Connect with us

З життя

Я втомилася від безкінечного контролю свекрухи

Published

on

Я втомилася від нескінченного контролю свекрухи

Коли я виходила заміж, я наївно думала, що найбільші труднощі в житті — це іпотека, діти та побут. Але на ділі виявилося, що справжнім випробуванням для мого терпіння стала зовсім не бідність чи втома після безсонних ночей. Найважчим тягарем для мене стала… свекруха.

Наші з нею стосунки з самого початку не склалися. Її дратувало буквально все: як я одягаюся, як готую, як виховую дитину, як прибираю в домі. А найголовніше — що я дозволяю собі не мовчати. Я ніколи не була з тих жінок, що погоджуються, закусивши язика. Я не з тих, хто терпить. І, мабуть, саме це її бентежило найбільше.

Спочатку вона чіплялася до моїх кулінарних здібностей. Ну не вмію я пекти! Не люблю я возитися з тістом, у мене немає до цього ні бажання, ні натхнення. Та й чесно кажучи — не вважаю випічку корисною їжею, то навіщо витрачати час і сили на те, що сама навіть не їм? Але для свекрухи це звучало як злочин.

— Якщо не вмієш пекти — то ти не господиня! — твердить вона, заходячи в дім з черговим пирогом. — Хоч мати чоловікові пиріг спеке, коли дружина невміха.

Чоловік, звісно, брав пироги. І навіть з подякою. А потім розповідав, як у офісі колеги за мить з’їли все до останньої крихти. А свекруха ходила задоволена, ніби медаль на груди отримала. Мені було обідно — але я мовчала. Поки що.

Але їжа — це були лише квіточки. Далі пішло все підряд. Її дратувало, як я прибираю в квартирі. На її думку, підлогу треба мити тільки вручну, швабру вона вважала «знаряддям лінивих». Нижню білизну, виявляється, не можна прання в машинці — лише руками. Прасувати потрібно все — навіть простирадла та шкарпетки! Вона, бачте, «все життя так робила». А я? А я вважаю, що в ХХІ столітті мучити себе домашньою роботою до сьомого поту — це, м’яко кажучи, дивно.

Стиральна машина та сушарка — мої найкращі друзі. Я акуратно складаю сухі речі й кладу їх у шафу. Так, якщо дуже пом’ялися — прогладила. Але лише тоді, коли це дійсно потрібно. Я вважаю, що жінка не повинна перетворюватися на пралю та прибиральницю. Особливо якщо вона працює не менше за чоловіка.

А потім свекруха добралася й до моєї зовнішності.

Я отримала підвищення, дохід зріс, і я нарешті дозволила собі трЯ дозволила собі трішки подумати про себе, і це знову стало приводом для її незадоволення.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − 16 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Телефонний дзвінок колишнього: чому я забула вимкнути звук на ніч?

Щоденник. Так не буває. Зранку дзвонив колишній. Забула вимкнути звук на ніч — от і прокинулась. Замість «алло» зітхнула, щоб...

З життя3 години ago

Загадка самотньої пташки…

**Щоденник Галини** Вже кілька тижнів я спостерігала за новою сусідкою, яка заселилася на першому поверсі навпроти мене. Нову мешканку звали...

З життя6 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у хвилині вибору.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч з нею притулилась тоненька дівчинка років п’ятнадцяти в короткій спідниці,...

З життя9 години ago

Сльози за мить до свята: момент з натиском материнства.

Оксана стискала зуби, щоб не розплакатися й не зіпсувати святковий настрій. Поправила кофточку на вже помітному животику й, штовхаючи перед...

З життя10 години ago

Моя подружка: ефектна, загадкова та трохи неслухняна

Мова моєї подруги Софійки Коваленко підвішена як слід. Вона гарна, гостроязика й хитра, як лис. Але іноді вміє прикинутися такою...

З життя12 години ago

Розлучення, майно і несподіваний поворот!

Ми розводилися з дружиною, і настала черга ділити нажите. Аж тут несподіванка. «Забирай собі цього!» — скрикнула вона. «Ви з...

З життя14 години ago

Несподівані гості: радість сина та незручні миті з дратівливою стрекозою.

Гості приїхали раптово. Галя скривилася — синові, звісно, рада, але от ця бабка, що крутиться коло Миколи… А він, дурень,...

З життя17 години ago

Мамо, зупинись з читанням лекцій! Ми планували малюка через три роки.

“Мамо, годі вже читати нотації. Ми з Максимом планували дитинку через три роки… Як мінімум через три! Зараз у нас...