Connect with us

З життя

Віддала все сину, залишившись з провиною та самотністю

Published

on

Мені шістдесят дев’ять років. Я живу в старій двокімнатній квартирі на околиці Києва. Вже кілька років я прокидаюсь і засинаю з тривогою в серці. Не через самотність, ні — за тонкою стіною спить мій син. Але кожного вечора я боюся, що він знову повернеться додому п’яний, почне кричати, вимагати гроші, звинувачувати мене у всіх своїх бідах. І я розумію: він має рацію. Він має повне право злитися. Адже всі ці нещастя — частково моя провина.

Мого сина Ярослава — сорок п’ять. За своє життя він двічі офіційно одружувався і двічі жив із жінками без шлюбу. Жодну з них я не прийняла. Я — мати, яка щиро вважала, що знає, як для нього буде краще. Що може бути важливішим за материнський інстинкт? Я вірила, що захищаю його від помилок, від невдалих шлюбів, від страждань. Але тепер я бачу: я захищала не його, а свою гординю.

Перша його дружина, Оксана, була з простого села. Вони побралися ще студентами, наївні, закохані. А я одразу вирішила: вона йому не пара. Занадкісто селянка, занадто проста. Не пустила їх до себе, і вони тіснилися в гуртожитку. Постійно лізла із порадами, кидала отруйні зауваження. У підсумку вони розлучилися. Він повернувся до мене — зламаний, пригнічений. А я відчувала себе переможницею.

Минуло кілька років. У його житті з’явилася Софія — світла, тиха, добра дівчина. Віруюча. Вона молилася, ходила до церкви, мріяла про вінчання. А я… Я знову не втрималася. Сміх, іронія, злісні слова. Мені здавалося, що вона хоче затягнути мого сина в релігію, в свій світ. Я зруйнувала і цей союз.

Потім була Марія — дівчина без батьків. На той час мій син здобував другу вищу освіту і був на підйомі. А вона — без роду, без племені. Я була впевнена, що вона «причепилася» до нього через вигоду. Я знову втрутилася. Знову — своїми руками знищила його щастя.

Коли зрозуміла, що чекати «ідеальну наречену» марно, вирішила сама йому знайти. Знайшла — дівчину з «гідного» дому, з грошима, з хорошою професією. Навіть весілля почали готувати. Але через місяць син кинув усе. Повернувся вдень, мовчки кинув ключі на стіл і сказав: «Я більше не хочу жити так, як ти мені наказуєш.»

З того дня почався його занепад. Спочатку він просто сидів вдома. Потім почав пити. Зараз він п’є щодня. Іноді — сам. Іноді — з такими самими безробітними друзями. Він забирає мою пенсію, іноді підробляє, але все пропиває. В квартирі — вічний сморід, бруВночі я чую його важкі кроки в коридорі, і серце стискається від жаху, бо знаю — зараз почнеться новий витір божевілля.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 2 =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Їй Сказали, Що Вона Не Може Брати Участь у Церемонії… Але Вона Стала Зіркою Події

День мав бути ідеальним. Сонце лагідно просвічувало через дерева, заливаючи золотим відтінком ретельно розставлені стільці та квітучі арки. Соломія поправила...

З життя2 години ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя3 години ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя4 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя5 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя6 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя7 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя8 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...