Connect with us

З життя

Я втомилася від безкінечного контролю свекрухи

Published

on

Я втомилася від нескінченного контролю свекрухи

Коли я виходила заміж, я наївно думала, що найбільші труднощі в житті — це іпотека, діти та побут. Але на ділі виявилося, що справжнім випробуванням для мого терпіння стала зовсім не бідність чи втома після безсонних ночей. Найважчим тягарем для мене стала… свекруха.

Наші з нею стосунки з самого початку не склалися. Її дратувало буквально все: як я одягаюся, як готую, як виховую дитину, як прибираю в домі. А найголовніше — що я дозволяю собі не мовчати. Я ніколи не була з тих жінок, що погоджуються, закусивши язика. Я не з тих, хто терпить. І, мабуть, саме це її бентежило найбільше.

Спочатку вона чіплялася до моїх кулінарних здібностей. Ну не вмію я пекти! Не люблю я возитися з тістом, у мене немає до цього ні бажання, ні натхнення. Та й чесно кажучи — не вважаю випічку корисною їжею, то навіщо витрачати час і сили на те, що сама навіть не їм? Але для свекрухи це звучало як злочин.

— Якщо не вмієш пекти — то ти не господиня! — твердить вона, заходячи в дім з черговим пирогом. — Хоч мати чоловікові пиріг спеке, коли дружина невміха.

Чоловік, звісно, брав пироги. І навіть з подякою. А потім розповідав, як у офісі колеги за мить з’їли все до останньої крихти. А свекруха ходила задоволена, ніби медаль на груди отримала. Мені було обідно — але я мовчала. Поки що.

Але їжа — це були лише квіточки. Далі пішло все підряд. Її дратувало, як я прибираю в квартирі. На її думку, підлогу треба мити тільки вручну, швабру вона вважала «знаряддям лінивих». Нижню білизну, виявляється, не можна прання в машинці — лише руками. Прасувати потрібно все — навіть простирадла та шкарпетки! Вона, бачте, «все життя так робила». А я? А я вважаю, що в ХХІ столітті мучити себе домашньою роботою до сьомого поту — це, м’яко кажучи, дивно.

Стиральна машина та сушарка — мої найкращі друзі. Я акуратно складаю сухі речі й кладу їх у шафу. Так, якщо дуже пом’ялися — прогладила. Але лише тоді, коли це дійсно потрібно. Я вважаю, що жінка не повинна перетворюватися на пралю та прибиральницю. Особливо якщо вона працює не менше за чоловіка.

А потім свекруха добралася й до моєї зовнішності.

Я отримала підвищення, дохід зріс, і я нарешті дозволила собі трЯ дозволила собі трішки подумати про себе, і це знову стало приводом для її незадоволення.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 1 =

Також цікаво:

З життя58 секунд ago

Моя шестирічна донька сказала вчительці: “мені боляче сидіти” і намалювала малюнок, який змусив її викликати швидку.

У звичайний понеділковий ранок у початковій школі Пайнвуд, коли сонячні промені освітлювали клас, а діти розсідалися по своїх яскравих пластикових...

З життя31 хвилина ago

Моя доля пішла до іншої

Моя доля пішла іншим шляхом Ганна Іванівна стояла біля вікна й дивилася на сусідську ділянку, де молода жінка розвішувала білизну...

З життя33 хвилини ago

Миттєвості життя варто змалювати швидше

Життя минає швидко, тому не варто довго думати. Воно буває складним і нерідко несправедливим. Але інколи дарує такі несподіванки, що...

З життя1 годину ago

Несподівана зустріч із водою

«Коли б не ця пригода з водою» Запис у щоденнику Ну, добре, ось мій номер телефону, влаштовуйтесь, а я побігла,...

З життя2 години ago

Тривожне очікування

В очікуванні на щось Соломія сиділа на лавочці біля свого дому й їла “Світоч” улюблену шоколадку з дитинства. Будинок у...

З життя3 години ago

Справжнє кохання за межами зовнішності

**Щоденник Антоніни Василівни** Сьогодні згадала історію, що досі болить, як застарілий суглоб. Кажуть: «Не купуй кішку в мішку а то...

З життя3 години ago

Справедлива винагорода

**Щоденник.** Сьогодні я зрозумів, що кожен отримує по заслугах. Як же часто ми робимо необдумані вчинки, навіть не підозрюючи, що...

З життя3 години ago

Останні дні золотої пори

Наприкінці осені Перед самим випускним Марічка нарешті визначилась з інститутом хоч і вагалася, ким стати, раптом зрозуміла: хоче бути лікарем....