Connect with us

З життя

Неприглашённый брат: Груз вины, который не уходит с годами

Published

on

Мы не позвали брата на свадьбу — и даже годы спустя эта рана не заживает

То решение созрело в спешке, под грузом тревог и обид, когда эмоции затмили разум. Но его тень до сих пор со мной.

В детстве с братом нас было не разлить водой. Дворовые игры, тайны за печкой, походы в ларек с потрёпанной пятирублёвкой — он всегда рядом. Если я пугалась грозы, он закрывал уши моими ладонями. Когда ревела из-за двойки — подкидывал в портфель конфету «Мишка на Севере». Мы взрослели вместе, но шли разными дорогами.

В юности между нами выросла стена. У него началась чёрная полоса: прогулы, скандалы с отцом, ночные побеги. Годами мы молчали. Но где-то в глубине я помнила: он мой кровь от крови. Каким бы ни стал — часть моей души.

Когда с Дмитрием заговорили о свадьбе, я замерла. Тема брата стала минным полем. Он злился, что я забываю звонить. Я — что он не спросил ни разу о работе. Мать шептала: «Пригласишь — весь праздник рискует сорваться». А мне так хотелось тишины.

Его не позвали.

Написала смс: «Знаю, взорвёшься. Но сейчас не могу иначе. Прости». Ответа не пришло. В день свадьбы я смеялась, танцевала, ловила букет. Роскошный ресторан, гирлянды, каравай. Но краем глаза всё искала в толпе его взъерошенную чёлку, смешные кроссовки с дыркой на большом пальце. Не пришёл.

Прошли годы. Уже растёт дочь, ипотека, дача. Но когда вижу в парке братьев с сёстрами — сердце падает в пятки. Пыталась писать в VK, звонила на старый номер. Молчит. Может, потому что тогда ждал приглашения, а я отгородилась забором из страха.

Иногда боль — не от отсутствия места за столом. А от того, что тебя записали в «пропащие», не оставив шанса доказать обратное.

Не уверена, смогу ли забыть этот поступок. Но если когда-нибудь его номер вспыхнет на экране — сорву трубку на первом гудке. Потому что семья — не про идеальных людей. Это вечный поиск мостов через пропасти, которые сами же и создали.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + 17 =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Десять років мовчання

Ось перероблена історія з урахуванням усіх побажань, у форматі теплого голосового повідомлення подрузі: Десять років мовчала. – Годі вже мовчати!...

З життя1 годину ago

Двері закриті для кохання

Володимир стояв перед знайомими дверима й не міг наважитися дзвонити. У руці важка сумка, в кишені куртки брязкали квартирні ключі,...

З життя2 години ago

У цій родині ти залишився в тіні

– Тебе тут немає! – голос Ганни був повен люти. – Чуєш? У цій родині тебе більше нема! – Га́ню,...

З життя3 години ago

Унікальна істота

Спеціальна. Про таких як я кажуть – «вона має дар». А я завжди вважала це карою. Але почнімо з постання....

З життя3 години ago

Втрата дитинства в шість років.

Сиротою я стала у шість років. У мами вже були дві доньки, коли вона пологи третьою розпочала. Все пам’ятаю: мамин...

З життя3 години ago

Він врятував мене, а я знищила його

Він подарував мені життя, а я зруйнувала його. — Маріє! Маріє, що ти робиш?! — Левка Лева голос тремтів від...

З життя3 години ago

Сусідка з таємницями з верхнього поверху

Оксана Борисівна завжди знала, що відбувається в їхньому будинку. Хто приходить, коли свариться, у кого бракує грошей на комуналку. Та...

З життя5 години ago

Сором, що залишається назавжди

То ганьба, що роками не минає Марічка Семенівна стерла пил з фото в рамці: там вона в білому халаті поряд...