Connect with us

З життя

Перша зустрічній яскравість

Published

on

Перше враження

– Мамо, знайомся, це Олеся, – трохи зніяковіло промовив Дмитро, приводячи дівчину додому пізньої ночі.

– Добривечір, – відповіла Ганна, невдоволено окинувши несподівану гостю поглядом, – який умілий час ви обрали для знайомства! До півночі лише п’ять хвилин…

– А я ж казала Дмитру, що вже пізно, – миттєво відреагувала дівчина, – та хіба він слухає? Такий упертий!

«От молодець, – подумала Ганна, – себе виправдала, його облила брудом. Неприємна особа».

– Ну, заходьте, – привітно запросила мати і, не кажучи більше ні слова, пішла до спальні.

Що ж їй лишалося? Виганяти єдиного сина з хати посеред ночі? Та ще через якусь незрозумілу дівчину! Хочуть жити разом? Нехай. Мати для того й існує, щоб захистити сина та відкрити йому очі. А вже вона, Ганна, зробить це дуже швидко. І відправить Дмитро свою пасію геть без жалю! Ще й радітиме, що позбувся!

Усю ніч Ганна не спала, обдумуючи план виселення Олесі з квартири.

Ні, вона не була проти того, щоб Дмитро одружився. Хлопцеві вже тридцять, він цілком готовий до сімейного життя.

Але не з цією ж!

По-перше, вона значно молодша. Значить, вітер у голові гуляє.

Ну, яка з неї дружина? Мати? Господиня?

По-друге, її моральний облик говорить сам за себе: прийшла до чужого дому вночі, навіть не вибачилася! Фактично, звинуватила у незрозумілому коханого сина…

Та ще й залишилася ночувати!

Цікаво, це в неї вперше чи для неї це норма?

По-третє. Ну, не сподобалася вона Ганні!

Значить, і Дмитрові не сподобається.

І навіщо, питається, на неї час витрачати?

Виконувати план не довелося.

Олеся сама дала Ганні безліч приводів розставити все на свої місця.

Перший дзвінок пролунав вже зранку.

Олеся пішла в душ і вийшла звідти майже через годину.

Дмитро увесь цей час безпорадно метушився по квартирі.

Метушився і злився.

– Сину, що таке? – ніжно, дуже ніжно запитала Ганна, – дівчина марафет наводить, хоче тобі сподобатися…

– А мені ж на роботу!

– То постукай до неї, поясни, що вона не сама в квартирі, – запропонувала мати.

– Незручно, – відповів Дмитро, – я потім з нею поговорю. А ти, мам, ти ж не запізнишся?

– Я? Ні. Я давно до ладу привелася. Ось, сирників напекла. Сідай снідати.

– Я ж не вмився!

– Нічого, потім умиєшся. А поки – давай не гаяй залишки часу – підкріпся як слід. Тобі ж цілий день працювати.

Дмитро сів за стіл.

У цю мить із ванної, із рушником на голові, вийшла Олеся.

Вона була саме чарівність!

– Нарешті! – скрикнув Дмитро і кинувся до запотілого дзеркала…

Швидко вмився, швидко поголився, швидко проковтнув найменшого сирника і, вибігаючи на роботу, кинув на прощання:

– До вечора! Сподіваюся, ви поладите.

– Дмитре! – покликала його Олеся, – ми ж сьогодні збиралися за речами їхати.

– Поїдемо. Ввечері. Не сумуй! – почулося вже зі сходів.

Ганна підвелася, пройшла до передпокою, зачинила за сином двері, повернулася до Олесі і прямо запитала:

– Тобі не соромно?

– Ні, – усміхнулася дівчина, – а має бути?

– Дмитро через тебе на роботу запізниться!

– Не запізниться. Швидше за все, сіде у таксі. Не хвилюйтеся, усе буде добре.

– У будь-якому разі, запам’ятай: ти тут не одна. Якщо хочеш зранку годину в душі стояти – вставай раніше. Ще добре, що у мене сьогодні вихідний.

– Я більше так не буду, – просто сказала Олеся, – вибачте мене.

Ганна навіть трохи розгубилася. Вона сподівалася на скандал. А тут…

– Добре, – невдоволено кинула вона і пішла до ванної.

Перше, що впало їй у вічі – тюбик зубної пасти. Він був розпечатаний, хоча поруч лежав старий, ще не використаний до кінця.

– Олесю, навіщо ти нову пасту відкрила?

– Вона мені більше подобається…

– Сподіваюся, ти привезеш свою та свій шампунь?!

– Звісно, Ганно Іванівно…

– І рушники!

– Привезу…

Як би Ганна не намагалася зачіпити Олесю, та не давала їй жодного шансу. Вона з усім погоджувалася, слухняно кивала головою, «запам’ятовувала» свої майбутні обов’язки.

Зрештою, Ганна втомилася вигадувати причини для сварки й вирішила діяти напряму.

– Навіщо ти сюди прийшла?

– Ми з Дмитром кохаємо одне одного…

– Ще б тобі не кохати такого хлопця! Одного не розумію: що він у тобі знайшов?

– Я не питала…

– А хто твої батьки?

– Мама на фабриці працює. Вона швачка.

– А батько?

– Я його ніколи не бачила.

– Зрозуміло. Безбатченко. І як ти збираєшся стати гарною дружиною моєму синові?

– Я постараюся…

– Старайся, не старайся, – нічого в тебе, дівчино, не вийде. Мі«Ти вже старанно стараєшся, – спокійно відповіла Олеся, – і у нас все вийде».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × три =

Також цікаво:

З життя3 години ago

From Beggar to Miracle: The Transformation of a Single Day

Oh, youll love this oneits about a girl named Emily and this bloke everyone used to dismiss as just a...

З життя3 години ago

He’s Not My Little One

**He Is Not My Child** “He is not my son,” the millionaire declared coldly, his voice echoing through the marble...

З життя11 години ago

He’s Not My Little Rascal

**Hes Not My Child** Hes not my son, the millionaire stated coldly, his voice echoing through the marble foyer. Pack...

З життя11 години ago

I Found Nothing but a Note When I Arrived to Pick Up My Wife and Our Newborn Twin Babies

When John arrived at the maternity ward that day, his heart raced with excitement. He clutched a bunch of balloons...

З життя13 години ago

I Found Only a Note Upon Arriving to Pick Up My Wife and the Newborn Twins

**Diary Entry 15th October** I arrived at the maternity ward that day, heart pounding with excitement. In my hands, I...

З життя1 день ago

Stepfather

**Stepfather** Because youve got no business hanging around a young girl like that! snapped James. Excuse me? Youve completely messed...

З життя1 день ago

Returned Home—No Husband, No Trace of Him or His Belongings in Sight

She came home to find no husband and none of his belongings. “Whats with that look?” Zoe smirked. “Stan just...

З життя1 день ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...