Connect with us

З життя

Чому я не відчуваю нічого до тяжкої хвороби моєї матері? Она це заслужила.

Published

on

Моя мати тяжко хвора, і я не відчуваю до цього жодних емоцій. Вона заслужила це.

У нашому під’їзді живе літня жінка на ім’я Марія Іванівна. Завжди вона була доброю сусідкою для всіх, готова допомогти і словом, і справою. Коли моя мати захворіла, Марія Іванівна не раз приходила до нас, щоб приглядати за нею, поки я була на роботі або займалася дітьми. Вона доглядала за мамою, допомагала по господарству, і завдяки її турботі мама почала одужувати.

Але згодом сама Марія Іванівна серйозно захворіла. Її стан виявився набагато гіршим, і її довелося госпіталізувати. До того моменту я була певна, що вона самотня, що в неї немає ні дітей, ні родичів. Але виявилося, що в неї велика родина: син, який обіймає високу посаду у великій компанії, донька — успішна підприємиця, кілька онуків. Всі вони живуть у достатку, але за весь час, поки ми були сусідами, я жодного разу не бачила, щоб хтось із них заходив до Марії Іванівни в гості.

Коли вона потрапила до лікарні, її донька з’явилася, щоб зібрати необхідні речі. Я зустріла її у під’їзді і спробувала запропонувати допомогу, поділитися досвідом догляду за хворою. Але її відповідь мене приголомшила:

— Це мене не стосується. Я принесла те, що велів лікар, більше нічого не треба. Нехай скаже дякую, що я взагалі приїхала.

Я була вражена такою холодністю. Як можна так ставитися до власної матері? Принести речі за списком і піти, не показавши ні краплі співчуття.

Кожен день після роботи я відвідувала Марію Іванівну в лікарні, намагалася підтримати, розповідала новини, старалася підбадьорити. А потім поверталася додому і не могла перестати думати про її доньку, про її байдужість.

Моя мати, дізнавшись про це, сказала:

— Ти не знаєш, які в них були відносини в родині. Може, не просто так діти від неї відвернулися.

— Але це ж її мати, як би там не було.

— Якби всі думали так, як ти, світ був би набагато кращим.

Ці слова змусили мене задуматися. Справді, ми не завжди знаємо всю правду про чужі родини, про те, які там були відносини, які образи та рани приховані від сторонніх очей. Але все одно мені важко зрозуміти і прийняти таку байдужість до людини, яка дала тобі життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + 8 =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

Токсична подруга: історія небезпечної дружби

Я завжди була трохи собі на умі, обираючи самотність замість галасливих компаній. Одружившись, і взагалі зрозуміла — у чоловікові знайшла...

З життя34 хвилини ago

Сюрпризы первого ужина у будущей свекрови

**Шокирующий ужин: испытание у будущей свекрови** Недавно наведался к родителям моей девушки, и этот визит запомню надолго. Захожу на кухню,...

З життя38 хвилин ago

Не повертайся, онуче…

Не повертайся, онуче… — Ну все, діду, їду! Добре у вас, немов у дитинстві! Лазня — просто чудова! Ніби заново...

З життя1 годину ago

Почему отпуск у свекрови стал ужасом: Больше ни ногой!

Необычные каникулы у свекрови: Почему я больше не поеду Моя свекровь, пусть будет Валентина Петровна, устроила нам такой «отдых», что...

З життя1 годину ago

Він звинуватив мене в хворобі дитини: “Ти не мати, а покарання

Він вигнав мене, звинувативши у хворобі дитини: “Ти не мати, а кари божої!” — Що ти наробила?! Через тебе дитина...

З життя1 годину ago

Рятувальна історія із висоти: Слоечка і Васька

**Солодка і Рябко: Історія порятунку з-під небес** — Васильку, яку солодку тобі — з м’ясом, із сиром чи, може, із...

З життя2 години ago

ЧУЖІ ДІТИ ВАЖЛИВІШІ, НІЖ ВЛАСНІ ОНУКИ: ІСТОРІЯ СВЕКРУХИ

У Львні осінь вкрила місто сірим туманом, але в моєму серці бушувала буря образу та розчарування. Як можна залишитися байдужою,...

З життя2 години ago

Фільтр добра: мрія, що повинна здійснитися

Ось переказана історія з українським колоритом: — Сашку, пам’ятаєш, ти сам просив мене казати, якщо почую про чиюсь потребу —...