«Моє життя перевернулось, коли підкинули немовля: я не була готова до такого»

Коли нам підкинули дитину, моє життя розлетілося на шматки: я не була готова до такого повороту.

Після того як у нашому домі з’явився прийомний хлопчик, все змінилося, та, на жаль, не на краще.

Оксана та її чоловік Тарас виховували восьмирічну доньку Соломію. Хоча їхня сім’я здавалася повноцінною, подружжя відчувало, що може подарувати тепло ще одній дитині. Вони вирішили удочерити хлопчика з дитячого будинку, незважаючи на попередження рідних.

— Батьки не підтримали нашої ідеї, — зітхає Оксана. — Мама казала: «Навіщо вам чужа дитина? Хто знає, які в неї гени чи хвороби?» Але ми з Тарасом були впевнені у своєму виборі й не слухали чужих думок.

Після довгих процедур та паперової тяганини в їхній родині опинився п’ятирічний Ярко. Хлопчик був тихим і сором’язливим, але вони вірили, що зможуть оточити його любов’ю.

З самого початку Оксана й Тарас вирішили не говорити Яркові, що він прийомний. Сподівалися, що з часом він забуде минуле і почуватиметься справжнім сином.

Проте за кілька місяців почалися дивні речі. Одного разу Оксана побачила, що улюблена лялька Соломії була порізана ножицями.

— Я оніміла, — розповідає жінка. — Ярко стояв поруч і мовчки дивився на мене. Я запитала, навіщо він це зробив, але він лише знизав плечима.

Оксана пішла до дитячого психолога. Фахівець пояснив, що така поведінка — наслідок травм з дитбудинку, і порадив бути терплячішими.

Подружжя намагалося дотримуватися порад, але стало ще гірше. У садочку Ярко почав казати вихователям, що батьки його не годують і б’ють. Незабаром до них завітали працівники соцслужби.

— Це було принизливо, — згадує Оксана. — Ми завжди давали дітям усе найкраще, а нас тепер звинувачують у жорстокості.

Перевірка нічого не виявила, але гіркота залишилася. Тарас почав наполягати, щоб повернути Ярка назад.

— Я більше не витримаю, — говорив він. — Він руйнує нашу сім’ю. Соломія його боїться, а я почуваюся безсилим.

Оксана розривалася між любов’ю до чоловіка та обов’язком перед Ярком. Вона сподівалася, що все налагодиться, але хлопчик став ще агресивнішим — погрожував їй і сестрі.

Зрештою Тарас подав на розлучення. Поставив умову: або Ярко повертається в дитбудинок, або вони розлучаються.

— Це було найважче рішення в моєму житті, — зізнається Оксана. — Я любила чоловіка, але не могла зрадити хлопчика.

Після розлучення Оксана залишилася сама з двома дітьми. Вона намагалася ділити увагу між Соломією та Ярком, але відчувала, що не справляється. Постійний стрес призвів до нервового зриву.

— Я зрозуміла, що так більше не може бути, — каже вона. — Я не могла дати Яркові те, що йому було потрібно.

З важким серцем Оксана повернула хлопчика в дитячий будинок. Це було боляче для всіх, але вона вірила, що так буде краще.

— Сподіваюся, він знайде сім’ю, яка дасть йому те, чого не змогла я, — промовляє Оксана, і сльози котяться по її обличчю.

Тепер вона зосередилася на вихованні Соломії та власному душевному спокою.