Connect with us

З життя

«Чому я відмовилася сидіти з онуками і стала поганою бабусею в очах доньки»

Published

on

Мені шістдесят п’ять. Я не вважаю себе слабкою жінкою, і за моїми плечима — важке, але гідне життя. Я виростила доньку, зберегла шлюб, багато працювала і досі не сиджу без діла. У нас з чоловіком своє житло, я ще працюю, а він уже на пенсії — на жаль, з серйозними проблемами зі здоров’ям. Ми разом тримаємось, як можемо. І раптом — такі звинувачення. Від рідної дитини.

Вона сказала, що я… погана бабуся. Лише через те, що я не погодилась посидіти з онуками два тижні, поки вони з чоловіком поїдуть відпочивати. Здавалося б — що тут такого? Та ж свої діти, онуки — рідна кров. Але я теж людина. І я втомилась.

Доньці зараз тридцять п’ять, і вона не працює — у декреті. Два сини: п’ятирічний Ярик і семирічний Олесь. Енергійні, галасливі, невгамовні. Я їх люблю, не подумайте. І раніше ніколи не відмовлялась за ними приглянути. Навпаки — коли донька зятем хотіли побути наодинці чи просто відпочити, я завжди була поруч. Завжди допомагала, навіть не чекаючи прохань. Але все змінюється.

З роками у мене з’явились проблеми з тиском, суглобами, я стала швидше втомлюватись. Чоловікові потрібен догляд. Дім, ліки, кухня, прибирання — все на мені. Буває, ввечері сісти за чашку чаю — немає сил. А тут — двоє маленьких дітей, з ранку до ночі. Я просто не витримаю. Цей не відпочинок — це марафон, на який в мене не вистачить міцності.

Коли донька поставила мене перед фактом: «Ми їдемо, а діти залишаться у вас», я не стрималася. Сказала, як є: я втомилась. Мені теж потрібен відпочинок. Хоч кілька днів на рік подумати про себе. Адже я не вічна.

І тут вона розлютилась. Назвала мене егоїсткою. Сказала, що я ніколи по-справжньому її не любила, що їй соромно за таку матір. Ніби ніж у спину. Я все життя старалася заради неї, працювала, не спала ночами, боліла душею. Так, наші батьки жили далеко, і нам з чоловіком ніхто не допомагав. Але я не нарікала, не скаржилась. Усе робила сама, з любов’ю. І що тепер?

Шкода, але зять теж не втручається. Хоча його батьки живуть у тому ж місті — і, до слова, онуків майже не беруть. Чому б не поділити турботи порівну? Але ні — усі звикли, що «мама допоможе». Наче в мене немає своїх справ і я не маю права сказати «ні».

Адже я просто попросила їх подумати, знайти компроміс, якось розподілити навантаження. Чому я повинна жертвувати своїми силами, здоров’ям, часом сама? Так, я бабуся. Але це не означає, що я зобов’язана все кинути і повністю взяти на себе виховання онуків, поки батьки відпочивають.

Я хочу, щоб донька зрозуміла: зараз — найважливіший момент її життя. Діти швидко ростуть. Сьогодні ти з ними, а завтра вони вже дорослі. Я дуже добре це знаю. Коли дивлюся на старі фото, де вона ще маленька, у мене сльози на очах. Скільки моментів упущено — уся в роботі, в метушні. А тепер шкодую.

Не хочу, щоб вона пройшла через те саме. Нехай цінує час з дітьми зараз, а не потім, коли буде вже пізно. Відпочити можна і всією родиною. Або знайти інші варіанти. Але звалювати все на плечі матері — це несправедливо.

Я не хочу, щоб через цюЯ хочу, щоб вона колись зрозуміла, що любов — це не лише про те, щоб брати, а й про те, щоб вміти відпустити.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × один =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Didn’t Want To, But Did: The Nerve-Wracking Choices of Vasilisa Living Alone in Her Grandmother’s Country Cottage, Facing Village Gossip, Deadly Debts, and a New Love with Anton the Local Policeman

Didnt want to, but did Sarah wasnt much of a smoker, you know? Still, shed convinced herself that a cigarette...

З життя1 годину ago

Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays, Left Empty-Handed When I Refused to Give Up My Sanctuary

Relatives demanded my bedroom for the holidays and left with nothing So where am I supposed to stick this massive...

З життя2 години ago

A Silent New Year’s Eve

New Years hush November drifted in, drab and drizzly, the kind of grey that seeps into your bones. Each day...

З життя2 години ago

Mother-in-law Helped Herself to My Gourmet Foods from the Fridge—Stuffing Them All into Her Bag Before Saying Goodbye

The mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her handbag before heading home. “Are you sure we need all...

З життя3 години ago

My Husband Invited His Ex-Wife Over for the Sake of the Children—So I Celebrated My Freedom in a Hotel Instead

Husband invited his ex-wife for the kids, so I spent the celebration at a hotel Where are you planning to...

З життя3 години ago

My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap

“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...

З життя4 години ago

Yesterday: The Feast, the Critique, and the Great Brotherly Showdown Over Galina’s Handmade Roast and Her Patiently Worn Apron in a London Flat

Yesterday “Where are you putting that salad bowl? Youre blocking the cold cuts! And move the glasses, would you? Olivers...

З життя4 години ago

My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap

“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...