pogrzebie....

BG3 години ago

Седеше срещу мен, а аз още помня как трепереше пламъкът на свещта

Калоян Стоянов си оправи сакото пред огледалото в антрето и дори не ме погледна. Беше четвъртък вечер, а през прозореца...