Connect with us

З життя

Віддала все сину, залишившись з провиною та самотністю

Published

on

Мені шістдесят дев’ять років. Я живу в старій двокімнатній квартирі на околиці Києва. Вже кілька років я прокидаюсь і засинаю з тривогою в серці. Не через самотність, ні — за тонкою стіною спить мій син. Але кожного вечора я боюся, що він знову повернеться додому п’яний, почне кричати, вимагати гроші, звинувачувати мене у всіх своїх бідах. І я розумію: він має рацію. Він має повне право злитися. Адже всі ці нещастя — частково моя провина.

Мого сина Ярослава — сорок п’ять. За своє життя він двічі офіційно одружувався і двічі жив із жінками без шлюбу. Жодну з них я не прийняла. Я — мати, яка щиро вважала, що знає, як для нього буде краще. Що може бути важливішим за материнський інстинкт? Я вірила, що захищаю його від помилок, від невдалих шлюбів, від страждань. Але тепер я бачу: я захищала не його, а свою гординю.

Перша його дружина, Оксана, була з простого села. Вони побралися ще студентами, наївні, закохані. А я одразу вирішила: вона йому не пара. Занадкісто селянка, занадто проста. Не пустила їх до себе, і вони тіснилися в гуртожитку. Постійно лізла із порадами, кидала отруйні зауваження. У підсумку вони розлучилися. Він повернувся до мене — зламаний, пригнічений. А я відчувала себе переможницею.

Минуло кілька років. У його житті з’явилася Софія — світла, тиха, добра дівчина. Віруюча. Вона молилася, ходила до церкви, мріяла про вінчання. А я… Я знову не втрималася. Сміх, іронія, злісні слова. Мені здавалося, що вона хоче затягнути мого сина в релігію, в свій світ. Я зруйнувала і цей союз.

Потім була Марія — дівчина без батьків. На той час мій син здобував другу вищу освіту і був на підйомі. А вона — без роду, без племені. Я була впевнена, що вона «причепилася» до нього через вигоду. Я знову втрутилася. Знову — своїми руками знищила його щастя.

Коли зрозуміла, що чекати «ідеальну наречену» марно, вирішила сама йому знайти. Знайшла — дівчину з «гідного» дому, з грошима, з хорошою професією. Навіть весілля почали готувати. Але через місяць син кинув усе. Повернувся вдень, мовчки кинув ключі на стіл і сказав: «Я більше не хочу жити так, як ти мені наказуєш.»

З того дня почався його занепад. Спочатку він просто сидів вдома. Потім почав пити. Зараз він п’є щодня. Іноді — сам. Іноді — з такими самими безробітними друзями. Він забирає мою пенсію, іноді підробляє, але все пропиває. В квартирі — вічний сморід, бруВночі я чую його важкі кроки в коридорі, і серце стискається від жаху, бо знаю — зараз почнеться новий витір божевілля.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім − 6 =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

The Woman Who Dared to Say “No”

The One Who Said No Eleanor Mason perched on the edge of a kitchen stool, slicing bread into thin, perfect...

З життя2 години ago

Whenever Harry Came to See Jenny, She’d Seem to Lose All Sense—It Was Pure Happiness.

Whenever Arthur would visit Clara, she seemed to become quite scatterbrained right before his eyes. It was simply from joy....

З життя2 години ago

My Husband Came Back a Changed Man

Did you pick up the bread? He looked at me as if Id just spoken in another language. Not confused,...

З життя2 години ago

This incident took place back in distant 1995. At the time, I was studying at a prestigious British military academy when, right in the middle of the school day, I was summoned from my lessons and ordered to report directly to the headmaster.

So, this happened way back in 1995. At the time, I was at Sandhurst Military College and, right in the...

З життя4 години ago

Struggling to Afford Food? Get a Job! How Long Can You Live Off Others’ Money? I Was Let Go from Work Today, but I’m Not Sitting Around Asking for Handouts.

A double-decker bus drifted slowly through the rainy London streets, headlights casting watery reflections across puddles on the tarmac. Inside,...

З життя6 години ago

Meant Well, But It All Went Wrong

**The Best of Intentions** *”Yes, I know youre not obliged! But hes your own flesh and blood! Would you really...

З життя8 години ago

On the Anniversary of the Tragedy, She Saw Wolves in the Snow. What She Did Next Was Nothing Short of a Miracle…

5th February Today marks the anniversary again. I suppose I knew, even before I set off, that the blizzard would...

З життя10 години ago

The Final Dance

The Last Dance I stood in the doorway of the ward, hesitating to enter. My shoulders instinctively hunched upan old...